Зразок роботи
1.1. Суть та принципи управління освітнім закладом й роль керівника у цьому процесі
Тенденція до зміни застарілої концепції соціального управління в Україні та перехід на позиції нової управлінської парадигми, необхідність якої теоретично обґрунтована в державних постановах і документах, органічно пов'язана з радикальними перетвореннями й реформуванням усіх сторін життєдіяльності. Найбільш важливі положення нової парадигми управління українською перехідною економікою, зокрема національною системою освіти, зводяться до гнучкого поєднання методів ринкового регулювання з державним регулюванням соціально-економічних процесів, формування та функціонування ринкових суб'єктів господарювання як відкритих і соціально орієнтованих систем. Також до самоврядування на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання, поєднання ринкових й адміністративних методів управління підприємствами, організаціями і закладами державного сектору економіки.
Українські вчені єдині в тому, що нова парадигма соціального управління, яка формується в Україні з урахуванням передового досвіду сучасного міжнародного менеджменту, забезпечить ефективність її соціального розвитку за дотримання двох головних умов. По-перше, у ній потрібно врахувати особливості попереднього розвитку та сучасного стану національної економіки, менталітет і поведінкові характеристики населення, тривалість періоду перетворень та інші специфічні фактори й умови, що зумовлюють специфічні особливості становлення нашої держави. По-друге, в основу нової парадигми соціального управління слід покласти принципи і механізми, що панують у менеджменті країн з ринковою економікою. Саме це дасть змогу інтегрувати вітчизняне народне господарство у світову економічну систему, посісти в ній гідне місце[10].
2.1. Психолого-педагогічні особливості управлінської діяльності керівника освітнього закладу
Соціальне управління є однією з найскладніших галузей людської діяльності, в якій виявляються персоніфіковані відносини між людьми, об’єднаними трудовим процесом. Сучасне соціальне управління являє собою як управління людьми, так і управління діловою інформацією, технологічними процесами. Воно охоплює всі дії й умови, котрі породжують техніко-організаційні, виробничі, психолого-педагогічні, соціально-психологічні та інші зв’язки людей. Ефективна управлінська діяльність неможлива без пізнання й використання соціальних та психологічних законів, оскільки вона пов’язана із взаємодією між людьми.
В результаті дослідження зроблена спроба узагальнити наявні здобутки вчених стосовно управлінської діяльності керівника закладу освіти за декількома напрямами.
1. Системно-структурний та генетичний підходи (Л. Карамушка [7] та ін.) орієнтовані на розгляд психологічної готовності керівників закладів освіти до управління в сукупності основних компонентів цієї готовності – мотиваційного, когнітивного, операційного, особистісного.
2. Акмеологічний підхід (О. Бодальов [7] та ін.) становить розглядає управлінську діяльність керівника закладу освіти як одну із форм прояву професіоналізму, досягнення в ньому вершин майстерності.
3. Гуманістичний підхід (Г. Балл [9], С. Максименко [9] та ін.) орієнтований на дослідження проблем побудови управлінських стосунків на основі партнерства, діалогічної взаємодії, важливості розуміння та врахування керівником індивідуально-психологічних особливостей працівників у процесі управлінської взаємодії.
4. Особистісно-діяльнісний підхід (Н. Коломінський [44] та ін.) – управлінська діяльність аналізується за змістом, метою і процесом.
5. Соціально-психологічний підхід (Л. Карамушка, Л. Орбан- Лембрик [10], Я. Шкурко [14] та ін.) зосереджує увагу на вивченні міжособистісної ділової взаємодії, виокремлено соціально-психологічні вимоги до керівника закладу освіти.
Магістр