Творча діяльність на уроці музики як засіб розвитку музичних здібностей школярів (ID:352349)

ВСТУП Творче формування і розвиток особистості обумовлені загальними тенденціями духовного перетворення Україні, які припускають переосмислення сучасного стану професійної та аматорської підготовки учнів різновікових груп, визначення найбільш перспективних напрямків розвитку всієї культури України в цілому і музичної - зокрема. Реформування сучасного суспільства неможливо без його духовного оновлення. В епоху перетворень головна роль відводиться людині з її переконаннями, здібностями творчо мислити, готовністю до реалізації глобальних змін в суспільстві. Сучасне суспільство висуває все більш складні вимоги до кожного покоління, що вступає в життя. Постійно йде оновлення освіти, переосмислення цільових установок, змісту і організації процесу навчання. Сучасному суспільству потрібна творча особистість з активною життєвою позицією, яка має самостійне, гнучке і нестереотипне, творче мислення і розвинену уяву. Особистість, здатна швидко засвоювати, точно і оригінально застосовувати знання, вміння і навички. Розвиток особистості, її творчої індивідуальності має лежати в основі, сучасного педагогічного процесу. Ефективне вирішення цієї проблеми залежить від змістовних і структурно-функціональних змін, орієнтованих на пошук умов, механізмів і засобів створення розвивального середовища, яка сприяла б формуванню (розвитку) творчих здібностей дітей. Формування творчо активної особистості школяра є однією з найважливіших задач сучасної педагогічної науки і практики. Успішне вирішення цього завдання має велике значення, як для суспільства, так і для самої особистості. Теоретичною основою вивчення проблеми творчого розвитку особистості стали наукові дослідження Б.Г.Ананьева, О.В.Афанасьева, М.М. Бахтін, Л.С. Виготського, Н.Н.Волкова, Є.І. Ігнатьєва, B.C. Кузіна, Н.С. Лейтеса, А.Н.Леонтьева, А.М. Матюшкина, Л.І. Божович, А. Маслоу, А.Я. Пономарьова, Н.М. Сокольникову, Б.І. Теплова, Б.Я. Яковлєва, Г.І. Щукіної, В.Н. Шацької та ін., Які вивчали питання творчості та його місце в системі формування особистості і розвитку її творчих здібностей. Основні положення теорії творчості, викладені в працях М.М. Бахтіна, доопрацьовані В.С. Біблером і С.Ю. Курганова. Великий внесок у дослідження творчості внесли численні вітчизняні та зарубіжні дослідження (Л.С.Виготський, С.Л. Рубінштейн, К.А. Абульханова-Славська, А.В. Брушлинский, А.Н. Леонтьєв, Д.М. Узнадзе і ін .; Г. Ліндсей, Р.Ф.Томпсон). У сучасній психолого-педагогічній літературі (В. Андрeeв, Г.С. Альтшуллeр, М.І. Мaхмутoв, Т.В. Кудрявцeв, А.М. Мaтюшкін, Є.І. Мaшбіц, А.І. Умaн, А.В. Хутoрскoй і ін.) Акцентується увага на визначення засобів підвищення продуктивності творчої діяльності учнів, організації їх спільної творчої діяльності, розглядаються питання організації творчої діяльності за допомогою створення проблемних ситуацій, розвитку методологічної культури школярів в процесі виконання творчих завдань. Одними з напрямків розвитку творчості є розвиток індивідуальних здібностей дитини. В рамках психологічних досліджень дана тема висвітлювалася в роботах відомих психологів: Е.Я.Басіна, А.Я. Дудецкого, Я.А.Пономарева, С.Л.Рубинштейна, П.М. Якобсона та ін. За останній час в дослідженнях все частіше зустрічається намір розглядати творчу роботу нарівні з навчальної (С.Е.Ігнатьев, В.В.Корешков, В.К.Лебедко, В. П. Зінченко, В.Е.Нестеренко, Ю.І.Постоногов, Корнієнко, Н.Л.Старченко і ін.). У них справедливо стверджується, що навчальна діяльність і творча діяльність, зокрема музична, є єдиним взаємозумовленим процесом, спрямованим не лише на розвиток творчих здібностей, а й на освоєння творчого методу пізнання навколишнього світу. Проблему творчого розвитку молодших школярів за допомогою музично-ігрових форм і методів навчання розглядають сучасні дослідники: Ю.Б. Алієв, О.А. Апраксина, Н.Л. Гродзенская, М.Г. Гольбандова, Т.В. Надолинский, В.Й. Петрушин, В.Г. Ражніков. Педагоги-практики: Е.Б. Абдулін, Н.