Зразок роботи
ВСТУП
Сучасні умови праці вимагають від людини уміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її в часі, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані часові інтервали, прискорювати або уповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. У всіх видах діяльності людини так чи інакше потрібна орієнтація в часі, чуття часу. В свою чергу чуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин людини.
Дітям в дошкільному віці життєво необхідно навчитися самим орієнтуватися в часі: визначати, вимірювати час (правильно позначаючи в мові), відчувати його тривалість (щоб регулювати і планувати діяльність в часі), міняти темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу. Уміння регулювати і планувати діяльність в часі створює основу для розвитку таких якостей особи, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні в школі і в повсякденному житті.
Разом з тим специфічні особливості часу як об'єктивній реальності утрудняють його сприйняття дітьми. Час завжди в русі, перебіг часу завжди здійснюється в одному напрямі – від минулого до майбутнього, воно необоротно, його не можна затримати, повернути і «показати». Тому навіть старші дошкільники іноді сумніваються в існуванні часу і просять: «Якщо час є, покажи мені його».
Тому в педагогічній практиці встає питання як дитині показати час. Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відносин в явищах життя і діяльності, що постійно повторюються. Більшою точністю відрізняються представлення дітей про такі проміжки часу, навик розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.
В дошкільному віці діти ще не співвідносять часові відчуття з об'єктивним перебігом часу, проте йде постійний процес накопичення знань про предмети і явища навколишнього світу, організовані в часі (сезони року, освоєння таких понять, як «сьогодні», «завтра», «вчора», «спочатку», «потім» і т.п.). Цьому сприяє розвиток мови, мислення, усвідомлення свого власного життя.
У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.
В процесі різноманітних видів діяльності на дітей впливає вельми складний комплекс подразників, в якому часові відносини є лише слабким і попутним компонентом. Згідно із вченням І. П. Павлова, слабкий подразник хоча і бере участь в утворенні часових зв'язків в прихованому вигляді, але, узятий окремо, не викликає подальшої реакції Тому час, чергування його певних відрізків необхідно зробити предметом спеціальної уваги дітей, для чого треба організувати відповідну діяльність, спрямовану на вимірювання часу за допомогою приладів, що демонструють ті або інші проміжки часу та їх взаємозв'язок. Така діяльність створює найсприятливіші умови для формування чітких уявлень про час. Вищесказане виділяє актуальність в майбутньому дослідженні і необхідність його як практично значущого елементу в методиках навчання дошкільників.
Дослідження представлень дитини про час проводилися як за кордоном (Ж. Піаже, П. Фресс, П. Жане і ін.), так і у вітчизняній педагогіці (К.А. Абульханова-Славська, А.А. Кроник, Е.А. Головаха, Ріхтерман Т.Д. , Елькин Д.Г., Метліна Л.С. [11] і ін., проте їх порівняно небагато, а відмінності в підходах дослідників роблять скрутним формулювання єдиного розуміння процесів становлення у дитини даних уявлень.
Об'єкт дослідження: особливості формування у дітей дошкільного віку часових уявлень.
Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування часових уявлень у дітей дошкільного віку.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити розвивальну методику формування часових уявлень у дітей дошкільного віку засобами вправ, завдань, ігор.
Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:
аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел;
розглянути методики розвитку чуття часу у дітей дошкільного віку;
провести експериментальне дослідження розвитку чуття часу у дітей дошкільного віку.
База дослідження. Дослідження було проведено в ДНЗ №84 м. Миколаєва. В групі дітей старшого дошкільного віку. В дослідженні брали участь 24 дитини.
Структура. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Магістр