Особливості самоконтролю в систем розвивального навчання (ID:142849)

РЕФЕРАТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» на тему: «Особливості самоконтролю в системі розвивального навчання» студентки IV курсу педагогічного факультету Савчук Лілії Борисівни Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг становить 90 сторінок друкованого тексту, з них 70 сторінок основного тесту. Об’єкт дослідження - процес навчання. Предмет дослідження - особливості формування самоконтролю у молодших школярів у процесі навчальної діяльності залежно від системи навчання. Мета дослідження – полягає у виявленні умов, за яких система розвивального навчання сприяє розвитку самоконтролю в процесі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Методи дослідження. Завдання дослідження було реалізовано шляхом застосування системи теоретичних та емпіричних методів. Серед них: теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури з проблеми дослідження; теоретичне моделювання; емпіричні методи – вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, аналіз результатів педагогічної діяльності; педагогічне спостереження, метод узагальнення незалежних характеристик; індивідуальні й групові бесіди, анкетування, тестування (педагогічне, психологічне); дослідно-експериментальна робота; статистичні – кількісна та якісна обробка експериментальних даних. Емпірична база дослідження. До експериментальної роботи було залучено учнів 2-х класів Рівненської гуманітарної гімназії № 7. Вибірка становила: 20 учнів, що навчаються за стандартною програмою та 20 учнів в експериментальному класі, що навчається з елементами розвивального навчання, серед них 18 хлопчиків та 22 дівчинки. Новизна роботи полягає в тому, що в ній: з’ясовано сучасний стан проблеми в психолого-педагогічній теорії та навчально-виховній практиці та уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження, схарактеризовано теоретичні засади самоконтролю в системі розвивального навчання, проаналізовано вікові особливості молодших школярів у контексті формування самоконтролю; обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови формування самоконтролю молодших школярів; виявлено відмінності самоконтролю залежно від системи навчання, виокремлено функції, принципи, рівні й показники ефективності процесу формування самоконтролю молодших школярів. Основні результати дослідження можуть бути використані під час організації навчання в практиці масової школи; створенні або покращенні педагогічних технологій, орієнтованих на саморозвиток особистості учня; читанні лекцій та проведенні спецсемінарів у педагогічних вузах; написання кваліфікаційних робіт студентами вищих навчальних закладів, у процесі удосконалення чинних програм і підручників. Практичне значення роботи полягає у тому, що були розроблені методичні рекомендації по становленні самоконтролю у молодших школярів на уроці, які були умовно поділені на 8 прийомів, а також описані певні методики та засоби групової та індивідуальної роботи з дітьми для становлення трьох рівнів самоконтролю: плануючого, операційного та кінцевого. Перспективи наукової роботи вбачаємо у дослідженні процесу становлення самоконтролю та його значення в навчально-виховній діяльності; розробці програм навчання педагогів та їхньої роботи з молодшими школярами по становленню у них самоконтролю; застосуванні елементів розвивального навчання в загальноосвітній школі. Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що основні положення і висновки, отримані в ході наукового пошуку, використовувалися в курсах педагогіки та психології, на конкурсах педагогічної майстерності, при розробці нових педагогічних технологій, у різноманітних психолого-педагогічних тренінгах, та наукових дослідженнях. Ключові слова: самоконтроль, самооцінка, розвивальне навчання, суб’є кт навчання, «зона найближчого розвитку», пізнавальна активність, теорія розвивальної діяльності, теорію навчальної діяльності.