А. Терентьєва, розглядають процес музичного виховання і творчого розвитку молодших школярів з використанням нетрадиційних «новаторських» методів і прийомів. Предмет дослідження – творча діяльність на уроці музики як засіб розвитку музичних здібностей школярів. Об’єкт дослідження – розвиток музичних здібностей школярів шляхом активізації творчої діяльності на уроці музики. Мета дослідження – дослідити творчу діяльність на уроці музики як засіб розвитку музичних здібностей школярів. Завдання дослідження: • виявити сутність музичних здібностей молодших школярів; • розглянути творчу діяльність на уроках музики як засіб розвитку музичних здібностей; • визначити методи розвитку музичних здібностей; • дослідити шляхи активізації творчої діяльності молодших школярів на уроках музичного мистецтва; • розробити методичні рекомендації щодо застосування на уроках музики творчої діяльності як засобу розвитку музичних здібностей школярів. Методи дослідження: теоретичні (вивчення методичної та педагогічної літератури з теми), практичні (розробка методів та засобів активізації творчої діяльності школярів на уроках музики та методичних рекомендацій із зазначеної проблеми). РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА 1.1. Сутність музичних здібностей молодших школярів Як свідчать фахівці, перші спроби постановки проблеми формування особистості засобами музики були накреслені ще за часів античності (Піфагор, Платон, Аристотель), різноваріантно пронизували творчість філософів, музикознавців, педагогів Середньовіччя, Відродження, Нового часу. Суттєву увагу осмисленню ролі музики в розвитку особистості приділяли Т. Адорно, Г. Гегель, Е. Гуссерль, І. Кант, А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, М. Хайдеггер, Ф. Шеллінг, О. Шпендлер. Важливим кроком у теорії музичної освіти стали дослідження російських учених О. Лосєва, Б. Яворського, Б. Асаф’єва. Українська національна традиція розвитку дитини засобами музики коріниться в стародавніх фольклорних витоках. Значний внесок у розбудову розвивальних аспектів музичної освіти зробили В. Верховинець, Ф. Колесса, С. Людкевич, К. Стеценко, традиції яких розвинені в працях провідних представників вітчизняної музичної педагогіки. Розвивально-творчі ідеї набули подальшої розбудови в працях із теорії та методики музичної освіти дітей (Л. Баренбойм, Н. Ветлугіна, К. Головська, Л. Дмитрієва, Л. Горюнова, Д. Кабалевський, Г. Рігіна, О. Ростовський, О. Рудницька, Ю. Цагарелі), пізніше – у дослідженнях творчої активності (В. Бабій, І. Гадалова, В. Лабунець, О. Лобова, В. Тушева), творчого музичного мислення (Х. Василькевич), художньо-творчих інтересів (Л. Єнтіс), розвитку творчих здібностей (М. Алейніков, О. Борисова, В. Рагозіна, О. Хижна) та ін. Незважаючи на багатовікову історію, проблема розвивально-творчого музичного навчання школярів не тільки не втратила актуальності, а й поставила перед учителем і вченим низку нових питань. Їх розв’язання лежить у площині модернізації змісту музичної освіти, створення розвивальних підручників, впровадження інноваційних форм і технологій різних видів музичної діяльності. Зупинимось детальніше на непересічному значенні зв'язків музичної діяльності молодших школярів з їх творчим розвитком. 1.2. Творча діяльність на уроках музики як засіб розвитку музичних здібностей На думку багатьох учених (Л. Вигодського, М. Кагана, А. Мелік-Пашаєва М. Осєннєвої та ін.), починати становлення вмінь і навичок музично-слухацької діяльності слід з чуттєвого аспекту, з пробудження емоцій, формування емоційного відгуку, що передбачає зміщення акценту з технічної сторони музичного мистецтва на духовну (емоційну). У процесі слухання музичних творів на уроці слід створити творчу атмосферу, щоб учні насолоджувалися музикою і отримували від її прослуховування естетичну насолоду. Для цього перед слуханням музики доцільно буде запропонувати учням згадати певні явища та події, які вони спостерігали в житті і які пов’язані з музичними образами чи назвою творів, а також уявити зміст твору через складені ними короткі оповідання, казки, вірші тощо. Починаючи з другого класу, коли молодші школярі знайомляться з первинними жанрами – піснею, танцем, маршем і їх різновидами, з виражальними засобами музики, вони відкривають для себе світ опери, балету, симфонії, особливості музичної мови, способів розвитку і побудови музики. Вивчаючи творчість відомих композиторів учні поступово формують і розширюють свій інтонаційний запас, пізнають деякі риси індивідуального стилю окремих композиторів. Одночасно у процесі слухання музики учні знайомляться з виконавцями – інструменталістами і вокалістами, хорами і оркестрами. Особливу увагу, згідно програми, приділяють народній музиці, оскільки її знання допомагають зрозуміти зміст і виражальні особливості музичного мистецтва. Все це допомагає молодшим школярам більш змістовному сприйманню музичного мистецтва. Одночасно з поповненням знань про музичне мистецтво, ми пропонуємо вчителю розширювати, насамперед, емоційно-чуттєвий світ дітей, а також їхній словниковий запас для переводу інтуїтивних переживань, викликаних слуханням музики, у вербальні характеристики, наприклад: героїчна музика (мелодія) – горда, мужня, урочиста; лірична – сумна, наспівна, тужлива, ніжна; весела – радісна, сонячна, жартівлива; спокійна – добра, привітлива, плавна, протяжна, наспівна тощо. В організації музично-слухацької діяльності можна виділити такі основні етапи: 1) вступне слово вчителя; 2) слухання музичних творів; 3) бесіда про прослуханий твір;4) аналіз музичних творів; 5) повторне слухання. При цьому слід пам’ятати, що мова вчителя має бути доступною, зрозумілою, цікавою, логічною чіткою, тобто попередньо підготовленою. Вступне слово, розповідь або бесіда повинні бути короткими, головна його мета – підготовити учнів до сприймання музики, активізувати і спрямувати увагу на зміст музики, її виражальні засоби. РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ НА УРОЦІ МУЗИКИ 2.1. Методи розвитку музичних здібностей Музично-ритмічне виховання розвиває в дітей почуття музичного ритму, його сприйняття, виконання, уміння імпровізації. Я. Кушка підкреслює, наприклад, що «імпровізація - особливий вид роботи, елемент творчості, за допомогою якої можна успішно уточнити і збагатити ритмічну уяву дітей» [11, с. 93]. Добре відомо, що зацікавленість полегшує і стимулює розвиток. Радість, яку отримують діти завдяки ритмічним вправам та іграм, добре впливає на їхній загальний розвиток. Отже, значення ритмічної діяльності виходить за межі лише музичного і естетичного виховання. Добре розвинена моторика дитини сприяє знайомству її з навколишнім світом і позитивно впливає на розумовий розвиток. На роль моторики в розвитку музичних здібностей указував І. Сєченов: «Я не можу подумки проспівати собі лише звуками, а співаю завжди м’язами, тоді згадуються і звуки. Пам’ять зорову і дотичну можна назвати просторовою, слухову і м’язову - пам’яттю часу» [28, с. 37]. Музично-ритмічні рухи - це найбільш продуктивний вид музичної діяльності. Музично-ритмічні рухи формують у дітей молодшого шкільного віку вміння сприймати, слухати, аналізувати музичні твори, пробуджують бажання самому бути творцем мистецтва. В. Ковалів визначає, що «дитяча здатність реагувати на висоту звуків розвивається з віком; у шість-сім років у більшості випадків дитина погано орієнтуються у висоті звуків, а багато з них не можуть правильно заспівати навіть найпростішу пісеньку; діти набагато краще орієнтуються в ритмічних рухах, добре відрізняють біг від ходіння, швидкий темп від повільного, довгі звуки від коротких. Перші ритмічні вправи засвоюються ними дуже швидко і дають вчителеві можливість за короткий час досягти ритмічного унісону, як передумови унісону звукового» [9, с. 57]. У результаті нашого дослідження ми встановили, що потреба в рухах є природною і необхідною для зростання та розвитку музичних здібностей дитини. Музично-ритмічні рухи дають дітям змогу легше зрозуміти образ, закладений у музичний твір, повністю відчути характер і настрій музики. Цей вид музичної діяльності заснований на моторно-пластичному відтворенні музичного матеріалу, що обумовлено природною рухливістю дітей. Саме за допомогою музично-ритмічних рухів, жестів, міміки під музику учні можуть передати свій настрій, почуття, переживання, влучно розкрити цілісний музичний образ. Для цього їм необхідні вільні музично-ритмічні рухи. Для дітей музично-ритмічні рухи - це одна з найдоступніших форм самовираження. Такого роду діяльність сприяє зацікавленості до різних видів мистецтва, зокрема до музичного, хореографічного; формуванню естетичних смаків; розвитку музичних здібностей. 