Зразок роботи
Методика викладання української мови є наукою динамічною, вона постійно оновлюється новими методами і технологіями проведення уроків, засобами та способами навчання. Проте в методиці вже певний проміжок часу існують підходи до навчання, ефективність яких доведена роками, підтверджена багатьма українськими педагогами та методистами.
Одним із таких підходів є диференційований, що виник ще в минулому тисячолітті, проти не втратив своєї актуальності для сучасного стану середньої освіти.
Актуальність теми. Українська мова є засобом спілкування, вона дозволяє здобувати та розширювати знання, пізнавати світ. Викладання української мови є важливим для всього навчального процесу.
Мова розвиває словниковий запас та культурні уявлення дорослої людини з дитинства. Від якості викладання української мови в школі залежить розвиток та життя школярів у майбутньому. Тому вчителям української мови потрібно постійно покращувати та вдосконалювати систему вивчення свого предмета, їм потрібно вміти доносити до учнів матеріал не лише зрозуміло, а цікаво, стимулюючи школярів для подальшого самостійного опрацювання мови. У цьому відіграє значну роль використання диференційованого підходу під час роботи на уроках. Це питання досліджували Л. Д. Березівська, О. І. Бугайов, В. І. Кизенко, Г. О. Васьківська, О. О. Пильнюк.
Мета дослідження. Враховуючи актуальність проблеми дослідження, його метою є аналіз рівня сучасної освіти в Україні, зокрема доцільності використання диференційованого навчання під час викладання української мови. Для досягнення цієї мети вирішено такі завдання:
1. Опрацювати та дослідити особливості диференційованого навчання в середній школі.
2. Проаналізувати зміст сучасних підручників з української мови для 6-7 класів, охарактеризувати доцільність використання диференційованих завдань, поданих у підручниках на уроках.
3. Укласти комплекс завдань на основі диференційованого підходу.
Об’єктом дослідження є процес навчання української мови в середній школі на основі диференційованого підходу.
Предметом дослідження є диференційовані завдання з української мови для вивчення морфології в середній школі.
Теоретичні засади. Під час проведення дослідження використано наукові статті, підручники, посібники та монографії українських педагогів і методистів, дослідників проблем стану сучасної освіти та викладання української мови в середніх навчальних закладах. В аналізованих працях висвітлені особливості диференційованого навчання, погляди науковців щодо доцільності та необхідності його використання на уроках української мови.
Методи дослідження. Під час роботи було використано методи аналізу та синтезу. Зокрема, описовий метод — під час дослідження особливостей та специфіки диференціації навчання, зіставний метод — під час аналізу змісту підручників з української мови та структурний метод — під час розробки диференційованих завдань.
Структура роботи. Робота містить вступ, два розділи, висновки, а також список використаної літератури, що становить 20 позицій.
У першому розділі розглянуто сутність диференційованого навчання, способи та методи його застосування, критерії відбору диференційованих завдань та роль учителя під час роботи з такими завданнями. Під час розкриття цих питань визначено основні поняття теми, окреслено точки зори різних науковців щодо них.
Другий розділ роботи складається з аналізу змісту завдань у шкільних підручниках з української мови для 6-7 класів та розробки диференційованих завдань для вивчення української мови в середній школі.
Магістр