Зразок роботи
ВСТУП
Музичне виховання в загальноосвітній школі не обмежується лише рамками занять на уроках музики. Важливим доповненням у розвитку художніх здібностей дітей є позакласна робота
У позакласній музичній роботі закладені великі освітні та виховні можливості. Основними мотивами, що спонукають учнів до активної діяльності в позакласній роботі з музики, є потреба в реалізації своїх здібностей, інтерес до улюблених музичних творів, прагнення навчитись добре співати, грати на музичних інструментах, виступати на сцені перед слухачами, спілкуватися з ровесниками. Останнє підтверджує загальновідомий факт тотального зацікавлення дітей, підлітків та юнаків слуханням або активним виконанням музичних творів у неформальних об’єднаннях. Одним із важливих мотивів участі дітей у позакласній музичній діяльності є також добровільний характер, на відміну від урочної, тобто обов’язкової форми занять.
У той же час позакласна музична робота несумісна із самовпливом і безсистемністю. Її успіх залежатиме від ряду психологічних, педагогічних, методичних та організаційних умов, а також від особистості вчителя музики.
Ще до початку організовуючи позакласну музичну діяльність вчителю необхідно розв’язати ряд принципових питань, зокрема таких:
1) оцінка власних можливостей, здібностей, рівня майстерності, готовності не з примусу, а за покликом душі працювати з дітьми.
2) оцінка матеріальних можливостей позакласної роботи – приміщення, музичні інструменти, одяг тощо.
3) визначення основних напрямів і видів позакласної музичної роботи – хоровий спів, фольклорний ансамбль, гурток з навчання гри на музичних інструментах, народно-інструментальний ансамбль, клуб любителів музики тощо.
4) нарешті вибір методів, прийомів і засобів щодо організації та проведення позакласної музичної роботи, яка б максимально відповідали віковим та індивідуальним особливостям учнів, були доступними, емоційно виваженими, виразними і цікавими.
Найбільш поширеними серед учнів молодшого шкільного віку є такі види позакласної музичної роботи, як хоровий спів, фольклорний ансамбль, гурток з навчання гри на музичному інструменті, народно-інструментальний ансамбль, клуб любителів музики.
Останнім часом велику увагу до себе привертають дитячі фольклорні ансамблі. Їх створення потребує від учителя знання народної творчості, регіональних особливостей. Саме звернення до народної пісні має велике виховне значення. Активне їх засвоєння сприяє формуванню інтересу до народної музики, що, в свою чергу, є важливою умовою розвитку почуття патріотизму, любові до Батьківщини, рідного краю.
Робота з фольклорним ансамблем потребує від вчителя конкретного аналізу, пісенного матеріалу, прослуховування вивчення записів народних пісень, що є запорукою вдалого залучення школярів до духовної культури народу.
Гуртки з навчання гри на музичному інструменті за останні, двадцятиліття одержали широке розповсюдження. Індивідуальна форма роботи з учнями створює сприятливі умови оволодіння навичками гри на інструменті, активного розвитку музичних здібностей. На занятті даного гуртка вчитель має можливість приділяти увагу музично-творчому розвитку дітей, яке може успішно здійснюватись завдяки використанню різних видів роботи: підбору мелодії на слух, читання нот з аркуша, гармонізація мелодії, імпровізації.
Учитель повинен використовувати індивідуальні заняття і з метою збагачення вихованців музичними знаннями. Він дає їм відомості, які допоможуть розкрити зміст твору, розширити їхній кругозір.
Учителю важливо також піклуватися і про концертні виступи дітей, заохочувати їх брати участь у шкільних святах, оглядах художньої самодіяльності. Однак найбільш поширеним видом позакласної діяльності є хоровий гурток.
Хорове виконання будь-якої, навіть найпростішої, пісні вимагає від співаків цілого комплексу вокально-хорових навиків, а саме: володіння (хоча б елементарне) співацьким диханням і звукоутворенням, уміння співати в унісон, зливатися з голосами решти співаків за тембром, динамікою звуку, правильна дикція.
Будь-який хоровий твір вимагає виразного виконання, що також пов’язане з певними вміннями і навичками. Тому при навчанні хорового співу неможливо працювати спочатку над набуванням однієї навички, а потім уже другої, третьої і т.д. Певна комплексність роботи є обов’язковою.
Проте певна послідовність набуття вокально-хорових навичок все-таки можлива і необхідна. В кожній пісні можна виділити два-три художньо-технічні завдання, які на даному етапі навчання становлять собою основні труднощі для співаків і на подоланні яких необхідно зосередити увагу.
Разом з тим про основні елементи співацького процесу в цілому слід пам’ятати завжди, весь час стежити за активністю дихання, чистим унісоном партій, злитим ансамблем, за якістю звуку, ясною вимовою слів і бути уважним до змісту виконуваного твору.
Вокально-хорова робота проходить через усі хорові заняття від початку і до кінця, але головним чином вона здійснюється в процесі розучування пісень, хорових творів і під час спеціальних вокально-хорових вправ, що виконуються на окремі голосні склади, а також з текстом.
Спеціальні вправи мають у вокально хоровій роботі велике значення, вони дають можливість виконавцю максимально зосередити свою увагу на деяких основних елементах співацького процесу ( насамперед, надиханні, інтонації та якості звуку).Під час роботи над піснею завдання треба виконувати комплексно.
Часто доводиться чути, що навчати співу дітей та підлітків значно легше, ніж дорослих. Таке твердження помилкове. Якщо навчання дорослих має одні труднощі, то навчання дітей пов’язане з цілим комплексом складнощів. Щоб правильно формувати вокально хорові навички у дітей, вчитель повинен добре ознайомитись із специфікою дитячого, за віком, звучання голосу.
Вчитель обов’язково повинен бути ознайомлений з природничо-науковими основами утворення голосу, щоб знайти правильний шлях у здійсненні поставлених завдань у вокально-хоровій роботі.
В будь-якому педагогічному процесі, а особливо у вокальному, велику роль відіграє мова вчителя. Мова з її термінологією повинна бути простою, ясною і точною.
З метою виправлення в учня неправильного звуку, не слід його передражнювати, а, поправляючи, необхідно показувати тільки правильний звук.
Проблеми вокального виховання дітей розглядали Т. Овчинникова, Н. Орлова, С. Гладка, А. Менабені, Г. Стулова, Ю. Юцевич та інші
Мета дослідження: Розкрити сутність, дитячих хорових колективів в загальноосвітній школі.
Завдання дослідження:
Вивчити науково – методичну літературу з проблеми дослідження.
Визначити теоретичні основи проблеми організації дитячого хору в загальноосвітній школі.
Розкрити типи дитячих шкільних хорів.
Подати методичні рекомендації, що до організації дитячих шкільних хорів.
Методи дослідження: метод вивчення наукової літератури, аналіз, узагальнення, спостереження, бесіда, вивчення передового педагогічного досвіду.
Структура роботи: робота складається із вступу, трьох параграфів, висновків, списку використаних джерел (18 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 31 сторінках.
Магістр