Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасні соціально-політичні реалії України, пов’язані з повномасштабною війною, зумовили появу нових викликів для системи освіти та соціально-педагогічної практики. Значна кількість дітей зазнала впливу військових подій безпосередньо або опосередковано, адже їхні батьки є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі – ЗСУ). Тому значно зросла потреба в оперативній соціально-педагогічній підтримці дітей військовослужбовців. Такі діти перебувають у стані постійного емоційного напруження, пов’язаний з тривогою, страхом за життя батьків, змінами у родині, можливою втратою близьких. У зв’язку з цим вони потребують особливої уваги з боку педагогічного колективу, а насамперед – соціального педагога, який є ключовою фігурою в системі соціально-педагогічної підтримки дітей у закладі освіти [10, с. 938].
Найбільш уразливою частино таких родин є діти. Через психологічну незрілість, недостатній життєвий досвід та високу чутливість до стресових чинників вони особливо гостро реагують на воєнні події. Це може проявлятися у відчутті тривоги, беззахисності, прояві стресових розладів, змінах у поведінці та загальному емоційному стані. Такі переживання негативно впливають на їхнє здоров’я, соціальний розвиток, успішність в навчанні та взаємодію з однолітками й дорослими [11, с. 126].
Важливу роль у забезпеченні стабільного розвитку дітей військовослужбовців ЗСУ є створення для них безпечного та наповненого підтримкою середовища, що значною мірою залежить від роботи соціального педагога. Він виступає ключовою фігурою у взаємодії між дитиною, її родиною та соціумом, сприяючи формуванню гуманних, морально здорових і конструктивних стосунків у сім’ї, громаді та освітньому середовищі [12, с. 4].
Переживання дітьми військовослужбовців воєнної реальності є індивідуальним і залежать від особистісних рис, життєвого досвіду та емоційної чутливості. Попри те, що багато дітей поступово адаптуються до стресових обставин і повертаються до звичного способу життя без значних наслідків для розвитку, існує група дітей, які залишаються особливо вразливими. Вони гостро реагують на небезпеку, у якій перебувають їхні батьки та потребують не лише підтримки дорослих, а й кваліфікованої соціально-педагогічної та психологічної допомоги, без якої подолання травмуючих переживань є вкрай складним [13, с. 77].
Концептуальні підходи до роботи соціального педагога з дітьми військовослужбовців ЗСУ – зокрема щодо їх соціально-педагогічної підтримки, супроводу, соціального захисту та забезпечення — окреслені у чинних нормативно-правових актах, ухвалених Верховною Радою України (ВРУ) та затверджених Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ). До таких документів належать: Конституція України [14], Сімейний кодекс України [16], Бюджетний кодекс України [15], а також низка законів, серед яких «Про Збройні Сили України» [19], «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [22], «Про соціальні послуги» [23], «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» [24], «Про освіту» [25], «Про охорону дитинства» [26], та інші нормативні акти. Важливі положення для організації соціально-педагогічної роботи містяться так у постановах КМУ, таких як «Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» [17], «Порядок направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за кошти державного бюджету» [18] та інші. Ці документи формують нормативний фундамент, на якому будується система підтримки дітей військовослужбовців у соціально-педагогічній сфері.
Зазначимо, що надання соціальної і соціально-педагогічної допомоги дітям військовослужбовців ЗСУ дедалі частіше потрапляє в поле зору науковці та стає предметом їх вивчення. Дослідження різних аспектів соціально-педагогічної підтримки дітей захисників та захисниць України займалися вітчизняні (Є. Дубровська, О. Залеська, О. Калашник, Н. Пономаренко, В. Турбан, О. Хміляр та ін.) й закордонні (C. Вільямс, Р. Лауфер, В. Холл та ін.) вчені.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю пошуку ефективних підходів до організації соціально-педагогічної роботи в умовах воєнного стану, створенню безпечного середовища для дітей, формування у дітей військовослужбовців життєвої стійкості, підтримки їх благополуччя, адаптації до навчального середовища та запобігання проявам соціальної дезадаптації. Потреба у постійному покращенні теоретико-методичних засад такої діяльності у сучасній науково-педагогічній літературі підсилює потребу у науковому дослідженні зазначеної проблеми. Саме тому нами обрана тема магістерської роботи: «Зміст роботи соціального педагога закладу загальної середньої освіти з дітьми військовослужбовців Збройних Сил України».
Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна робота у закладі загальної середньої освіти з дітьми військовослужбовців ЗСУ.
Предмет дослідження – зміст, форми та методи роботи соціального педагога закладу загальної середньої освіти з дітьми військовослужбовців Збройних Сил України.
Мета дослідження – розробити та обґрунтувати зміст роботи соціального педагога закладу загальної середньої освіти з дітьми військовослужбовців Збройних Сил України в сучасних соціально-педагогічних умовах.
Відповідно до мети можемо визначити такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати науково-педагогічну літературу з проблеми соціально-педагогічної підтримки дітей військовослужбовців.
2. Розкрити особливості соціалізації, психоемоційного стану та потреб дітей військовослужбовців у сучасних умовах.
3. Визначити напрями, форми та методи роботи соціального педагога закладу загальної середньої освіти з дітьми військовослужбовців.
4. Розробити й апробувати програму соціально-педагогічної підтримки дітей військовослужбовців у закладі освіти.
5. Експериментально перевірити ефективність запропонованих підходів до роботи соціального педагога з дітьми військовослужбовців ЗСУ.
Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження:
● теоретичних: аналізу, порівняння, узагальнення й систематизації наукових джерел з проблем соціально-педагогічної діяльності, соціальної адаптації та психологічної підтримки дітей;
● емпіричних: спостереження, анкетування, бесіди, тестування, аналізу результатів педагогічної діяльності соціального педагога;
● статистичних: для кількісного й якісного аналізу отриманих результатів дослідження.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні наукових уявлень про сутність, структуру та зміст соціально-педагогічної діяльності з дітьми військовослужбовців, а також у розробці теоретично обґрунтованої моделі соціально-педагогічної підтримки цієї категорії дітей у закладах освіти.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання результатів роботи соціальними педагогами, практичними психологами та класними керівниками для підвищення ефективності соціально-педагогічної допомоги дітям військовослужбовців, розроблення методичних рекомендацій та програм підтримки.
Експериментальна база дослідження. Практична частина магістерської роботи проводилось на базі Тернопільської загальноосвітньої школи № 23. До експерименту було залучено 74 школяра віком від 10 до 16 років (учні 5-11 класів), які є дітьми військовослужбовців ЗСУ; класні керівники; батьки, з якими проживають діти.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були оприлюднені у виступі на пленарному засіданні III Всеукраїнської наукової конференції здобувачів вищої освіти і молодих учених «Стратегії наукового пошуку в соціальній роботі, соціальній педагогіці та соціальній освіті: поліфункціональність ідей» (тези доповіді прийняті до публікації у збірнику матеріалів конференції), а також під час круглих столів – на тему «Актуальні виклики соціальної сфери та соціальної освіти» зі стейкхолдерами та роботодавцями освітніх програм кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки та «Соціальна робота під час війни: інновації, стратегії та можливості», що проводився випусковою кафедрою спільно з кафедрою освітнього менеджменту, артменеджменту і соціальної роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (налічує позицій) і додатків. Загальний обсяг роботи становить 71 сторінку.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
1.1. Законодавче та нормативно правове забезпечення роботи соціального педагога з дітьми військовослужбовців Збройних Сил України.
Як і будь яка інша професійна діяльність, робота соціального педагога в закладі загальної середньої освіти з дітьми військовослужбовців ЗСУ спирається на чинні в Україні законодавчі та нормативно-правові акти. Військові та члени їх родин мають такий самий обсяг прав і свобод, як усі громадяни держави, що закріплено як у міжнародних правових документах, так і в національних конституційних положеннях. Серед фундаментальних прав особливе значення має право на соціальний захист, підтримку та супровід, які мають надаватись як самим військовослужбовцям, так і їх сім’ям. У Конституції України це право зафіксовано чітко: держава бере на себе обов'язок забезпечувати соціальний захист громадян, що проходять службу у Збройних Силах чи інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ст. 17) [14].
