СтудентАспірант
0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Технологія розвивального навчання на уроках української мови. (ID:1255723)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Педагогіка
Сторінок: 30
Рік виконання: 2022
Вартість: 2000
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження технології розвиваючого навчання на уроках української мови 1.1. Поняття «педагогічна технологія» як науково-педагогічна проблема 1.2. Феномен технології розвиваючого навчання в педагогіці 1.3. Специфіка технології розвиваючого навчання на уроках української мови Висновки до першого розділу РОЗДІЛ 2. Експериментальна перевірка використання технології розвиваючого навчання на уроках української мови 2.1. Організація та проведення констатувального етапу педагогічного експерименту ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1.1. Поняття «педагогічна технологія» як науково-педагогічна проблема Сам термін «технологія» стосовно навчального процесу, за даними дослідниці Н. Корсунської, вперше було вжито у 1886 році американцем Дж. Саллі. Історично поняття «педагогічна технологія» виникло у зв'язку з технічним прогресом і увійшло до лексикону педагогічної науки під впливом розвитку промислового виробництва, де бурхливо використовувалися технологічні ідеї. У ході еволюційного розвитку це поняття зазнавало змін, уточнювався його зміст. Так, у педагогіці цей термін, що мав промислове походження, отримав розвиток не відразу, хоча ідея про можливість управління процесом навчання та відтворюваності його результатів простежувалася ще у працях Я. Коменського. Початок свого розвитку «педагогічні технології» отримали у 40-х роках, коли почали використання досягнень інженерної думки в освітньому процесі [20, с.484]. У 50-60 рр. ХХ ст. в освітній процес технічних закладів вищої освіти стали впроваджувати аудіовізуальні та технічні засоби навчання. В ці роки застосовувався термін «технологія навчання», під яким розумілося його технізація, тобто застосування різноманітних технічних засобів навчання. З «технізацією» навчання пов'язувалися чималі сподівання перетворення практики масового навчання. З 1954 року у педагогічний процес стали впроваджувати програмоване навчання. Саме в цей період з'являються терміни «технологія освіти» та «освітні технології» (синоніми). У програмованому навчанні стало можливим широке використання технічних засобів для подання навчальної інформації, тренування та контролю знань учнів за допомогою тестів. На початку 60-х років ХХ століття у зв'язку з реформуванням спочатку американської, а потім і європейської школи відбувається масове впровадження в освітній процес технічних засобів з метою удосконалення освітнього процесу. Ця подія призвела до появи терміну «технологія навчання», який використовувався як синонім «педагогічних технологій». З'являється велика кількість наукових праць, які вносять корективи у розуміння терміну «педагогічні технології» [6, с.12]. Термін «педагогічні технології» в широкому значенні став розумітися як проєкт інноваційного, ефективнішого педагогічного процесу, який реалізовується педагогом у дидактичній взаємодії з учням з охопленням всіх компонентів освітнього процесу. У такому широкому розумінні став можливим розгляд педагогічної технології як родового поняття стосовно інших термінів: «технологія в освіті», «технологія освіти», «освітні технології», «технологія навчання», «технології у вихованні». З кінця 1970 року під впливом системного підходу уточнюється мета педагогічної технології: вирішувати дидактичні проблеми шляхом управління освітнім процесом відповідно поставленої мети, досягнення якої має піддаватися чіткому опису та визначенню [15, с.8]. У XIX – XX ст. набувають поширення інформаційні технології. Перехід від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства ознаменувався бурхливим розвитком телекомунікаційної мережі Інтернет. Оскільки у суспільстві інформація стала мати стратегічну цінність, виникла потреба забезпечити більш ефективні способи її створення, зберігання та переробки. Прискорення науково-технічного прогресу позначилося на всіх сферах суспільного розвитку, і насамперед на системі освіти, що виявилося у появі різноманітних теорій з цієї проблеми. У таких умовах термін «педагогічна технологія», який розуміється як заздалегідь спроєктований освітній процес, отримує подальший еволюційний розвиток, що дозволило говорити про практичну реалізацію концепції інформатизації освіти. Натомість, це поставило перед педагогічної системою нові завдання, зумовлені вимогами сучасного суспільства. В навчанні педагог перестає бути основним джерелом та транслятором інформації. Перед ним тепер постає проблема пошуку методів ефективного управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів під час роботи з великими інформаційними ресурсами [1, с.134]. У ХХІ ст. відбувається поширення та впровадження в освітній процес комп'ютерних технологій, що поступово охоплює майже всі розвинені країни, включаючи Україну. Ці роки сприяли розширенню бази педагогічних технологій та появі згодом у цьому руслі інших термінів. Новий етап науково-технічного розвитку в суспільстві кін. XX – поч. ХХІ ст. супроводжується уточненням понять «комп'ютерні технології» та «інформаційні технології», пов'язані з широкими можливостями сучасних обчислювальних засобів. Виникає термін «технології дистанційної освіти» [13, с.217]. Правомірним стало вживання терміну «комп'ютерні технології» як засобу навчання, пов'язаного з різними програмами. Його впровадження у освітній процес поступово дозволяє автоматизувати окремі ланки, тим самим істотно підвищувати ефективність навчання. Слід пам'ятати, що поняття «педагогічна технологія» є абстракцією, що служить розуміння реально існуючого педагогічного явища. І сьогодні актуальним є осмислення його як наукового поняття педагогіки, зокрема дидактики. У педагогічній літературі на сьогоднішній день можна знайти безліч визначень цього поняття, автори яких по-різному представляють структуру та складові технологічного процесу. Т. Назарова нарахувала більше трьох сотень визначень. У залежності від того, як автори уявляють структуру і складові освітнього процесу, зустрічаються такі визначення: - системний метод (Г. Бордовський, С. Гончаренко, В. Євдокимов, І. Прокопенко); - дидактична система (О. Савченко); - діяльність (Н. Абашкіна, Е. Бережна, В. Дорошенко, В. Сєриков, В. Сластьонін); - сукупність послідовних дій (І. Лернер); - порядок, логічність, послідовність (М. Кларін); - конструювання, проектування навчального процесу (І. Богданова, В. Воронов, О. Гохберг, В. Паламарчук, С. Рудаківська); - структуроване проектування (В. Беспалько, Н. Бондаренко, І. Підласий); - діяльний сценарій організації навчання (І. Смолюк) [16, с.140].
Інші роботи з даної категорії: