Зразок роботи
1.3. Стан дослідження проблеми наукового пошуку
Проведене дослідження показало, що на сучасному етапі функціонування вищої школи сформувалась певна практика діяльності з розвитку культури мовлення студентів. Вона володіє конкретним змістом і відрізняється низкою характерних рис та особливостей.
Під видом практики ми розуміємо керований процес розвитку культури мовлення в навчальній діяльності студентів, у процесі якого здійснюється вироблення у них максимально високої, позитивної мотивації до такого виду навчання та озброєння системою ефективних способів оволодіння навчальним матеріалом.
У процесі вивчення цього питання було також виявлено, що часто ці поняття ототожнюються з іншими, наприклад, з поняттям «професійне спілкування» «педагогічна діяльність». Разом з тим їх порівняльний аналіз свідчить, що вони не тотожні.
Аналіз філософської та педагогічної літератури дозволяє зробити висновок, що поняття «педагогічна діяльність», «професійне спілкування» більш ширше, ніж «навчання», «спілкування» і може бути розглянуто у декількох аспектах.
У широкому плані професійна педагогічна діяльність у закладах вищої освіти включає в себе практичну діяльність викладацького та професорського складу з навчання, виховання та психологічної підготовки студентів, а також їх навчально-педагогічну діяльність. У вузькому розумінні слова ці поняття потрібно розуміти як практичну сторону педагогічної діяльності, суб’єктом якої може виступати як один педагог, так і сукупність викладачів.
Як специфічна галузь діяльності, вона виникла в результаті потреб суспільства в ефективній підготовці спеціалістів і зазнала істотних змін в ході розвитку людства. Ці трансформації торкалися різних сторін педагогічної практики: її мети, змісту та способів вирішення педагогічних завдань, форм організації педагогічного процесу та ін.
Дослідження історико-педагогічної та сучасної педагогічної літератури, бесід з професорсько-викладацьким складом дозволили виділити особливості її розвитку. До них відносяться: ускладнення педагогічних завдань, збільшення ролі виховної та розвиваючої функції процесу навчання; удосконалення та ускладнення матеріально-технічної бази навчання; збільшення кількості ситуацій, які вимагають нестандартного, творчого підходу до їх вирішення і ін.
Як показали проведені дослідження, розвиток культури мовлення є складовою частиною професійної педагогічної діяльності і підпорядковується загальним закономірностям її функціонування. Аналіз літературних джерел, вивчення роботи викладачів у цій галузі дозволяє віднести до таких закономірностей такі:
- навчально-виховний вплив викладачів здійснюється з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей студентів;
- студенти усвідомлюють необхідність активних та ініціативних дій, спрямованих на удосконалення свого мовлення;
- інтелектуальний потенціал особистості сприяє досягненню поставленої перед ним мети;
- в ході кожного заняття створюються оптимальні умови для оволодіння навичками та вміннями професійного спілкування;
- керування процесом розвитку культури мовлення студентів будується у відповідності з вимогами сучасної психолого-педагогічної науки та ін.
Експериментальні дослідження засвідчили, що до числа найбільш значущих недоліків, які допускаються педагогами в ході керування процесом розвитку культури мовлення студентів відносяться такі:
1. Діяльність викладачів з формування мотиваційної сфери щодо формування культури професійного мовлення студентів частіше за все обмежуються рамками пояснювальної роботи і виставлення незадовільних оцінок. При цьому майже не використовується методика «організації успіху». За оцінкою експертів лише І5-20% викладачів прагнуть побудувати свою діяльність так, щоб в ході занять сформувати у студентів стійкі мотиваційні установки на повну реалізацію свого пізнавального потенціалу.
2. Викладачі ставлять лише навчальні завдання. Завдання на розвиток у студентів навичок та вмінь в області сприйняття, осмислення, запам’ятовування, з’ясування та висловлювання не ставляться, як і не ставляться виховні завдання.
3. У переважній більшості педагоги не орієнтують студентів на максимальний вияв творчості, індивідуальності.
4. Викладачі при виконанні своєї навчальної діяльності далеко не завжди враховують пізнавальні можливості, потреби та інтереси студентів у спілкуванні.
5. Побудова занять, як правило, зорієнтована на навчальну діяльність «середнього» студента і не носить індивідуальний характер.
6. Викладачі не завжди прагнуть застосовувати активні методи навчання, які виступають одними а найбільш дієвих факторів розвитку культури мовлення студентів.
7. На заняттях не пояснюються методики наукової організації навчальної діяльності студента.
8. У багатьох випадках характер взаємовідносин між педагогами та студентами не сприяє вияву старанності останніх при засвоєнні різних навичок спілкування.
У тих випадках, коли студенти добре розуміють викладачів, вони активно працюють на заняттях, досягають кращих результатів, розвиваються їх особисті якості, які необхідні для успішної роботи. І навпаки, коли студенти на заняттях не розуміють викладача, вони ведуть себе пасивно або займаються сторонніми справами, їх навчальна діяльність, спрямована на формування професійного мовлення малоефективна.
9. Викладачі не прагнуть використовувати мобілізуючий потенціал студентського колективу, створювати в ньому відповідну громадську думку «культ навчання», про що наочно свідчать результати опитування.
Аналіз педагогічної практики показує, що високий рівень ефективності формування культури мовлення в навчальній діяльності можливий тільки при її науковій організації. Роль викладача при цьому полягає в тому, щоб надати допомогу студенту в усвідомленні протиріччя та показати можливості та шляхи їх вирішення.
Знайдене вирішення протиріч повинне бути підготовлене самим процесом занять, логікою спільної діяльності. Такий стиль педагогічної майстерності наявний а викладачів, які відносяться до типу «майстер».
Але за оцінкою експертів, таких викладачів нараховується, в залежності від циклу дисциплін, лише від 10 до 15% .
У процесі дослідження були виявлені і труднощі, з якими постійно стикаються студенти на заняттях.
Опитування студентів показало, що поряд із загальними, існують й специфічні труднощі, які зустрічаються в навчальній діяльності, які пов’язані з особливостями вивчення того чи іншого циклу дисциплін.
Результати опитування дозволили до загальних труднощів віднести наступні:
- невміння в належній ступені самостійно працювати на заняттях;
- великий обсяг наукової інформації;
- висока інтенсивність навчальній діяльності;
- необхідність прояву та системне мислення;
- нестача часу на підготовку до занять із-за невміння організувати свою навчальну діяльність та ін.
Серед труднощів, які виникають у студентів при вивченні дисциплін, необхідно відмітити такі:
1. Невміння виділити в навчальному матеріалі головне та зосередити на ньому увагу.
2. Невміння сприймати навчальний матеріал, постійно утримувати увагу на ключовій думці лекції та робити одночасно необхідні записи.
3. Невміння вибрати літературу, знайти в ній необхідний матеріал.
4. Невміння робити узагальнені висновки, складати тези виступу та ін.
Проведені дослідження дозволяють разом із труднощами, які зустрічаються в процесі навчальної діяльності, виявити причини та помилки, що допускаються в процесі навчальної діяльності.
Так, за оцінкою викладачів, більше 70% студентів не в змозі зосередити свою увагу на протязі всього заняття на сприйняття навчального матеріалу, менше 15% студентів можуть одразу сприйняти інформаційне повідомлення на 7-9 слів. Частіше за все студенти не до кінця вислуховують це повідомлення, а запам’ятовують перші 3-4 знаки та прагнуть одразу їх зафіксувати, а згодом звертаються з проханням повторити інформацію.
У процесі усвідомлення навчального матеріалу спостерігаються пасивні дії. Студенти не виділяють основні положення повідомлення, не пов’язують їх між собою, записують машинально те, що встигають. Відомо, що основним способом фіксації являється конспект.
