Формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів на уроках музичного мистецтва (ID:352329)

ВСТУП Культурна глобалізація та революційні зрушення в інформаційно-комунікативному просторі як провідні ознаки сучасності зумовлюють необхідність переосмислення концептуальних засад музичного навчання школярів, формування їх художньо-естетичної компетентності. У постановах ЮНЕСКО, державних документах України: Національній доктрині розвитку освіти у XXI столітті (2002), Законах «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), Концепції «Нова українська школа» (2016) зазначено, що підготовка школярів нової генерації до життєдіяльності має здійснюватися на основі вдосконалення стану загальнолюдської та національної культури, посиленні значущості мистецької освіті. Актуальність дослідження. Одним із найбільш поширених, популярних видів художньої діяльності сучасної молоді є спів. Науковці вважають, що здатність до співу є природною для кожної людини, і лише несприятливі умови можуть перешкоджати самостійному оволодінню навичками вокальної діяльності. Отже, музична педагогіка має забезпечити успішне вирішення проблем щодо оволодіння школярами мистецтвом співу. Особливо актуальним є питання формування навичок співу в дітей молодшого шкільного віку, оскільки саме цей період, поряд із старшим дошкільним, визначено як сенситивний для розвитку музичних здібностей дітей та формування в них здатності до вокального інтонування (Л. Бочкарьов, О. Готсдінер, О. Запорожець, Д. Кірнарська, О. Кочерега, Г. Стулова та ін.). У сучасних дослідженнях спів розглядають як найбільш ефективний шлях заохочення дітей до музичного мистецтва, як засіб збагачення художніх, музичноестетичних вражень та почуттів, шлях до особистого, духовного, інтелектуального й творчого становлення (Л. Бірюкова, Б. Брилін, В. Дряпіка, О. Єременко, А. Козир, Г. Падалка, Р. Савченко, Ван Шанху, Чжоу Сяоянь, Шень Сяну та ін.). Значну увагу питанням формування співочих навичок у дітей молодшого шкільного віку на уроках музичного мистецтва приділено в працях Л. Гавриленко, О. Лобової, Е. Печерської, Р. Слек, О. Ростовського, Ю. Юцевича та ін. У останні десятиріччя все більш популярним стає залучення учнів молодшого шкільного віку до регулярних індивідуальних вокальних занять, що зумовлено масовим захопленням суспільства ідеєю раннього інтелектуального та художнього розвитку дітей, а також поширенням дитячих співочих шоу й конкурсів. Це пояснює феномен стрімкого зростання чисельності вокальних відділень дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтва, вокальних гуртках, що діють у різних культурно-освітніх організаціях, приватних школах вокалу, в яких діти навчаються, у першу чергу, вокальному, більш рідко − народному та класичному співу. У зв’язку з цим соціокультурним явищем активізувалися в останній час дослідження, пов’язані з формуванням виконавських навичок у галузі вокального співу (А. Арутюнова,О. Бєлоброва, Е. Гавацко, О. Ізюрова, О. Кліпп, Л. Михайлов, М. Мозговий, О. Сапожник, І. Сахнова, Сет Ріггс, О. Старовойтова, І. Ул’єва, Хуан Сяомен, Чжао Цзинь та ін.). Натомість, зазначені вище дослідження стосуються передусім юнацтва та школярів підліткового й старшого шкільного віку; проблеми формування навичок вокального співу в учнів молодшого шкільного віку до цього часу ще не ставали предметом всебічного наукового дослідження. Предмет дослідження – особливості формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів на уроках музичного мистецтва. Об’єкт дослідження – вокальні вміння та навички на уроках музичного мистецтва. Мета дослідження – дослідити особливості формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів на уроках музичного мистецтва. З огляду на тему дослідження, можна виокремити наступні завдання: • розглянути формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів як психолого-педагогічна проблема; • проаналізувати формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів як засіб музичного розвитку дитини; • визначити роль учителя у формуванні вокальних вмінь і навичок молодших школярів; • дослідити методику формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів на уроках музичного мистецтва; • розробити практичні рекомендації щодо використання на уроках мистецтва різних типів завдань, спрямованих на формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів. Методи дослідження: описові, зіставні, аналітичні, педагогічні. ІІ. Основна частина Теоретико-методичні аспекти формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів на уроках музичного мистецтва 2.1. Формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів як психолого-педагогічна проблема Гуманістичні тенденції, що визначають шляхи розбудови сучасної системи шкільної освіти в Україні, зумовлюють пильну увагу педагогів до реалізації завдань творчого розвитку дитини. Як зорієнтувати педагогічне середовище на окрему особистість в умовах «багатоособистісного» шкільного класу? Як створити умови для творчого розвитку учня в навчальному процесі, не перешкоджаючи власне навчанню? Як надати можливості творчої самореалізації кожному школяреві в межах визначеного програмою предметного змісту? Ці та низка інших питань постають перед будь-яким педагогом. Проблеми розвивально-творчого навчання актуальні й для вчителя музики, адже сучасна педагогіка пов’язує значні сподівання з підсиленням ролі мистецьких дисциплін і культурного середовища у формуванні гармонійно розвиненої, творчої особистості. У цьому контексті галузь музичної освіти постає осередком, що має надзвичайно широкі можливості для творчого розвитку дитини. Передумовами цього є розмаїття видів естетичної діяльності й широке коло особистісних характеристик, що зазнають впливу під час музичних занять. Водночас, змушені констатувати: реальні уроки музичного мистецтва дуже часто не задовольняють вимогам гуманістичної, розвивальної, творчо спрямованої освіти. У шкільній практиці вони нерідко обмежуються лише набуттям знань, умінь і навичок, не використовуючи тих можливостей, які дає для становлення творчої особистості мистецтво. Отже, є об’єктивні потреби в більш глибокому теоретичному розумінні та практичному розкритті величезного й непересічного за значенням розвивально-творчого потенціалу загальної музичної освіти. 2.2. Формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів як засіб музичного розвитку дитини Музикознавці (Г. Арановський, В. Медушевський, Є. Назайкінський) дійшли висновку, що специфіка музичного мистецтва є сприятливою для формування образно-асоціативного мислення, фантазії, художнього сприймання тощо. За свідченням О. Рудницької, мистецтво може відігравати значно більшу евристичну роль, аніж наука. Адже живопис, музика, театр створюють комплекс засобів виразності, який дає свободу грі фантазії, нагадують про гармонію, недосяжну для системного аналізу, активізують прояви інтуїції та пошукової ініціативи, збагачують розвиток універсальних якостей особистості [38]. Ніби ілюструючи цю думку, український дослідник філософії музики Л. Шеремет детально аналізує вплив певних елементів музичної мови на розвиток творчих здібностей людини. Наприклад, ритм «розвиває установку на тривале творче напруження (процесуальність, самореалізація і самоствердження), а також орієнтує на необхідність організації й упорядкування («ритмічність») прояву творчих сил і здібностей» [11, 8]. На думку Н. Ничкало, виховання мистецтвом сприяє розвитку цілого комплексу якостей творчої особистості: духовності, пізнавальної активності, готовності до ризику, оригінальності, сміливості, гармонійності, прагнення до творчої самореалізації, творчого й асоціативного мислення, здібності бачити загальне й особливе в різних та подібних явищах, вміння захищати здобуті результати [6, 13]. Цей вельми широкий за змістовим діапазоном перелік можна віднести й до творчої особистості музиканта. У працях Н. Ветлугіної до складу творчих здібностей уміщені компоненти, необхідні для виконавства (виразність, безпосередність, щирість) і продуктивної творчості (індивідуальна своєрідність у задумах і пошуках нових засобів втілення) [1, 105]. У дослідженні Н. Миропольської та О. Рудницької виділені критерії творчого розвитку дітей, що охоплюють їхні індивідуальні вияви в галузі імпровізації, руху під музику (виникнення настанови на творчість, прагнення виразити себе в співі, інструментальній імпровізації, рухах; самостійність у постановці та вирішенні творчих завдань, інтерес до їх виконання; якість виконання самостійних творів – образне начало, структурна завершеність, усвідомлення творчого рішення) [5, 40–43]. 2.3. Роль учителя у формуванні вокальних вмінь і навичок молодших школярів Заняття співами бажано проводити в першу половину дня, оскільки у вечірні години в клітинах кори головного мозку починає переважати гальмування, що утруднює співочий процес, заняття не досягають бажаної мети. У молодшому шкільному віці дитина залишається зосередженою протягом 15 хв., в старшому - 30 хв. Тому під час уроків співу не можна перевантажувати увагу учнів, а влаштовувати перерви, чергуючи вокальну роботу з слуханням музичних творів, бесід про композиторів тощо. Особливо це необхідно для дітей молодшого шкільного віку, щоб запобігти гіпоксії (зменшення кількості кисню в артеріальній крові). Вчені доводять, що слух, музикальність дитини розвиваються ще в утробний період. У ясельному віці діти особливо легко сприймають і засвоюють музичні навички. Тому в цьому віці дітям рекомендується слухати спокійні, м'які наспівні мелодії, тихі і мелодійні розмовні голоси, без крику, без підсилених радіо- і телепередач. Діти дошкільного віку дуже емоційні, люблять музику і тягнуться до неї. Тому в дитячих дошкільних закладах повинні бути створені сприятливі умови для музичного й вокального виховання. Музичне середовище створює у дітей фон для розвитку музикальності: музичні твори, які вони почули в ранньому дитинстві, залишають у свідомості дітей глибокий слід на все життя. Діти повинні співати з ранніх років. Це необхідно як для розвитку голосового апарата, так і для розвитку та зміцнення природних вокальних даних дитини. Але це слід проводити регулярно, планомірно, з урахуванням вокального розвитку дітей. Дитячий спів лише тоді буде корисним для них і дасть їм і слухачам насолоду, коли діти правильно передадуть мелодію, співатимуть виразно, красивим, природним звуком. 2.4. Методика формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів на уроках музичного мистецтва У роботі науковим підґрунтям для розроблення методики формування вокальних навичок у молодших школярів стали гуманістичний, антропологічний, індивідуально-особистісний та полікультурний підходи. Їх концептуальні положення стали основою для розробки методики формування навичок вокального співу дітей, яке має слугувати їх всебічному особистісному, художньому, музичному й вокальному розвитку, вихованню музичного смаку, культури сценічної поведінки та інтер-суб’єктних взаємин, здатності до творчого спілкування. За допомогою гуманістичного підходу визначено стратегію будування методики занять, що гарантує ефективність музичного й співочого розвитку кожного з учнів, який проявив бажання навчатися вокальному співу, незалежно від початкового рівня розвитку його музичних та вокальних навичок, уможливила б його творчу самореалізацію, переживання задоволення від художньо-навчальної діяльної, зростання впевненості у власних можливостях, оптимістичності світосприйняття й самопочуття. Втіленням цих положень було обрано принцип єдності виховного, розвивального та освітнього напрямів педагогічного впливу, який реалізується на основі багатофункціональних вокально-формувальних методів та поетапного розвитку музичних здібностей школярів в єдності з формуванням у них навичок вокального інтонування й усвідомленням слухових уявлень в елементарних музичних поняттях. На основі антропологічного підходу узагальнено властиві учням молодших класів вікові та психофізіологічні особливості, що впливають на процес оволодіння співацьких навичок, зокрема − превалювання ефекту збудження над гальмівними процесами; властива їм сенсорно-перцептивна сприйнятливість (П. Гіппенрейтер, С. Науменко); безпосередність емоційних проявів (Д. Ельконін, В. Мухіна); підвищена втомлюваність (О. Запорожець), провідна роль пам’яті та здатність до наслідування у відтворенні звукових еталонів (Л. Венгер), недостатній розвиток м’язів статури, важливих для утворення співацького звуку (І. Малишевська). Аналіз фізіологічного стану учнів зумовив впровадження у процес формування навичок вокального співу принципу застосування здоров’язберігаючих технологій (Л. Мазуренко, О. Мельник), який втілюється в урізноманітненні видів навчальних завдань; регулюванні частоти їх зміни