Зразок роботи
ВСТУП
Проблема асоціальних проявів у поведінці підлітків залишається однією з найбільш складних для сучасної системи освіти та соціально-педагогічної практики. Підлітковий вік характеризується інтенсивним пошуком ідентичності, емоційною нестабільністю, потребою у визнанні й автономії. У цих умовах несформованість навичок саморегуляції, дефіцит підтримки з боку родини, вплив асоціального оточення або цифрового середовища можуть сприяти виникненню агресивної, девіантної, залежної чи іншої асоціальної поведінки.
Зростання рівня булінгу, кібербулінгу, залучення до груп ризику, ранніх правопорушень та інших негативних форм активності актуалізує завдання розробки ефективних профілактичних стратегій. Саме соціально-педагогічна робота, яка поєднує освітні, виховні, психологічні та соціальні підходи, здатна забезпечити комплексну підтримку підлітків, спрямовану на формування відповідальної поведінки та зміцнення соціальних навичок.
Актуальність теми посилюється потребою удосконалення профілактичних програм у закладах освіти, підвищення готовності фахівців до роботи з підлітками групи ризику та впровадження технологій раннього виявлення асоціальних тенденцій. Важливим є також розширення партнерства між школою, сім’єю та соціальними службами, що відповідає сучасним європейським підходам до превенції. Зважаючи на вище зазначене, темою нашої магістерської роботи ми обрали «Соціально-педагогічна робота з профілактики асоціальних проявів у поведінці підлітків».
Мета дослідження: проаналізувати соціально-педагогічну роботу з профілактики асоціальних проявів у поведінці підлітків.
Завдання дослідження
1. Проаналізувати теоретичні підходи до розуміння асоціальної поведінки підлітків.
2. Визначити особливості, фактори ризику та механізми формування асоціальної поведінки.
3. Охарактеризувати зміст, форми і методи соціально-педагогічної профілактики.
4. Описати технології раннього виявлення та попередження асоціальної поведінки
5. Розробити програму соціально-педагогічної профілактики асоціальної поведінки підлітків.
Об’єкт дослідження: процес профілактики асоціальних проявів у поведінці підлітків.
Предмет дослідження: соціально-педагогічна робота як система форм, методів і технологій профілактики асоціальної поведінки підлітків.
Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення наукових джерел; системно-структурний підхід; порівняльно-історичний аналіз, спостереження, опитування, аналіз документів.
Теоретичне значення магістерської роботи. Наше дослідження поглиблює розуміння соціально-педагогічних механізмів профілактики асоціальної поведінки та уточнює базові поняття щодо факторів ризику й превентивних стратегій у підлітковому середовищі.
Практичне значення. Результати можуть бути використані у закладах освіти та соціальних службах дляудосконалення профілактичних програм, підвищення професійної компетентності соціальних педагогів та соціальних працівників, впровадження та розробки рекомендацій, тренінгів чи моделей роботи з підлітками групи ризику.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ АСОЦІАЛЬНИХ ПРОЯВІВ У ПОВЕДІНЦІ ПІДЛІТКІВ
1.1. Психолого-педагогічні особливості підліткового віку
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає підлітків як «осіб вікової групи 10-19 років», тоді як категорія «молоді люди» охоплює віковий діапазон 10-24 роки. На сьогодні близько 1,2 мільярда підлітків становлять 16% світового населення. Організація Об’єднаних Націй при цьому зазначає, що частка підлітків у світовій популяції досягла піку близько 1980 року і зараз майже скрізь знижується, й очікується, що ця тенденція збережеться до 2050 року. У своєму звіті «Перспективи світової народонаселення 2019» ООН зазначає, що більше половини всіх підлітків у світі проживає в Азії, причому Південна Азія є домом для майже 350 мільйонів підлітків, що більше, ніж у будь-якому іншому регіоні. Далі йде Східна Азія та Тихоокеанський регіон із понад 300 мільйонами підлітків. Попри це, саме Африка є регіоном, де підлітки становлять найбільшу частку населення – 23% населення регіону [41].
Підлітковий вік є періодом переходу від дитинства до дорослості та характеризується специфічним поєднанням фізіологічних та психологічних змін. На цьому етапі спостерігається прискорений фізичний та психічний розвиток дітей, зростає їхній інтерес до різних аспектів життя та посилюється прагнення до інновацій. Відбувається формування характеру, збагачення духовного світу, але також зростає ймовірність загострення міжособистісних конфліктів. Підлітковий вік є періодом статевого дозрівання (пубертату), для якого характерна поява нових відчуттів та складних питань, пов’язаних із сексуальними стосунками. Ці зміни являють собою психологічні трансформації на тлі фізіологічної перебудови [29].
Підлітки прагнуть поводитися як дорослі, намагаючись певною мірою продемонструвати свій потенціал, здібності та можливості перед однолітками і дорослими. Тому підлітковий вік характеризується психологічними проявами, які називають «перехідним періодом», «кризовим періодом». Зміни у підлітковому віці є періодом фундаментальних зрушень, справді складним періодом. Він вважається важким віком для оточуючих, але ще більшою мірою – для самого підлітка. Труднощі соціалізації можуть виявлятися у формах асоціальної поведінки.
Підлітковий вік є одним із найбільш складних етапів людського розвитку, проте саме він значною мірою визначає майбутнє життя особистості. Саме в цей час переважно формуються основи особистості та її світогляд.
