Зразок роботи
ВСТУП
Разом з перспективами вільного розвитку Української держави відкрилися широкі можливості для розвитку освіти, науки, культури, що вимагає докорінної Український народ вступив в нову еру свого історичного розвитку. перебудови процесу виховання молодого покоління, а також нових методів.
В жодній країні світу немає виховання «взагалі». Воно завжди має конкретно-історичну національно-державну форму вираження і спрямоване на формування громадянина конкретної держави, яка не може бути безнаціональною.
Успіх виховання залежить від багатьох причин і насамперед від застосування правильних його методів. В даній роботі висвітлені основні методи виховання, пояснюється їх суть застосування в конкретних умовах взаємної діяльності вчителя і учня.
Проблемами удосконалення організаційних форм і методів навчання й виховання займалися Я.А. Коменський, Гербардт, Песталоцці, Г.С. Сковорода, О. Ващенко. В останні роки питання вдосконалення організаційних форм і методів розглядалися в роботах А.М. Алексюк, Ю.К. Чабанського, В.О. Онищука, О.Я. Савченко, І.Ф. Варламова.
В свою чергу методам виховання й навчання, від яких залежить немалий успіх роботи учителя і школи в цілому теж, присвячений не один десяток фундаментальних досліджень як в теорії педагогіки, так і в приватних методиках викладання окремих навчальних предметів. І не дивлячись на це, проблема методів виховання як в теорії виховання, так і в реальній педагогічній практиці залишається дуже актуальною і час від часу породжує гострі дискусії на сторінках педагогічної літератури. Вони пояснюються безперервними спробами теоретиків перейти від емпіричних описів окремих груп методів до обґрунтування наукової системи методів виховання і пояснення їх сутності на основі розкриття природи методів виховання і розробки основ їх класифікації.
Історія розвитку і становлення даних методів дуже своєрідна. Вчені-педагоги, спостерігаючи за процесом в школі, звернули увагу на величезну різноманітність видів діяльності вчителів та учнів на уроці.
Та якість педагогічного процесу не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, працездатністю вчителя, добрим обладнанням тощо. Виховання по-різному впливає на розумовий розвиток залежно від того, наскільки успішно воно виховує в учнів повноцінні мотиви учіння.
Одні вчені під методами виховання розуміють шляхи дослідження виховних цілей (І.П. Подласий, Г.П. Волкова, В.П. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов; другі – Г.І. Щукіна, М.М. Фіцула – як способи взаємозв’язаної діяльності вчителя і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки; треті – А.С. Макаренко, О. Вишневський – виховний «інструментарій». [12]
Польський же вчений Войцех Соборекі взагалі вважає, що стосовно виховання не можна думати в категоріях методів, способів впливу, передчування чи моделювання, бо виховання, на його думку, є «мистецтвом відкритого спілкування, воно не вкладається в поняття «методів».
Крім поняття «метод» виховання існують поняття «прийом» і «засіб» виховання.
Прийом виховання - це частинка методу виховання, один з його елементів, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації. Наприклад, бесіда з учнями будується як ціла система прийомів: прийом яскравого початку, прийом звертання до життєвого досвіду дітей, прийоми утримання і переключення уваги, прийом завершення розмови тощо.
Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва та ін.), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність) які задіють під час використання певного методу.
Основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням.
У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів: Г. Щукіної, В. Сластьоніна, В. Ярмаченка, Н.Волкової та ін.
Класифікація методів виховання випливає з логіки цілісного педагогічного процесу, необхідності безпосередньої організації всіх видів діяльності дітей, їх взаємин з педагогами і між собою, стимулювання самодіяльності та самоосвіти. Тому найбільш поширеною є класифікація Г.І. Щукіної і близька до неї класифікація В. Сластьоніна.
Щодо четвертої групи методів виховання, то одні вчені сюди відносять методи самовиховання Волкова Н.П., Сластьонін В.І., а Фіцула М.М. – методи контролю й аналізу рівня вихованості.
Мета даної роботи: визначити, науково обґрунтувати і теоретично розробити методичні рекомендації щодо методів виховання як цілісної системи та проблем оптимального застосування їх.
Гіпотеза даної роботи: ефективність розвитку методів виховання як цілісної системи в навчальному процесі залежить від використання вчителем методів, діагностичних та психологічних прийомів.
Об’єктом даної роботи буде виступати процес виховання в цілісній системі.
Предметом даної роботи будуть шляхи розвитку методів виховання як цілісної системи та проблеми оптимального застосування їх.
1. Завдання, які ставляться при написанні роботи:
2. визначити сутність поняття «методи виховання»;
3. проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даного питання.
Розглянути різні погляди педагогів - науковців щодо розвитку методів виховання як цілісної системи; обґрунтувати і висвітлити теоретичну проблему методів виховання як цілісної системи у навчальному процесі; розробити методичні рекомендації вчителя з проблеми розвитку методів виховання як цілісної системи у навчальному процесі.
Магістр