для запобігання перевтомленню учнів та надмірній статичності вокальної постави; у впровадженні координаційно-рухових та ритмово-рухових вправ; застосуванні елементів арт-педагогіки з метою організації музичних вражень як засобу корекції психологічних станів школярів; забезпеченні гігієни й збереження дитячого голосу в процесі опанування специфічних вокальних навичок. Опора на концептуальні положення індивідуально-особистісного підходу дозволила виявити психофізіологічні та психологічні особливості школярів молодших класів, що впливають на якість їхньої співацько-начальної й виконавської діяльності, зокрема – перевагу безпосередніх реакцій перед гальмівними процесами; прояв природного темпераменту дітей у сприйманні емоційно яскравих музичних подразників; значущість властивого їм домінантного стилю діяльності, інтровертної або екстравертної орієнтованості; міру комунікативності, самостійності, творчої ініціативності, що зумовило обрання принципів стимуляції музично-ігрової й творчої активності школярів та органічного поєднання індивідуальних і колективних форм організації навчального процесу. Їх реалізація забезпечується застосуванням ігрових тренінгів на вдосконалення завадостійкості, психологічної рівноваги, стабільності й концентрації уваги учнів, здатності до імпровізаційно-комунікативного, творчого, емоційно-варіативного спілкування (за ідеями Дж. Морено), завдань на виховання психологічної рівноваги й утримання автоматизованих вокальних навичок у стресовій концертній ситуації, методів самонавіювання й позитивного підкріплення (В. Міщанчук, А. Саннікова). 2.5. Практичні рекомендації щодо використання на уроках мистецтва різних типів завдань, спрямованих на формування вокальних вмінь і навичок молодших школярів Урок музичного мистецтва в загальноосвітній школі, як і кожен інший навчальний предмет, вимагає застосування вчителем знань з педагогіки, психології та методики викладання навчальної дисципліни. Маючи риси, що наближають його до інших шкільних уроків, водночас він відзначається і особливостями - має велику кількість видів діяльності: хоровий спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, музична творчість, гра на дитячих музичних інструментах, теоретичне вивчення музики, кожен з яких потребує певної методики опрацювання. Саме поєднання цих видів діяльності визначає дидактичну структуру уроку музичного мистецтва. Вибір складових дидактичної структури уроку музичного мистецтва залежить від: навчального матеріалу (програми з музичного мистецтва рекомендують переважно твори для слухання музики та хорового виконання); від навчального матеріалу та видів діяльності, що учитель передбачає самостійно; від теми уроку, яка розкривається на кожному уроці на новому матеріалі. У практиці викладання музичного мистецтва в загальноосвітній школі найчастіше застосовують три види діяльності: хоровий спів, вивчення музичної грамоти та слухання музики. Частина вчителів музики доповнює урок музикуванням на елементарних інструментах, рухами під музику. Іноді виділяють в окремий елемент уроку вправи (ритмічні, звуковисотні, вокальнохорові), бесіду за темою уроку чи до слухання музики, ігри та творчі завдання. Для іншої частини вчителів та учнів став традиційним музичний початок та кінець уроку: вхід до класу та вихід під музику, музичне вітання. Отже, структура уроку музики може бути розширена за рахунок різноманітних форм спілкування учнів із музичним мистецтвом: танцювальних рухів під музику, пластичного інтонування, диригування, інсценізації, гри, музичних та живописних, літературних творчих завдань тощо. Слухання музики (сприймання музики) - один з головних видів діяльності на уроці музичного мистецтва у загальноосвітній школі; він збагачує учнів новими музичними враженнями, робить урок більш змістовним та цікавим. Цей компонент уроку музики потребує підготовчої роботи. Сюди входить обдумування й складання питань, які пропонують учням, визначення логіки включення її у драматургію уроку, методів активізації уваги, мислення учнів. У більшості випадків виділяють наступні етапи опрацювання творів для слухання: 1. Бесіда до слухання музики. Вона повинна зацікавити учнів, підготувати їх до наступного етапу уроку; її можна будувати на повторенні матеріалу, близького до теми уроку, у порівнянні, зіставленні з новим матеріалом. У її основі можуть бути різноманітні відомості про композитора, цікаві випадки з його життя чи життя виконавців; історія створення твору чи з'ясування атмосфери, у якій опрацьовувався твір; ідея, проблематика твору; інтереси, захоплення учнів, вчителя, видатних людей. ІІІ. Висновки У роботі представлено теоретичне обґрунтування, та запропоновано нове вирішення проблеми формування навичок вокального співу в учнів молодшого шкільного віку, що полягає в розробці методики реалізації означеного процесу. Проведене дослідження та виконання поставлених завдань дали підстави зробити такі висновки: 1. Виявлено стан розробленості проблеми становлення дитячого вокального виконавства та методики формування навичок сольного, зокрема, вокального співу. З’ясовано, що розвиток дитячого вокального виконавства та формування методики сольного вокального співу, відбувався під впливом аматорських форм музикування та становлення академічного музичного мистецтва. Визначено соціокультурну та виховну функції вокального мистецтва, які складають основу загального, особистісного та естетичного розвитку дітей. Доведено, що підвищений інтерес батьків і дітей до мистецтва вокального співу в умовах сьогодення є стихійним явищем, що потребує розробки ефективної методики підготовки школярів у галузі вокального співу та художньо-естетичного виховання. 2. Визначено поняттєвий апарат дослідження. Термін «навички співу» схарактеризовано як системно налаштований, автоматизований комплекс окремих операцій та їх об’єднання в цілісні дії усього вокального апарату, які не потребують деталізовано-процесуального самоконтролю за їх здійсненням. Поняття «навички вокального співу» інтерпретовано як сформовані динамічні стереотипи співочого інтонування, які відповідають стилистічно-жанровим та виконавсько-інтерпретаційним особливостям творів вокального мистецтва. Розроблено структуру навичок вокального співу в учнів молодшого шкільного віку в єдності фонаційно-базового, виразно-виконавського, комунікативно-виконавського компонентів, які спрямовані на забезпечення досконалості звучання голосу, емоційності, проникливості й артистизму виконання, створення яскравого виконавсько-видовищного образу юними співаками. 3. Обґрунтовано методику формування навичок вокального співу в учнів молодших класів, що ґрунтується на засадах гуманістичного, антропологічного, індивідуально-особистісного та полікультурного підходів. Запропонована методика містить низку взаємопов’язаних елементів, а саме: педагогічні принципи: зв’язок змісту занять з життям; єдності виховного, розвивального та освітнього напрямів педагогічного впливу; застосування здоров’язберігаючих технологій; репертуарно-стильової оптимізації; стимуляції музично-ігрової й творчої активності школярів; органічного поєднання індивідуальних та колективних форм організації навчального процесу; - педагогічні умови: цілеспрямоване збагачення мистецько-творчих вражень й урізноманітнення в школярів досвіду музично-виконавської діяльності; конструювання освітнього процесу із врахуванням вікових, індивідуально-особистісних властивостей, музичних та вокальних здібностей учнів; системне й поетапне формування навичок вокального співу в єдності з розвитком музичних здібностей і набуттям елементарної музичної грамотності; застосування комплексу традиційних та інноваційних методів формування в школярів навичок вокального співу; - методи, які розподілено на чотири блоки: систематизація музичного і допоміжного матеріалу; стимуляція художньо-пізнавальної активності учнів; створення в соціальних мережах груп за музичними інтересами та віртуального клубу фанів дитячої пісні; роз’яснювальна робота з батьками методами діалогової бесіди й переконання (1 блок); фонаційно-ігрові вправи на вдосконалення й автоматизацію вокальних навичок, розвиток музичних здібностей та усвідомлення музичних уявлень; рухово-просторові способи моделюванням мелодичного малюнку; елементи релятивної системи (2 блок); рольові ігри на психологічну й рухову розкутість, активізацію творчого уявлення, інтерпретацію й втілення музичного образу в засвоюваному пісенному репертуарі; метод «перехресного оцінювання», засвоєння руховотанцювальних