Зразок роботи
1.2. Сутність поняття “технології інтерактивного навчання” , їх
класифікація та історія розвитку
У магістерській роботі ключовим є поняття “інтерактивні технології”. В
магістерському дослідженні ми поступово розкриємо його суть, історію
розвитку та класифікацію, але вважаємо, що доцільним та доречним буде
розпочати аналіз поступово, з витоків поняття “технологія”, “педагогічна
технологія” та “освітня технологія”. Чи справді можна вважати ці, на перший,
погляд ідентичні поняття тотожними, чи за їхньою сутністю криється
кардинальна змістова відмінність.
19
Слово “технологія” прийшло в педагогіку з промислового виробництва,
де воно означало процес виготовлення продукції найбільш ефективним та
економічним чином (“технологія виготовлення втулки”, “технологія плавки
чавуну” тощо). Так, у словнику іншомовних слів “технологія” ( від «техно» і
«логія») визначається як “сукупність способів переробки
матеріалів,виготовлення виробів, надання послуг; процеси, що супроводять ці
процеси робіт” [53, с. 573].
У “Великому тлумачному соціологічному словнику” дається ширше
трактування: “Технологія (technology) — практичне застосування знань і
використання методів у виробничій діяльності. Цей термін відображає такий
аспект технології, як соціальний продукт, що охоплює “металеві вироби” рук
людських у вигляді інструментів і машин, а також знання та ідеї, які включено
у різні види виробничої діяльності” [66].
На сьогодні вснує досить велика кількість визначень цього поняття. У
цілому варто виокремити у педагогіці такі течії: 1) одна орієнтується на
постійно розширювані можливості технічних засобів у навчальному процесі –
“технологія в освіті” або “технологія в навчанні” (В. Монахов) [33,с.72]; 2)
означає технологію побудови самого навчального процесу і має назву
“технологія навчання” або “педагогічна технологія” (В. Беспалько) [16, с.57].
За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це системний метод
створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння
знань з урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, які ставлять
своїм завданням оптимізацію форм освіти [14, с.4]. Такі погляди на визначення
педагогічних технологій розділяють учені В.І. Бондар, С.У. Гончаренко, А.С.
Нісімчук та інші. Вони вважають педагогічну технологію системою, яка
розробляє цілі, зміст і методи навчання та різні проекти педагогічних процесів.
В “Енциклопедії освіти” (за ред. В. Кременя) “педагогічні технології” –
це технології, які забезпечують перетворення педагогічного процесу в освітній
установі на цілеспрямовану діяльність усіх його суб’єктів [79, с.661].
Англійські автори Ф. Персивал і Г. Еллінгтон визначають “педагогічну
20
технологію” як “більш ретельне поєднання усіх аспектів ситуацій навчання”,
що передбачає “застосування будь-яких методів і технік навчання, які є
найбільш адекватними для досягнення цілей, поставлених перед тими, хто
навчається”.
Н. Кузьміна визначає педагогічну технологію як системне планування,
організацію й оцінку процесу навчання відповідно до поставлених цілей,
застосуваня людських і технологічних ресурсів для того, щоб підвищити
ефективність навчання [73, с. 10-12].
Магістр