Біологічні зміни, що відбуваються у дітей цього віку, спричиняють фундаментальний злам у їхньому психологічному стані. Також надзвичайно високою є ймовірність прояву дезадаптивних, асоціальних форм поведінки. Морфологічні та фізіологічні зміни, які відбуваються в перехідний період, призводять до значних змін у психіці дитини. Дитина починає серйозно ставитися до своєї зовнішності (стану обличчя, кольору шкіри, статури, зросту) та одягу. Навчальна діяльність може відходити на другий план.
Розвиток мовлення у цей період пов’язаний, з одного боку, із зростанням словникового запасу, а з іншого – з поглибленням розуміння змісту предметів, подій та явищ у природі та суспільстві. Підліток починає усвідомлювати, що за допомогою мови можна не лише відображати навколишнє середовище, але й формувати власний світогляд. Саме з цього віку людина починає розуміти, що мовлення визначає розвиток пізнавальних процесів, а шкільна освіта є ключовим чинником якісних змін у цьому розвитку[9].
Підлітковий вік – це період, коли формуються такі особистісні характеристики, як світогляд, переконання, принципи, самосвідомість та самооцінка. Відомо, що в підлітковому віці відбувається переформування «Я-образу». У процесі дорослішання підліток розвиває систему «Я-відношень», таких як «Ідеальне Я», «Я Моральне» та «Я Реальне», і його сприйняття себе стає значно чіткішим і стійкішим. Підліток починає організовувати свою діяльність на основі певних принципів, переконань та особистої точки зору [29].
При формуванні особистості підлітка важливо враховувати його ставлення до навколишнього середовища, соціальних подій та людей. Психологічні дослідження показують, що більшість підлітків правильно розуміють такі духовно-моральні поняття, як наполегливість, смиренність, гордість, щирість, милостиня.
Першочергове бажання підлітка – переконати оточуючих, що він уже не маленька дитина, а дорослий. Підліток, намагаючись діяти самостійно, переконує себе в необхідності цього, оскільки вважає, що він «вже подорослішав». Тому психологи трактують «почуття дорослості» як найголовніше базове новоутворення цього періоду в житті людини[16].
Сучасні підлітки мають певні фізіологічні, психічні та соціальні переваги перед своїми попередниками: у них спостерігається раннє статеве дозрівання, соціалізація та розумовий розвиток. Для більшості учнів перехід до підліткового віку починається у 5-му класі. Твердження «Підліток – це вже не дитина, але ще не дорослий» є важливою характеристикою цього періоду [38].
Дитина проходить два основні етапи у процесі формування себе як особистості. Ці етапи відповідають двом різним періодам підліткового віку – ранньому підлітковому віку та періоду юності:
1. Перший етап (ранній підлітковий вік). Підліток відокремлює себе від «дітей» і намагається підкреслити свою приналежність до світу дорослих. Інтерес до дорослості є ключовою ознакою. Для цього періоду характерними є нездатність адекватно імітувати поведінку дорослих та критично оцінювати власні прорахунки, прагнення до старших людей та надмірна контактність із групою однолітків, які надають підтримку.
2. Другий етап (юність). Підліток більше не сумнівається, що він не є маленькою дитиною, і починає чітко усвідомлювати себе, утверджувати свою особистість та діяти відповідно до власної позиції. Його більше цікавить все, що стосується власної особистості; він прагне пізнати себе, цілеспрямовано розвиватися та реалізовуватись [38].
Упродовж підліткового віку відбуваються помітні якісні зміни у зростанні внутрішньої свободи, самосвідомості та незалежної поведінки. Воля також є чинником таких змін. Воля як вища психічна функція є інструментом вільного саморозвитку підлітка, а також стрижнем особистісного розвитку. До цього часу його вчинки перестають бути залежними від групи однолітків. Навіть коли його однолітки намагаються змусити переглянути свої хибні уявлення про себе, він частіше може сказати «ні» і твердо відстояти свою думку. На цьому етапі життя підліткам характерна надмірна допитливість щодо внутрішнього світу інших людей, самоаналіз власної поведінки та поява елементів самодисципліни.
Підлітковий вік часто характеризується негативними рисами, такими як упертість, агресивність, відсутність самосвідомості та войовничість. Підлітки заздрять незалежності та свободі дорослих, котрі бачать у житті, на екрані та в книгах, їхній значущій та цікавій роботі, сміливим вчинкам, самодостатності та авторитету серед оточуючих. У підлітковому віці виникає інтерес та прагнення бути дорослим або принаймні виглядати як доросла людина, і підлітку здається, що це бажання легко здійснити.
Підлітковий етап ставить перед індивідом низку складних завдань розвитку, успішне вирішення яких має критичне значення не лише для процесу дорослішання, але й для можливості подальшого конструктивного саморозвитку. Потужним особистісним ресурсом для розв’язання цих вікових завдань є система внутрішніх потреб, які створюють необхідну психологічну напругу та стимулюють активність індивіда, спрямовану на їхнє задоволення:
1. Потреба в повазі та безумовному прийнятті без засудження та оцінок, відчувати особисту цінність незалежно від досягнень чи помилок.
2. Потреба у встановленні чітких, але гнучких меж і правил. Обмеження, встановлені дорослими, є необхідними, попри опір і бунтарство підлітка. За відсутності зовнішнього контролю молодій особі складно самостійно утримуватися від деструктивних поведінкових патернів, формувати внутрішню саморегуляцію та успішно соціалізуватися.
3. Потреба у навчанні та розвитку через безпосередню життєву практику. Підліток вимагає здобуття власного життєвого досвіду, оскільки не бажає покладатися виключно на теоретичне сприйняття дійсності чи досвід старших.
