Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Станом на сьогодні, найбільшої популярності з-поміж методів психологічних досліджень набули проективні методи. Особливою популярністю та результативністю відзначені графічні (малюнкові) методики, з допомогою яких у психології діагностують внутрішній світ досліджуваних. Завдяки розширеним діагностичним можливостям, швидким встановленням контакту між психологом та клієнтом, терапевтичним ефектом, нескладній процедурі проведення та обробки результатів, цікавості до зображувальної діяльності піддослідних ‒відзначена популярність застосування такого виду методик. Малюнок використовується в психодіагностиці з різною метою та є могутнім психодіагностичним засобом.
Ф. Гудінаф [11], К. Маховер [5], Ю.С. Савенко [3], Д. Харріс [1] використовували малюнок для діагностики інтелекту й особистості піддослідного, а С. А. Болдирєва [3], А.Л. Венгер [3], М.З. Дукаревич [15], А. І. Захаров [1], М. М. Кольцова [2], В.С. Мухіна [2], О. Потьомкіна [9], Є. Романова [9] ‒ для вивчення психологічних особливостей людини.
Р. Бернс [2], В. Вульф [1], А. Захаров [1], С. Кауфман [2], Н. Корман [3], Т. Хоментаускас [14], В. Хьюлс [10] застосовували малюнок досліджуючи внутрішні сімейні відносини.
Дж. Бук [10], П. Бура [7], Є. Жюккерт [10], К. Кох [7], Р. Стора [7], Ж. Шлібе [10] у власних роботах з-допомогою малюнка вивчали індивідуальність піддослідного та прояв несвідомого, такі вчені, як С. Бах [12], А. Менегетті [6], Г. Ферс [12], А. Фрейд [13], К.Г. Юнг [17], Й. Якобі [12], Т.С. Яценко [16, 17]. Є. Романова [9], О. Потьомкіна [9] присвятили графічним методикам окрему працю, яка висвітлює історію їх виникнення та становлення, як методу.
Дослідники розуміють під графікою (грец. graphike, від grapho — пишу) ‒ вид образотворчого мистецтва, який поєднує малюнок та друковані художні вироби (гравюру, літографію та ін.). Спільним для яких є зображувальні засоби та виражальні можливості (контурні лінії, штрихи, плями) [9, с. 22].
На початку свого існування графіка застосовувалася у письмі та каліграфії та лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття набула нового значення та різноманітності використання. Саме тоді малюнок розвивається під впливом різних напрямків, періодів, поєднуючи в собі відбиток поколінь, індивідуальність автора та ознаки, характерні даним періодам [9].
Малюнок – це зображення, що виконується від руки графічними засобами: контурною лінією, штриховою та штрихпунктирною лініями, плямою та лежить в основі всіх видів зображення на площині: рельєфу, живопису, графіки. Такі зображення бувають в різних видах, що поділяються за методами малювання, тематикою, жанрами, призначенням, технікою, характером виконання [9,с.40]. Дослідники трактують під графічним зображенням «повідомлення для іншого, що несе у собі відбиток особистості, її стан, настрій, почуття, особливості уявлень, відношення» [9, с.2].
Відповідно до видів графічного продукту людини виділяють два методи психодіагностики:
1) метод психографічного аналізу тексту;
2) психодіагностичні малюнкові тести, які стверджують, що «проективний малюнок завжди неявно містить більше істотної інформації, чим автор свідомо вкладає в нього, а результати графічних методик найменше піддаються контролю свідомості, тому малюнок на задану тему є вельми могутнім психодіагностичним засобом» [9, с. 64].
Актуальність та недостатня вивченість проблеми зумовили вибір теми курсової роботи: «Вивчення дитячих графічних проявів».
Метою дослідження є висвітлення особливостей дитячих графічних проявів та експериментальна перевірка ефективності графічних методик.
Oб'єкт дocлiдження:діти.
Предмет дocлiдження: графічні прояви у дітей.
Завдання курcoвoї роботи:
1. Охарактеризувати використання графічних методик в психоаналізі та психодіагностиці
2. Ознайомитися з психолого-педагогічними основами розвитку графічних навичок у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
3. Експериментально перевірити ефективність графічних методик у роботі з дітьми.
4. Представити аналіз та обробку результатів емпіричного дослідження.
У курcoвiй рoбoтi були викoриcтанi такi метoди науково-педагогічного дocлiдження:
Теоретичні – аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, порівняння, систематизації та узагальнення теоретичних положень щодо вивчення дитячих графічних проявів.
Емпіричні – спостереження, опитування, тестування з метою перевірки ефективності графічних методик у роботі з дітьми.
Діагностичні − бесіда, з метою вивчення стану функціонування предмета дослідження; спостереження, вивчення продуктів діяльності для виявлення ефективності розробленої методики.
