Педагогічна спадщина Монтесорі та Русової. Порівняльний аналіз (ID:1125777)

ВСТУП Становлення педагогіки Софії Русової і Марії Монтессорі відбувалося в другій половині 19 ст .- початку 20 ст. Вони обидві задавалися питанням, як побудувати навчально-виховний процес так, щоб поставити розвиток дитини, її особистості на чільне місце. Кожна знайшла свій шлях в цьому, але, незважаючи на те, що вони були не знайомі особисто, їх ідеї близькі по духу один одному. Це період формування течії Нової школи - яка переглядала існуючий (консервативний) погляд педагога на особистість дитини. Послідовники Нової школи працювали в Європі, Америці. Розуміння сутності дитини, його психофізіологічних особливостей стало ґрунтуватися на медичних знаннях. Це і перейняли новатори педагогіки Нової школи. У центрі педагогічної діяльності С. Русової знаходитися дитина, з його природними задатками, здібностями, можливостями і талантами. Головне завдання виховання - забезпечити розвиток природних талантів, але упор вона робить на національну свідомість і загальнолюдські цінності. Методика М. Монтессорі - це модель особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. Все життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, жодним чином не випадково. Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місці. М. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років - це час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають його до порядку в цьому віці, то це залишається з ним на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти "вбирають" в себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть йому світ дорослі у цьому віці, таким він його і сприйматиме на слух, зір, запах. У 4-6 річному віці дитина виходить з власного світу і перетворюється в активного дослідника навколишнього середовища і людей. У нього розвивається здатність до абстракції. У дев'ять років діти починають відчувати себе вченими, їм самим хочеться пояснити світ.