Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема повноцінного розвитку інтелектуальних і пізнавальних здібностей дітей як і раніше залишається актуальною на сьогоднішній день. У шкільному віці швидким темпом йде накопичення знань, формується мова, удосконалюються пізнавальні процеси, дитина опановує найпростішими способами розумової діяльності. Доведено, що інтенсивний розвиток інтелекту підвищує відсоток навченості дітей в школі. Гра-це найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки з навколишнього світу отриманих вражень. У грі яскраво проявляються мислення і уяву дитини, його емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні.
Цікава гра підвищує розумову активність дитини, і він може вирішити більш важку інтелектуально-соціальну задачу, ніж на занятті. Граючи, діти вчаться застосовувати свої знання і вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. Гра-це самостійна діяльність, в якій діти вступають в спілкування з однолітками. Їх об'єднує спільна мета, спільні зусилля до досягнення, спільні переживання. Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини і сприяють формуванню добрих почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя. Гра займає велике місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання. Дитині потрібна активна діяльність, що сприяє підвищенню його життєвого тонусу, що задовольняє його інтереси, соціальні потреби [2].
Відомий французький вчений Луї де Бройль стверджував, що всі ігри (навіть найпростіші) мають багато спільних елементів з роботою вченого. Захопившись, діти не помічають, що вчаться, пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять. Навіть самі пасивні включаються в гру з величезним бажанням, докладаючи всіх зусиль, щоб не підвести товаришів по грі [4].
Мета дослідження: розглянути особливості дидактичної гри на заняттях гуртка науково-технічної творчості.
Об'єкт-це процес використання дидактичної гри на заняттях гуртка науково-технічної творчості.
Предмет-педагогічні умови використання дидактичних ігор на заняттях гуртка науково-технічної творчості.
Для досягнення мети необхідно вирішити ряд завдань:
-Вивчити науково-педагогічну літературу по темі дослідження;
-Розглянути сутність і функції дидактичних ігор на заняттях гуртка науково-технічної творчості;
-Визначити систематизацію дидактичних ігор в пізнавальній діяльності дітей на заняттях гуртка науково-технічної творчості;
-Розглянути методику проведення дидактичних ігор і довести ефективність її застосування.
Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних і практичних методів дослідження: вивчення, аналіз педагогічної, систематизація та узагальнення положень науково-методичної літератури з проблеми дослідження; формулювання та обґрунтування висновків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКА НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ
1.1. Аналіз поняття гра в психолого-педагогічній літературі
Гра-явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму існування всіх без винятку сторін життєдіяльності колективу. Слово " гра " не є науковим поняттям в строгому сенсі цього слова. Може бути саме тому, що цілий ряд дослідників намагалися знайти щось спільне між найрізноманітнішими і різноякісними діями, позначеними словом «гра», і ми не маємо до теперішнього часу задовільного розмежування цих діяльностей і об'єктивного пояснення різних форм гри [14].
Історичний розвиток гри не повторюється. У онтогенезі хронологічно першою є рольова гра, що служить найголовнішим джерелом формування соціальної свідомості дитини. Психологи здавна вивчають ігри дітей і дорослих, відшукуючи їх функції, порівнюючи з іншими видами діяльності.
У вітчизняній педагогіці і психології серйозно розробляли теорію гри К. Д.Ушинський, П. П. Блонський, Г. В. Плеханов, С. Л. Рубінштейн, Л. С. Виготський, Н. К. Крупська, А. Н. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, А. С. Макаренко, М. М. Бахтін, Ф. І. Фрадкіна, Л. С. Славіна, Є. А. Флеріна, В. А. Сухомлинський, Ю. П. Азаров, В. С. Мухіна, А. С. Газман [10].
Основні наукові підходи до пояснення причинності появи гри наступні:
- теорія надлишку нервових сил (Г. Спенсер, Г. Шурц);
- теорія інстинктивності, функції вправи (К. Гросс, В. Штерн);
- теорія функціонального задоволення, реалізація вроджених потягів (К. Бюлер, З. Фрейд, А. Аддер);
- теорія релігійного початку (Хейзінга, Всеволодський-Гернгросс, Бахтін, Соколов та ін.);
- теорія відпочинку в грі (Штейнталь, Шалер, Патрік, Лацарус, Валдон);
- теорія духовного розвитку дитини в грі (Ушинський, Піаже, Макаренко, Левін, Виготський, Сухомлинський, Ельконін);
- теорія впливу на світ через гру (Рубінштейн, Леонтьєв) ;
- зв'язок гри з мистецтвом та естетичною культурою (Платон, Шиллер);
- праця як джерело появи гри (Вундт, Плеханов, Лафарг і ін.);
- теорія абсолютизації культурного значення гри (Хейзінга, Ортега-і-Гассет, Лем).
Гра може бути викликана потребою в лідерстві, змаганні. Можна розглядати гру і як компенсуючу діяльність, що в символічній формі дає можливість задовольнити нездійснені бажання. Гра-це діяльність, яка відрізняється від повсякденних буденних дій. Людство знову і знову створює свій придуманий світ, нове буття, яке існує поруч зі світом натуральним, світом природи. Узи, які пов'язують гру і красу дуже тісні і різноманітні. Будь-яка гра, перш за все, вільна, вільна діяльність.
Магістр