Статистичні − кількісний і якісний аналіз результатів експерименту, методи математичної обробки експериментальних даних.
База дослідження. Експериментальне дослідження проводилося на базі………………………………………..
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропонована в роботі система графічних методик може бути використана психологами закладів дошкільної та середньої освіти в процесі вивчення дитячих графічних проявів; результати дослідження можуть бути використані студентами під час проходження психолого-педагогічної практики та в освітньому процесі закладів освіти, написанні дослідних та наукових робіт, проведенні психологічних експериментів, також для подальших теоретичних досліджень дитячих графічних проявів.
Структура курсової роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (47 найменувань), додатків.
Загальний обсяг курсової роботи становить 58 сторінок друкованого тексту, з них – 49 сторінок основного тексту.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ ГРАФІЧНИХ ПРОЯВІВ
1.1. Використання графічних методик в психоаналізі та психодіагностиці
Найперший малюнковий тест пов’язаний з Ф. Гудінаф, розробницею тесту «Намалюй людину», що знаменується першою стандартизованою графічною методикою [11]. На думку автора ‒ дитячий малюнок свідчить про рівень розвитку інтелекту, який не залежить від рівня засвоєння знань, умінь, навичок малювання та відображає ступінь оволодіння дитиною ключовими поняттями [11]. Першу стандартизацію тесту здійснено у 1926 році, другу в 1963 році учнем розробниці Д.Харрісом [11]. Основну увагу приділяли малюнковим деталям, які підкреслюють рівень інтелектуального розвитку дитини. Малюнок розглядали як поняття (уявлення) дитини про предмет, виражене в графічній формі [3]. Дану методику вважають ефективною у діагностиці початкового уявлення рівня інтелектуального розвитку досліджуваного.
У 1948 році, для вивчення особистості піддослідного, К. Маховер було запропоновано модифікований тест «Намалюй людину». Авторкою додано до тесту одне із завдань під назвою «Намалюй людину протилежної статті» та опитування, що стосувалося освіти, сімейного стану, віку та звичок намальованої людини. К.Маховер стверджує, вважала, малюнок ‒уособленням «Я» піддослідного, а оточуюче зображення людини на папері ‒існуючим оточенням [5]. Зображена індивідом людська фігура, влучно підкреслює його тривоги та конфлікти.: Розмір фігури та її положення на папері, швидкість руху руки при малюванні, натиск, твердість та зміна ліній, завершеність окремих частин, поза фігури, спонтанність чи ригідність, ‒ виступають істотними аспектами самопрезентації суб’єкта. Аналізуючи малюнок, надається значення особливостям зображення основних частин тіла, пропорціям кожної частини тіла, інших деталей малюнка, які відповідають психоаналітичній символіці [5].
Отже, К. Маховер впровадивши асоціації у малюнок та психоаналітичну символіку підтвердила, що аналіз суб’єкта буде більш глибоким, коли спиратиметься на психоаналітичні поняття.
На думку А. Венгер малюнкові методики дуже інформативні, оскільки виявляють психологічні особливості піддослідного. Людина, малюючи той чи інший об’єкт, передає своє відношення до нього, малює те, що є найбільш важливим, значимим. Під час зображення хвилюючої теми проявляться ознаки тривоги. Малюнок – зашифроване в образах повідомлення. Завдання психолога полягає у тому, щоб розшифрувати його, зрозуміти, що говорить йому піддослідний [3].
На думку автора, перевагами у застосуванні малюнкових методик є такі переваги: не потребують спеціальних матеріалів (тільки папір та олівці); не потрібний високий рівень розвитку мовлення (якщо застосовується для діагностики дитини дошкільного віку); виконання малюнку допомагає заощадити час; відображають несвідомі імпульси й переживання; можуть проводитися неодноразово і без обмеження в часі; застосовуються до людей в будь-якому віці; мають терапевтичне значення; природна близькість до звичайних видів людської діяльності (особливо дітям); можуть передувати початку клінічної бесіди; неможливість підробки власного «Я», тобто представлення себе не таким, яким є в дійсності [3].
Для успішної психодіагностики особистості з використанням графічних методик не достатньо лише отримання значень тестових показників, а й необхідно володіти загальною логікою аналізу, що дозволяє розглядати ці показники в їх взаємозв’язках, в протилежному випадку ‒отримаємо безсистемний набір психологічних характеристик [3].
Отже, головним, на думку А.Венгера, є не окрема інтерпретація образів, а виявлення смислових зв’язків між символами малюнків.