Нормативно-правова база для надання соціально-педагогічної допомоги дітям військовослужбовців ЗСУ, забезпечення їх соціального захисту, підтримки, супроводу в закладах освіти складають: державні нормативно-правові документи (Конституція України, Сімейний кодекс України, Бюджетний кодекс України, Закони України («Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Порядок направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за кошти державного бюджету України» та ін.), міжнародні документи, ратифіковані Верховною Радою України (далі – ВРУ) (Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Конвенція ООН про права дитини). Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті, Національна програма «Діти України», Державні стандарти освіти, стратегія Нової української школи, Указ Президента України «Про Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі» та ін.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [22] діти військовослужбовців мають право на: санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах Міністерства оборони України (далі – МОУ), інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених КМУ не більше одного разу на рік; безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом: надання місцевими радами позачергово місця дітям військовослужбовців та дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження служби, у дитячих закладах за місцем проживання (абзац 2. частина 5 статті 18) [22].
Постановою КМУ від 17 липня 2009 р. №734 «Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету» [18] передбачено, що до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку направляються за рахунок коштів державного бюджету діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, включаючи: дітей осіб, визнаних учасниками бойових дій у зв’язку з участю в АТО/ООС (пункт 19 частини першої статті 6); дітей, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у зв’язку з участю в АТО/ООС; дітей, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи; дітей, які проживають у населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення/ розмежування; дітей, які взяті на облік службами у справах дітей як такі, що перебувають у СЖО. Така дитина може також отримати відповідний статус – «член сім’ї загиблого» [18].
Окрім уже згаданих нормативно-правових актів, професійна діяльність соціального педагога в закладі освіти регулюється також низкою документів, розроблених Міністерством освіти і науки України. Зокрема, у першому після тимчасової окупації Автономної Республіки Крим листі МОН від 11 березня 2014 року № 1/9-135 «Про надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу» [29]. Акцент було зроблено на необхідності спрямування діяльності психологічної служби закладів освіти на подолання гострих емоційних порушень, реактивних станів, переживань втрати близьких, дезорієнтації та панічних проявів у здобувачів освіти і педагогів, серед яких значну частину становили діти військовослужбовців. Першим нормативним документом МОН, що безпосередньо стосувався дітей військовослужбовців Збройних Сил України, став лист від 2 квітня 2014 року № 1/9-186 «Щодо навчання дітей військовослужбовців, які переїхали з Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на постійне місце проживання до інших населених пунктів України» [30]. У ньому наголошується на необхідності сприяння з боку закладів освіти батькам у розв’язанні питань, пов’язаних із зарахуванням дітей військовослужбовців до освітніх установ, а також, за потреби, на забезпеченні взаємодії з відповідними органами й закладами освіти за місцем постійного або тимчасового проживання. У листі МОН від 2 серпня 2022 року № 1/8794-22 «Щодо діяльності психологічної служби у системі освіти в 2022/2023 навчальному році» [31] окреслено ключові напрями психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану. Водночас у листі МОН від 10 серпня 2022 року № 1/9105-22 «Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 навчальному році» [32], запропоновано до практичного використання методичні матеріали, спрямовані на консолідацію зусиль педагогічної та громадської спільнот на засадах взаєморозуміння і співпраці, захист прав і свобод учасників освітнього процесу, а також формування в учнів універсальних цінностей і моделей поведінки, що становлять основу світової культури.
Отже, одним із ключових напрямів діяльності соціального педагога в закладі загальної освіти є створення умов для повноцінного розвитку, соціального виховання та соціалізації дітей військовослужбовців, що включає також підтримку їхньої успішної адаптації та ефективного функціонування в соціальному середовищі. Реалізація цього напрямку сприяє грунтовна законодавча й нормативно-правова база, яка визначає комплекс конкретних заходів щодо надання соціально-педагогічної допомоги, організації підтримки, супроводу та патронажу дітей військовослужбовців ЗСУ.
