Зразок роботи
ВСТУП
В практиці викладання іноземних мов в середній школі на сучасному етапі все більш відчувається необхідність пошуку оптимальних засобів навчання. У сучасній методиці під впливом ряду факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття «навчання мовам» поступово замінюється новим поняттям – «навчання мові та культурі», в тому числі культурі міжособистісного спілкування суб’єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з точки зору загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань.
Міжособистісне спілкування носіїв різних мов та культур може здійснюватися за тих умов, якщо комуніканти будуть цікавими один одному, якщо вони будуть керовані однією метою – взаємопорозумінню, взаємозбагаченню засобами міжкультурної комунікації. Але, як стверджують деякі лінгводидакти, щоб бути цікавим партнером по міжкультурній комунікації, необхідно знати та розуміти свою національну (етнічну) культуру. У міжособистісному діалозі важливу роль відіграє обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу та свого краю. Іншими словами, це той пласт культури, який в спеціальній літературі називається краєзнавством. Таким чином, краєзнавство виступає в якості реального та конкретного засобу реалізації принципів етнолінгводидактики.
Проблеми використання краєзнавчих матеріалів в процесі викладання різних предметів шкільного учбового плану, в тому числі й іноземної мови, були розглянуті на рівні дослідження методики, змісту та засобів навчання іноземним мовам та міжкультурній комунікації, та окремо краєзнавство - в якості дидактичного та виховного засобу в середній школі наступними вченими: Беспалько В. П., Бім І. Л., Вайсбурд М. Л., Вессель М. Х., Гур’янова О. М., Ільїн М. С., Коваль І. І., Коряковцева Н. Ф., Кузьмина Л. Г., Ладо Р., Міньяр – Белоручев Р. К., Рогова Г. В., Тамбовкина Т. Ю., Тарасов Ю. Ф., Шалькевич Л., Шатилов С. Ф., Щепілова А. В., Маслова В. О., Баришніков М. В., Верещагін Є. М.
Проте проблема систематичного використання краєзнавчих матеріалів в якості унікального дидактичного та мотиваційного засобу у викладанні іноземної мови та культури у середній загальноосвітній школі в контексті реалізації національно – регіонального компонента державного освітнього стандарту не знайшла належного огляду та системного аналізу у спеціальній літературі.
Враховуючи зазначене, актуальність обраної теми пов’язана, перш за все, із зростаючими вимогами до рівня оволодіння французькою мовою та міжкультурною комунікацією учнями сучасної загальноосвітньої школи на середньому етапі навчання та підвищеною зацікавленістю до пошуку ефективних засобів навчання іноземної мови та міжкультурної комунікації. Тому новизна нашої роботи полягає у поглибленному вивченні саме ролі краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні іноземної мови.
Виходячи із цього, мета роботи – обґрунтувати використання краєзнавчого матеріалу як унікального дидактичного та мотиваційного засобу в процесі навчання іноземної мови та міжкультурної комунікації на середньому етапі ЗОШ.
Для виконання наміченої мети постають наступні завдання:
провести системний аналіз краєзнавства як науки та діяльності;
визначити методичні задачі використання краєзнавчого матеріалу;
дослідити роль краєзнавчого матеріалу у забезпеченні міжкультурної комунікації;
проаналізувати мотиваційну дію краєзнавчого матеріалу у формуванні міжкультурної компетенції;
розглянути модель формування міжкультурної компетенції з використанням знань із краєзнавства.
Об’єктом дослідження є процес навчання іноземної мови та міжкультурній комунікації на середньому етапі загальноосвітньої школи.
Предметом дослідження є використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні іноземної мови та формуванні готовності до реальної міжкультурної комунікації.
У роботі докладно проаналізований характер краєзнавства як науки та діяльності.
Конкретизується роль та значення краєзнавчого матеріалу в процесі розвитку соціокультурної компетенції учнів; обгрунтовується мотиваційна дія краєзнавчого матеріалу в процесі навчання іноземної мови.
Робота складається зі вступу, двох основних розділів, де приведені фрагменти з теоретичних джерел із проблем використання краєзнавчого матеріалу при викладанні іноземних мов, матеріал із методичних посібників та дані із наукових праць, що присвячені етнолінгводидактиці.
Запропонований матеріал буде цікавим студентам вищих навчальних закладів, викладачам та використовуватися як теоретичне підґрунтя в курсі методики викладання іноземної мови та іноземних мов взагалі.
Дана проблема цілком не розроблена, тому вивчення лінгвокраєзнавчого компоненту в процесі викладання іноземних мов та методика викладання іноземних мов з використанням регіонального компонента потребують більшої уваги з боку методистів.
Магістр