Для виявлення особливостей внутрішньо сімейних відносин застосовується тест «Малюнок сім’ї». Т. Хоментаускас детально дослідив та описав діагностичні процедури та порядок інтерпретації [14]. Хоча ідеї впровадження у психології малюнку сім’ї, як діагностичного тесту з’являються у роботах А. Захарова [1], В. Вульфа [1], В. Хьюлса [9], Л.Кормана [9], Р.Бернса [2], С. Кауфмана [2]. Вченими доведено, що в малюнках діти можуть виражати те, що словами сказати неможливо або важко, оскільки малюнок детальніше передає смисл зображеного, ніж вербальне мовлення [1]. Методика встановлює злагоджений емоційний контакт психолога з дитиною, знімає напругу під час обстеження. Даний тест доцільно використовувати при діагностиці дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.
Інтерпретуючи малюнок можна визначити: особливості психологічного стану дитину під час малювання, особливості внутрішньо сімейних відносин та емоційного самопочуття дитини в сім’ї, ступінь розвитку зображувальної культури (стадію), ступінь емоційної близькості членів сім’ї [14].
Діагностичними показниками є: сильна штриховка, маленькі розміри зображення свідчать про неблагополучний фізичний стан дитини, ступінь напруги, скутості; великі розміри, яскраві кольори говорять про відсутність напруги, скутості, втоми; примітивність зображення, або чіткість та виразність образів; відстань між членами сім’ї та характер взаємодії між собою, що свідчить про емоційну близькість чи її відсутність у сім’ї [14].
С. Кауфман та Р. Бернс запропонували модифікований тест «Малюнок сім’ї» ‒ тест «Кінестетичний малюнок сім’ї». На думку розробників, традиційна методика представляє зображення дитиною статичної картини всіх членів сім’ї розміщених в один ряд та повернуті обличчя до спостерігача. Тому авторами розроблено методику «Намалюй малюнок, в якому кожний член сім’ї і ти що-небудь роблять» [2].
При інтерпретації виділяють чотири рівня аналізу: характеристики індивідуальних фігур, їх дії (енергія, поведінка, що може відображати заздрість, символи (часто повторювані символи, які трактуються відповідно принципам психоаналізу), суперництво, злість, прагнення до близьких контактів), стиль (емоційні стосунки) [2].
Використання олівців, стирання намальованого, викреслювання, сумніви, емоційні реакції, спонтанні коментарії є новизною робіт В. Хьюлса.
Модифікацією Л. Кормана є те, що діти малюють не «сім’ю», чи «свою сім’ю», а «сім’ю, як ти її собі уявляєш», таке формулювання передбачає найменше структурування ситуації. Вчений стверджує, якщо дитина малює більшу чи меншу сім’ю, чим вона існує в реальності, то це вказує на функціонування певних захисних механізмів, чим більше не відповідностей, тим більше незадоволення існуючою реально ситуацією [9]. Автор аналізує малюнок в трьох аспектах: графічна якість (характер ліній, пропорції фігур, акуратність виконання малюнку, використання простору); формальна структура (пропорції частин тіла, динамічність малюнку, розміщення членів сім’ї); зміст (психолог прагне з’ясувати, який смисл для дитини має малюнок) [9].
А. Захаров стверджує, що «Малюнок сім’ї» має великі діагностичні можливості, оскільки відображає відношення дитини до сім’ї в цілому та до окремих її членів, переживання і сприймання свого місця в сім’ї [1].
Дослідником запроваджений варіант діагностики, яка складається із двох завдань:
1) дитині пропонується намалювати в чотирьох кімнатах, розміщених на двох поверхах, по одному із членів сім’ї, включаючи себе. Завдання виявляє найбільш емоційно значимого для дитини члена сім’ї, на малюнку це той, хто знаходиться поряд з дитиною [1].
2) намалювати сім’ю без будь-яких додаткових інструкцій.
Інтерпретацію малюнку розробник проводив за трьома критеріями: процес малювання, структура малюнку, особливості зображених членів сім’ї.
Відома психодіагностична методика ‒ графічний тест «Дерево» (кінець ХІХ ст.) Є. Жюккерта, застосовується у дослідженнях індивідуальності піддослідного [7].
У 1943 році вченим Ж. Шлібером інтерпретуються різні зображення дерев: замерзле дерево, щасливе, налякане, сумне, просто дерево, мертве, помираюче. Вчений доводив, що зображення втілюють особистісні риси та емоційні реакції дослідженого [10].
П. Бура У модифікованому тесті «Дерево» П. Бура вводить чотири завдання:
1) намалювати дерево;
2) повторити перше завдання;
3) намалювати ліс;
4) ідентифікувати себе з будь-яким деревом.
Перший малюнок інтерпретується як позиція піддослідного до експериментатора, другий – позиція по відношенню до себе, третій – зв’язок з іншими людьми, четвертий – особистісна ідентифікація [7].
