Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Національна освіта в Україні, на її сучасному етапі розвитку, має багато важливих завдань для вирішення, покращення своєї якості та знаходження нових шляхів для модернізації та збільшення ефективності освітніх процесів загалом. Одним із таких завдань було і є досі формування і розвиток естетичної культури підростаючого покоління. Передумовами для цього є необхідність навчальних закладів задовольнити культурно-естетичні, інтелектуальні та художньо-творчі інтереси дітей. Дані питання можливо вирішити, якщо залучати дітей до мистецтва, зокрема хореографічного, яке має значний вплив на розвиток особистості. Відомо, що у процесі хореографічної діяльності відбувається формування естетичної культури дитини, розвиток її емоційно-чуттєвої сфери, психофізичної свободи та творчої активності.
Завдання школи тепер це - створити необхідні умови для того, що кожен учень міг усвідомити свої можливості для набуття досвіду саморегуляції поведінки, виявляти творче ставлення до навколишнього середовища та, найголовніше, сприймати себе як особистість (творчу, багатогранну, неповторну і т.д.).
Естетичне виховання – це цілеспрямований естетичний вплив на особистість з метою формування її естетичної культури, естетичного сприйняття, судження, смаків, почуттів, правильного розуміння прекрасного в діяльності (природі, праці, суспільних відношеннях) та в мистецтві.
В процесі естетичного виховання здійснюється естетичний розвиток особистості, формування її естетичної культури.
Естетична культура – це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси.
На хореографічну освіту, як і освіту загалом, вагомий вплив мають соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в країні. Та незважаючи на це, вона є ефективним засобом соціалізації людини, розвитку її світоглядної культури, формування здатності до саморозвитку, саморегуляції та самовдосконалення.
Хореографія – засіб естетичного виховання широкого профілю, її специфіка визначається різносторонньою дією на людину. Вирішуючи ті ж завдання естетичного й духовного розвитку і виховання дітей, що й музика, танець дає можливість фізичного розвитку, що стає особливо важливим з огляду на сучасний стан здоров’я молодого покоління.
Хореографічне мистецтво – це синтетичне мистецтво. Тут злилися в єдиному потоці танець і пантоміма, музика й поезія, скульптурні пози і пластика рухів та драматургія літературного твору.
Танець був створений людьми для можливості вираження своїх емоцій та почуттів, прояву себе в певних діях чи ситуаціях. Тому танець вважається одним із засобів самовираження людини. Він сприяє вихованню почуття краси спільних дій, товаришування, привчає до дисципліни й правил етикету. У дітей виховується неабияка сила й витривалість, уміння переборювати фізичні й моральні труднощі, наполегливість у досягненні мети.
Мистецтво хореографії має значні можливості виховання учнів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов’язані з ним ігри, рухові вправи, спів тощо розвивають розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію. Також, на інших уроках в школі, таких як фізична культура, музичне мистецтво, в позаурочний час, використовуюються елеминти ритміки та хореографії. В початкових класах обов’язковим є використання фізкультхвилинок (найчастіше в середині уроку) і найбільше діти люблять виконувати саме танцювальні руханки.
Тому, на сучасному етапі розвитку суспільства, мистецтво хореографії посідає значне місце та відіграє велику роль у формуванні активної, творчої та всебічно розвиненої особистості. Відповідно, заняття хореографією потрібно розпочинати з дитячого садка та школи, (що вже широко застосовується в даних закладах). Та все ж є певні чинники, що впливають на успішне впровадження початкової хореографічної освіти, а також виникають чималі труднощі у реалізації повноцінного навчання хореографії в умовах навчання в загальноосвітніх закладах освіти в Україні. Саме тому їх вивчення є досить актуальним питанням сьогодення, яке потребує більш глибокого дослідження та зумовлює новизну обраної теми дослідження.
Об’єкт дослідження – система початкової хореографічної світи та її роль у процесі формування естетичної культури.
Предмет дослідження – теоретико-методичні засади розвитку початкової хореографічної освіти в умовах ЗЗСО.
Мета дослідження полягає в розробці, науковому обгрунтуванні та експериментальній перевірці основних форм роботи, організаційно-педагогічних умов та шляхів оптимізації, удосконалення ефективності навчання хореографії в початковій школі.
Відповідно до мети були визначені завдання дослідження:
- на основі аналізу історичної, культурологічної, педагогічної літератури розкрити суть, зміст і значення початкової хореографічної освіти у процесі формування естетичної культури;
- проаналізувати витоки та особливості розвитку хореографічної освіти в Україні;
- охарактеризувати особливості роботи хореографа в сучасному соціокультурному просторі;
- дослідити сучасні тенденції та художньо-естетичні особливості розвитку початкової хореографічної освіти в умовах ЗЗСО;
- проаналізувати стан хореографії в системі сучасної додаткової освіти;
- дослідити процес формування естетичної культури здобувачів початкової освіти засобами хореографії;
- узагальнити і вдосконалити структуру змісту та методику хореографічної підготовки молодших школярів;
- розробити і впровадити програму курсу «Ритміка та хореографія» в ЗДО та ЗЗСО з метою поглиблення хореографічних знань, практичних вмінь і навичок, їх ролі у формуванні естетичної культури;
- науково обгрунтувати, розробити та дослідницько-експериментальним шляхом перевірити систему педагогічних технологій формування естетичної культури молодших школярів на основі початкової хореографічної освіти.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають: основні положення пізнання, пов’язані з активної діяльністю суб’єкта; основні положення філософії, культурології, психології, педагогіки про суть особистості, принципи її розвитку та її творчої діяльності; системний підхід як різнобічний та багаторівневий спосіб аналізу досліджуваної педагогічної діяльності; про зв’язок теорії з практикою, закономірності формування знань, умінь і навичок, єдність мети і принципів освіти; теорії управління педагогічною діяльністю і системою методичної роботи.
Основними методами дослідження стали:
- теоретичні: вивчення, аналіз і узагальнення історичної, філософської, культурологічної, психолого-педагогічної, методичної наукової літератури з проблеми дослідження; метод комплексного теоретичного аналізу й синтезу на етапах визначення мети предмета, завдання дослідження, синтез результатів експерименту, визначення їх наукової новизни; порівняння, узагальнення, вивчення досвіду роботи, моделювання.
- емпіричні: спостереження, бесіди, анкетування, експериментальна перевірка педагогічної результативності розроблених моделей системи методичної роботи.
Магістр