У процесі дослідження було виявлено, що тільки 23% студентів на 1 курсі, 14% на 2, 12% на 3 та 25% на 4 курсах вважають, що вони можуть оцінити свої навички в цій галузі на відмінно. Але, за думкою експертної групи, ці показники значно завищені. Особливо це стосується самооцінки студентів 1 курсу.
Найбільш типовими помилками студентів при конспектуванні є:
- прагнення до точного запису всього тексту лекції, а не запису суті навчальної інформації;
- більшість студентів при складанні конспекту не турбуються про форму запису, яка повинна дозволяти відновлювати текст пізніше;
- переважна більшість студентів у процесі конспектування не використовує скорочення слів, словосполучень та термінів прискореного конспектування фраз, застосування різних кольорів.
Важливим джерелом інформації для студентів є навчальна, наукова, педагогічна та інша література.
В ході сприйняття інформації допускається низка типових помилок, головною з яких є:
• невміння працювати з книжкою. Так, в ході спостереження було виявлено, що тільки біля 20% студентів розпочинають свою роботу з підручником зі змісту та анотації;
• відсутність навичок різних способів читання (питання - сканування перегляд, вибірне, швидке та поглиблене); З наведених способів у студентів домінує читання - сканування. Вони прагнуть до короткого перегляду тексту з метою пошуку необхідної інформації, прізвища, формули, цифри, факту, слова. При цьому як правило, не виділяючи з головного та іншої важливої інформації;
• в процесі читання студенти не завжди у змозі сприймати той чи інший термін. Це призводить до роздратування, а наслідком є небажання працювати з науковою літературою. В ході опитування було виявлено, що на 1 та 2 курсах таких студентів більше 30%, а старших курсах їх частках знижується то 20-23%.
Наступна група помилок в сфері навчальної діяльності пов’язана зі з’ясуванням сприйнятою інформацією:
а) частина студентів з’ясовує весь потік інформації як отриманий вперше, не співвідносячи його з вже накопиченими знаннями з даної проблематики;
б) більша частина студентів не прагне одразу після сприйняття виділити нові об’єкти, явища і процеси;
в) студенти не володіють необхідним рівнем навичок логічної кваліфікації концентрації з великою кількістю смислових одиниць та їх зведенням то загального існуючого змісту.
Сприйнятий та з’ясований потік навчальної інформації необхідно обдумати. Цей етап навчальної діяльності являється самим складним. Аналіз навчальної діяльності студентів дозволяє виявити цілий ряд характерних помилок в даній області.
Так, за думкою викладачів, більшість студентів не в змозі здійснити логічне групування існуючих та неіснуючих ознак і властивостей. Особливо часто цю помилку допускають студенти 1 курсу. В подальшому їх кількість різко скорочується і продовжує такою залишатися до випуску з університету.
Наступною найбільш типовою помилкою, на думку викладачів, є невміння студентів встановити причинний зв’язок між процесами та явищами.
Опитування студентів показало, що найчастіше, вони відчувають труднощі та допускають помилки при перевірці дійсності зроблених висновків: на 1 курсі - 19%, на 2 - 24%, на 3- 32% і на 4 - 31%. Такий розподіл – (19% на І курсі та 31% на випускному) пов'язаний з підвищенням критичного відношення до своєї розумової діяльності.
При запам’ятовуванні навчального матеріалу можуть виникнути такі помилки:
1) 60% студентів використовують у своїй повсякденній навчальній діяльності тільки один спосіб запам’ятовування - механічний;
2) одразу після проведеного заняття студенти не прагнуть відтворити в пам’яті отримані знання з метою їх подальшого закріплення, про що свідчать результати відповіді на запитання: “Я намагаюсь запам’ятати навчальний матеріал? ”.
Варіанти відповідей:
1. У ході заняття.
2. У той самий день під час підготовки до занять.
3. Перед підготовкою до семінару, до лабораторної роботи, до контрольної
роботи та ін.
4. Як правило, перед заліком або іспитом.
5. Будую своє навчання так, щоб після лекції звертаюсь до процесу запам’ятовування навчального матеріалу декілька раз (див табл.1.5).
Магістр