Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Актуальність вивчення танцювального мистецтва Закарпаття надає його унікальність, художня виразність, багатство традицій, які відіграють важливу роль у формуванні культурної ідентичності. У сучасному світі, де процеси глобалізації впливають на місцеві культури, значення збереження та популяризації народних традицій значно зростає. Закарпатське танцювальне мистецтво, яке увібрало риси багатьох етнокультурних впливів, є яскравим прикладом багатогранного мистецького явища, що поєднує народне мистецтво та професійне виконавство.
Розвиток хореографічного мистецтва Закарпаття відображає унікальну історичну динаміку регіону. Народні танці тут завжди були не просто формою розваги: вони слугували засобом передачі культурних значень, емоцій і традицій від покоління до покоління. На сучасній сцені ці танці зберігають свою автентичність, набуваючи нового життя завдяки сценічній інтерпретації. Вивчення закарпатського танцю на заняттях з народно-виконавського мистецтва дозволяє поєднувати традиційні техніки з новітніми підходами до виконавської майстерності, створюючи не лише технічну довершеність, а й емоційну глибину виконання.
Закарпатське танцювальне мистецтво є не лише джерелом натхнення, а й важливим педагогічним засобом, який підтримує розвиток творчості, дисципліни та колективної взаємодії студентів. Вивчення народних танців, їх техніко-стилістичних характеристик розширює хореографічний кругозір та сприяє формуванню професійної компетентності виконавців. Унікальна манера виконання закарпатських танців, яка поєднує в собі динаміку, витонченість та емоційність, дозволяє розвивати не лише технічну майстерність, а й артистизм, який є важливою частиною сценічного мистецтва.
Вивчення закарпатських танців у сучасній системі хореографічної освіти сприяє також формуванню національної самосвідомості, що особливо актуально в контексті відродження та популяризації народного мистецтва. Як частина культурної спадщини, танці цього регіону збагачують репертуар народного виконавського мистецтва та дають змогу мовою рухів передати глядачеві багатство української культури.
Тому практичне застосування закарпатського танцювального мистецтва на заняттях народно-сценічним танцем не тільки збагачує навчальний процес, а й сприяє формуванню гармонійної особистості виконавця, що поєднує в собі технічну майстерність, мистецтво та культурну свідомість.
Мета дослідження. Вивчити закарпатське танцювальне мистецтво як засіб формування інтерпретаційних компетентностей та запропонувати методичні підходи до його інтеграції в навчально-виховний процес.
Об'єкт дослідження. Процес навчання народно-сценічного танцю у формуванні інтерпретаційних умінь.
Предмет дослідження. Танцювальне мистецтво Закарпаття як засіб удосконалення техніко-художньої сторони вистави.
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА ЗАКАРПАТТЯ
Танець займає важливе місце в житті українського народу, відображаючи його культуру, історію, світогляд. Розвиток українського народного танцю був тісно пов'язаний з географічними, історичними та соціальними умовами життя. У ньому гармонійно переплітаються пісні, звичаї, обряди та побут народу, створюючи багатий фольклорний пласт, який передається з покоління в покоління. Джерелом українського танцю є старовинні музично-танцювальні пантоміми та обрядові вистави, які згодом стали частиною святкових вистав і ярмарків. Значний вплив на хореографічне мистецтво мають танцювально-пісенний фольклор, а також елементи класичного танцю. У формуванні народно-сценічної хореографії знайшли своє відображення особливості побуту, трудової діяльності, природно-кліматичні умови, природні явища, а також військова мужність козаків і опришків.
Український танець зберігає побут народу, його моральні цінності, етику, почуття. Він передає традиції через виконавців, забезпечуючи їх поширення між регіонами. Народна хореографія розвивається як в самодіяльному, так і в професійному середовищі. Виникають ансамблі народного танцю, які популяризують українське мистецтво на світових сценах.
Особливим надбанням, що відображає багатонаціональність краю, є танці Закарпаття. Різні етнічні групи – русини, українці, угорці, румуни, словаки та німці – протягом століть обмінювалися музичними та танцювальними елементами, збагачуючи свою спільну культуру. Унікальна хореографія, музика, костюми кожного району створюють яскраву картину регіональних традицій.
Український народний танець відображає залежність його стилю від географічного положення, характеру праці, умов життя. Взаємозбагаченню хореографічного мистецтва сприяють зв’язки з культурами сусідніх народів – російського, білоруського, молдавського, словацького. Хороводи, побутові танці та інші жанри формують розмаїття українського танцю, який залишається цінним елементом національної самобутності. Три групи побутових танців. Предметний танець. Він уособлює певне явище світу чи природи. Тематичні групи предметних танців. Народні та німецькі танці. Історичні відомості про елементи українського танцю з різних творів літератури та мистецтва. Розвиток словникового запасу. Назви рухів, класифікація рухів. Походження та пояснення назв, пов’язаних із життям українського народу. Порядок і методика вивчення основних елементів українського танцю.
