Особливості формування самосвідомості в дошкільний період дитинства (ID:257181)

ВСТУП В ранньому дитинстві закладаються основи всіх психічних функцій та властивостей особистості, формуються пізнавальні процеси, розвиваються різні види діяльності, створюються передумови для різнобічного та гармонійного розвитку. Важлива роль у цьому процесі надається батькам, вихователям, психологам. Мета дослідження: Вивчити особливості особистісного зростання в дошкільному віці і формування самосвідомості дитини. Завдання: 1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми самосвідомості в психології. 2. Вивчити поняття самооцінки в психології. 3. З’ясувати роль сім’ї у формуванні самосвідомості дитини. 4. Розробити методичні рекомендації для батьків і педагогів. 1. Проблема формування самосвідомості в філософсько – психологічній літературі та генезис її розвитку. Проблема генези самосвідомості залишається мало дослідженою. Основа самосвідомості розуміється як наслідок розвитку найвищих психічних функцій. У вітчизняній філософії радянської доби, через відомі причини, темі самосвідомості не приділялось значного місця у філософських дослідженнях. У більшості робіт цього періоду самосвідомість зводиться до усвідомлення індивідом своєї приналежності до певного суспільного класу, а далі до тієї чи іншої ідеології. Певною оригінальністю і глибиною теоретичного та історико-філософського дослідження відрізняються роботи Г.С.Батищева, І.В.Ватіна, Р.М.Габітової, П.П.Гайденко, М.А.Гарнцева, Е.В.Ільєнкова, П.В.Копніна, В.А.Лекторського, А.М.Лоя, О.Ф.Лосєва, З.К.Мамардашвілі, Ф.Т.Михайлова, О.Г.Спіркіна, В.І.Шинкарука та ін. Треба також відмітити, що дана проблематика у зазначений період мала помітне відображення у фундаментальних працях цілого ряду радянських психологів, роботи яких активно використовувались у висвітлені теми самосвідомості. Тут варто згадати імена К.О.Абульханової-Славської, Л.С.Виготського, І.С.Кона, О.М.Леонтьєва, В.А.Роменеця, С.Л.Рубінштейна, Н.І.Чеснокової, О.В.Шорохової, та ін. [2, c. 39-40] На сучасному етапі розвитку філософії тема самосвідомості переживає період свого відродження. Про це свідчить цілий ряд досліджень, як історико-філософського так і теоретико-філософського спрямування. Перш за все слід назвати роботи таких вітчизняних філософів: Є.К.Бистрицького, О.В.Босенка, М.О.Булатова, В.С.Возняка, С.Р.Гаєвської, О.Є.Гомілко, А.М.Єрмоленка, Т.Г.Мазур, В.А.Малахова, В.В.Кізіми, М.В.Поповича, С.В.Пролєєва, В.Г.Табачковського, Н.В.Хамітова та ін. Свідомість — це найвища, властива тільки людині, форма відображення дійсності, функція людського мозку. Вона є активним, цілеспрямованим, узагальненим, оцінним відображенням, пов'язаним з діяльністю, в процесі якої люди освоюють і перетворюють світ. Розвиток самосвідомості починається на найбільш ранніх етапах онтогенезу, коли дитина починає відрізняти себе від інших. Спочатку вона починає грати з частинами свого тіла, а потім і з предметами зовнішнього світу. У цій діяльності, у маніпулюванні предметами та у взаємовідносинах з дорослими поступово усвідомлюються фізичне "Я" дитини. Досвід сприйняття її рухів дає можливість дитині усвідомити власні сенсорні та моторні можливості. У неї виникає первинний образ власного тіла, що виявляється у здатності володіти його частинами і виконувати довільні рухи. Разом із тим дитина починає виокремлювати себе з простору, в якому вона перебуває.