елементів; робота з мікрофоном (3 блок); сюжетно-рольові ігри на виконання-спілкування, включення в діалогічно-вокальні, ритмово-рухові імпровізації; методи самонавіювання й позитивного підкріплення (4 блок). Доведено, що впровадження комплексу взаємопов’язаних елементів методики формування навичок вокального співу має забезпечити всебічний музичний розвиток молодших школярів. IV. Додатки Школа: Клас: Учитель: Тема уроку: Навчальний матеріал: (вправи, поспівки, народні та композиторські пісні, вокалізи на теми з класичних творів, атакож твори народного, класичного, сучасного мистецтва для слухання). Тип уроку: (ввідний до теми, урок поглиблення знань, підсумковий, нестандартний). Мета уроку: освітня (навчальна): (розширення загального, естетичного та музичного кругозору учнів, ознайомлення їх із естетичними, жанрово-стилістичними поняттями, з життям і творчістю композиторів, музичними творами, поглиблення знань з музичної грамоти, вивчення термінів); розвиваюча: (розвиток музичних здібностей – метро-ритмічного, звуковисотного, ладового відчуття, вокально-хорових і творчих навичок, навичок образного, осмисленого сприйняття музики, навичок гри на дитячих музичних інструментах; розвиток уваги, уяви, мислення, пам'яті); виховна: (формування емоційних, естетичних, моральних, загальнолюдських та національних якостей особистості – національної гордості й патріотичних почуттів, любові до рідного краю, до природи; любові до народних пісень, до народних традицій; почуття товариськості, поваги до батьків, рідних). Обладнання уроку: (зошити-підручники, хрестоматії, посібники, репродукції картин, нотні таблиці, портрети композиторів, записи фонотеки). ТЗН: (музичний центр, проектор, ноутбук,відеомагнітофон). Таблиця 1 Хід уроку Структурні компоненти уроку та їх зміст Оцінка змісту і методики проведення уроку 1. Організація класу до уроку. Вхід учнів під музику, музичне вітання 1) чітка організація роботи; 2) емоційне та виразне виконання музичного вітання; 2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів. - тема уроку не оголошена (не записана на дошці); + доведена значимість теми, зміст основних завдань уроку; + вступ до теми (як постановка проблеми); - перелік усіх видів роботи на уроці та творів, над якими будуть працювати. 3. Слухання музики. Матеріал: твори народного, класичного, сучасного мистецтва за програмою, відомості про композиторів, виконавців, про написання творів тощо. - невідповідність змісту бесіди темі уроку; + цікавий виклад матеріалу, використання потрібної термінології з урахуванням віку школярів; + до прослуховування твору ставились конкретні питання; + співвіднесення завдань (питань) з попередньою бесідою і звучанням музики; V. Список використаної літератури 1. Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогических исследований / Р. Атаханов, В. Загвязинский. – Высшая школа, 2007. – 173 с. 2. Болгарський А., Сагайдак Г. Хоровий клас і практична робота з хором. – М.: Просвещение, 1990. – 98 с. 3. Визель З. А. Развитие творческих способностей школьника в процессе компьютерного обучения музыке / З. А. Визель, Л. С. Рубин, Л. И. Полоцкий // Музыкальная деятельность и музыкальноэстетическая культура : межвуз. сб. науч. тр. — Владимир : ВГПИ им. П. И. Лебедева-Полянского, 1990. — С. 131—141. 4. Горбенко С. С. Історія гуманізації музичної освіти: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання / С.С.Горбенко. – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д. Г., 2007. – 348 с. 5. Горбенко С. С. Навчально-наукова діяльність студентів з методики музичного виховання: Навчально-методичний посібник / С.С.Горбенко. – К: Освіта України, 2010. – 180 с. 6. Гумінська О. О. Уроки музики в загальноосвітній школі: Методичний посібник./ О. Гумінська. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 102 с. 7. Давыдов В. П. Основы методологии, методики и технологии педагогических исследований : [научно-методическое пособие] / Валентин Петрович Давыдов. – Москва : Изд-во «Академия», 2001. – 183 с. 8. Коломоєць О. М. Хорознавство: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. – 168 с. 9. Комарова Т. С. Дети в мире творчества: книга для педагогов дошк. учреждений / Т. С. Комарова. — М. : Мнемозина, 1995. — 160 с.