Становленню хореографічного мистецтва Закарпаття передувала низка різноманітних історико-культурних подій, які вплинули на розвиток цього краю. Історія танцю на Закарпатті охоплює великий період часу і відображає багатство культурних впливів, які сформували цей регіон. Танець на Закарпатті є не лише елементом розваги, а й важливою частиною культурної спадщини, яка передається з покоління в покоління. Мистецтвознавець і хореограф О. Плахотнюк зазначає: «Нове прочитання народного (фольклорного) танцю виявляється у формуванні національного способу буття в культурно-мистецькому просторі сучасності». [1, с. 4], підтверджуючи думку про важливість знання історії танцю рідного краю. Перші згадки про танці на Закарпатті можна віднести до стародавніх часів, коли місцеві жителі використовували рухи танцю для вираження радості, смутку, поклоніння та інших почуттів [2, с. 6]. З часом традиційні танці стали не лише невід’ємною частиною релігійних та обрядових церемоній, а й важливим аспектом суспільного життя. Етнографічна історія регіону, де перетинаються впливи різних культур і етнічних груп, сприяла розвитку різноманітних традиційних танців. По всій Закарпатській області склалися унікальні танцювальні стилі та жанри, які відображають місцеві традиції, етнічне походження та історію. Наприклад, хуту відомі своїми енергійними танцями, які часто супроводжуються ритмічною музикою та гучними вигуками. Бойки відомі своїм характерним танцем у формі трикутника, який символізує гори та навколишню природу. У 19-20 століттях, з привнесенням нових впливів і культурних обмінів з іншими етнічними групами, традиційні танці Закарпатської області почали змінюватися.
Танці відображали етнічні та культурні особливості місцевого населення, зокрема угорців, румунів, словаків, русинів, українців. Кожна етнічна група мала свої традиційні танці, які відображали власні традиції, вірування та історію. Після Першої світової війни Закарпаття сильно постраждало. У Закарпатській області відбувалися постійні сутички між російськими та угорськими військами. [3]. Значною мірою це було пов’язано з тим, що Закарпаття тоді входило до складу Австро-Угорщини. Це призвело до введення воєнного стану, який суттєво вплинув на всі сторони життя населення. Одним із наслідків війни стало запровадження продовольчої картки, яка обмежувала можливості регіону купувати необхідні товари. Місцеві промислові організації були повністю переорієнтовані на військове виробництво, що позначилося на місцевій економіці та рівні життя. Ще важчим було становище селян. Чоловіків масово призвали до армії, а господарства втрачали робочу силу. У результаті багато землі залишалися необробленими, що ще більше ускладнювало продовольчу ситуацію. Крім того, військовий режим регулярно конфісковував майно селян. Конфісковане майно включало продовольство, худобу, провіант і навіть транспортні засоби, які були передані австро-угорській армії. Такий тиск на селянство поглиблював соціальну напругу, посилював злидні, викликав невдоволення місцевого населення. Таким чином, військові дії та політика Австро-Угорщини створили надзвичайно складні умови для Закарпаття та вплинули на економічне, соціальне та культурне життя краю.
Саме на початку 1918 р. в Закарпатському регіоні, розпочався рух за включення краю до складу України. По всьому Закарпаттю виникали Народні Ради, які приймали рішення про приєднання краю до України. Однак, треба зазначити, що Україна в той час знаходилася в скрутному становищі, тому не могла скористатися цим волевиявленням населення Закарпаття.
Однією з ключових тенденцій стало посилення ролі музики і хореографії в суспільному житті. Мистецтво стало невід’ємною частиною культурного діалогу, а нові форми художнього вираження знайшли своє відображення в структурі громадських ініціатив і комунікації. Створювалися музично-культурні товариства, які підтримували і заохочували творчу діяльність митців і талановитих особистостей.
Таким чином, історія розвитку хореографії на Закарпатті почалася з утвердження театрального мистецтва, яке використовувало хореографію краю, продовжилась і розвинулася народженням Дорожнього академічного Закарпатського народного хору і продовжує стрімко розвиватися донині. Загалом танці Закарпаття відображають багату культурну спадщину регіону, а їх розвиток і збереження відіграють важливу роль у збереженні та розширенні культурного розмаїття цього унікального краю.