Широкої популярності тест набув в клінічній практиці. К. Кох присвятив тесту «Дерево» окрему працю, у якій оцінював пропорції малюнка кількісно: співвідношення ширини правої і лівої частини крони, співвідношення висоти крони та висоти стволу [7].
Р. Стора виступив ще з однією інтерпретацією тесту «Дерево», суть якої ‒ у розподілі зображення дерев за схемами: естетичні чи інтелектуальні, моторні, імажинарні.
З метою виявлення індивідуально-типологічних особливостей людини, запропоновано варіант методики «Дерево» Є. Романової та О. Потьомкіної [9]. На думку авторів, більшість ознак під час аналізу зображення дерева значно ускладнює роботу психолога, оскільки запам’ятати їх не можливо. Звідси слідує, що зарубіжні автори часто звертаються до психоаналітичної інтерпретації [9].
Дж. Бук запропонував комплексну методику «Дім, дерево, людина», яка містить в собі три субтеста «Дерево», «Дім», «Людина». Після зображення кожного субтесту досліджуваним пропонує відповісти на декілька запитань до кожного із субтесту [10].
Для вивчення особливостей самооцінки, самосвідомості та самоставлення особистості застосовують тест «Автопортрет».
У своїй практичній діяльності малюнок використовував [10], вказавши, що На думку К. Юнга «творчість ‒ найважливіший елемент терапії, розвитку особистості, засіб зцілення. Символи малюнку ‒ засоби вираження несвідомого. Завдяки цим відображенням, ми можемо наблизитися до використання символів в якості зцілюючого засобу, які і на психологічному, і на соматичному рівні задіяні в процесі розвитку особистості ‒ індивідуації» [12, с. 102].
Проте К. Юнгом не запропоновано жодних засобів для інтерпретації змісту несвідомого малюнків. Й. Якобі та С. Бах вперше спробували навчити інших інтерпретувати малюнки, стверджуючи, що несвідоме може бути розшифрованим в малюнках та може проектувати назовні соматичні процеси. [12]. Основна увага приділялася малюнку, як засобу комунікації з невиліковно хворими людьми.
У дитячому психоаналізі, як допоміжний технічний засіб поряд зі сновидіннями та снами наяву, використовував малювання А. Фрейд [13].
Отже, розуміння символу як засобу несвідомого ‒ привело до розширення можливостей інтерпретації малюнків.
Як методологічну основу концепцію К. Юнга використовував Г. Ферс та розглядав малюнок як засіб вираження несвідомого.
Інтерпретуючи малюнок, Г. Ферс звертав увагу на слідуючі діагностичні показники: що на малюнку виглядає незвичним; бар’єри, перешкоди в зображеннях на малюнку; викривлення форми зображення; об’єкти, що повторюються; перспектива; порівняння з оточуючим світом; чого не вистачає; що знаходиться в центрі малюнку; настрій, який передав автор малюнку через зображення; розмір та пропорції зображених об’єктів та людей. Адекватна інтерпретація окремих фрагментів може бути проведене тільки в тому випадку, якщо враховується їх взаємозв’язок з загальною конфігурацією малюнка [12].
Отже, великого значення вчений надавав символу, як засобу вивчення несвідомого, та підкреслював індивідуальність процесу символізації.
А. Менегетті для дослідження особистості та надання їй допомоги пропонував використовувати тест шести малюнків (чи психосемантичних малюнків), якими відображаються ситуації суб’єкта [6, с. 321].
Проективною, графічною методикою, є методика аналізу комплексу тематичних психомалюнків, розроблена доктором психологічних наук, професором Т.Яценко. Дана методика базується на феноменологічному та психоаналітичному підході, який передбачає розуміння малюнку самим автором. Дослідник інтерпретацію малюнків здійснював на основі функціональних тенденцій несвідомого, знань архетипів та у діалозі з автором комплексу психомалюнків [17].
Аналіз комплексу тематичних психомалюнків направлений на пізнання цілісності психіки в свідомих і несвідомих проявах [16].
Автор малюнків наповнює кожний образ несвідомим особистісно значимим символом, який пізнається (стає свідомим) у процесі аналізу комплексу, в діалозі з психологом. Символи малюнків є посланцями несвідомого, так як породжуються механізмами психологічних захистів, які допускають у реальність, свідомість у завуальованій, символічній формі витіснене переживання, бажання і т.д. Символи репрезентують суб’єктивний, індивідуально неповторний зміст психіки, який не можливо побачити при тестовому підході до графічної продукції. Психолог має враховувати багатозначність символіки малюнків, яка має соціальне, історичне походження (архетипи) та індивідуально пережитий досвід [17].