2.2. Активізація творчої діяльності молодших школярів на уроках музичного мистецтва На наше переконання, сприймання музики відбувається в контексті всіх видів роботи на уроках. Виходячи з цього, метою зазначеного дослідження є сприймання музики в процесі безпосереднього спілкування з творами музичного мистецтва, тобто в процесі слухання музики. Цілком закономірно, що оволодіння технологією сприймання творів музичного мистецтва неможливе без чіткого уявлення механізмів зазначеного процесу як психічного відображення у свідомості дитини цілісного образу музичного твору. Отже, цілком закономірно, що пізнання творів музичного мистецтва відбувається не тільки за допомогою відчуття, а й за допомогою сприймання. Відчуття і сприймання дають цілісне уявлення про зміст музичного твору й уважаються основними формами чуттєвого пізнання. Процес сприймання творів музичного мистецтва відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами, а саме: мисленням, волею, мовою, почуттям, відчуттям, уявою, увагою. Суттєву роль у цьому процесі відіграє емоційний стан особистості учнів та їхня активність і дієвість під час сприймання музичних творів. Крім того, на процес сприймання впливають попередні знання та попередній досвід у галузі інтерпретації творів музичного мистецтва, а також рівень розвитку індивідуальних музичних здібностей. При спілкуванні з різними жанрами музики в дітей розвивається слухове сприймання, яке залежить від рівня освіченості учнів у галузі музичного мистецтва, досвіду спілкування в музичному середовищі та зосереджено на попередньому слуховому досвіді. На слух діти визначають особливості мелодії, виразні характеристики штрихів, ритмічний малюнок, гнучкість динаміки, яскравість тембру музичних інструментів або голосів, особливості побудови музичного твору. Це є об'єктивними умовами сприймання. Вони зумовлені особливостями творчого стилю композитора та індивідуальністю виконавця. Під впливом музики розвивається емоційне та художньо-естетичне сприймання, що впливає на формування інтелектуальної сфери особистості. Якість його залежить від установки вчителя на сприймання музичного твору та емоційного стану, активності й дієвості, уважності й спостережливості кожного учня класу. Такий вид музичного сприймання має суб'єктивний характер. Формування інтелектуальної сфери учнів на уроках музичного мистецтва залежить від багатьох чинників, а саме: змісту музичної освіти; професійної компетентності й деонтологічної підготовки вчителя; рівня знань, умінь і навичок учнів класу; розвитку їхніх музично-творчих здібностей; спрямованості на спілкування з музичним мистецтвом; креативності в процесі участі в різних видах музикування; активності в музично-доз в Ілле в і й діяльн ості. Цілеспрямоване сприймання музичного твору передбачає як цілісне, так і поетапне ознайомлення учнів зі змістом та його інтонаційно- образними характеристиками. Цілком закономірно, що в науково- методичній літературі існують різні погляди на поетапність ознайомлення з творами музичного мистецтва. Науковці-практики пропонують як сталі, так і сучасні технології сприймання музики. Так, О. Апраксина наголошує на тому, що слухання музики доцільно проводити за наступними етапами: вступна бесіда; виконання твору; бесіда про прослуханий твір; повторне слухання. Л. Безбородова умовно виділяє наступні етапи в організації сприймання музичного твору: вступне слово вчителя; бесіда про прослуханий твір; аналіз твору; повторне слухання. Традиційного підходу притримується й І.Гадалова, яка переконана, що до процесу слухання музики входять: вступне слово вчителя; слухання твору; його аналіз; бесіда про твір; повторне слухання. 2.3. Методичні рекомендації щодо застосування на уроках музики творчої діяльності як засобу розвитку музичних здібностей школярів Музично-естетичне виховання та навчання у 1 класі сприяє вияву нахилів та здібностей, розвитку творчого ставлення до завдань, а згодом і до праці. Музично-естетична діяльність на уроках музики поєднує в собі всі види музичної діяльності учня (сприймання і переживання музичних образів, музичні ігри, пластичне відтворення емоційно-образного змісту музичних творів, диригування музичними мелодіями, п’єсами, музикування на дитячих музичних інструментах, елементи підспівування), а також мовну, словесну творчість. При відповідному опрацюванні змісту і форм роботи вчителем музики ці види музичної діяльності доступні всім дітям. А от співи недоступні абсолютній більшості і навіть не зовсім корисні для них у цьому віці. Це насамперед пов’язано із закономірностями анатомо-фізіологічного дозрівання серцево-судинної та легеневої систем, а також вокальних зв’язок. Вокальні зв’язки як апарат вокального інтонування музики, за даними наукових досліджень, дозрівають значно пізніше. А у зв’язку з тим, що мистецтво співів — це мистецтво дихання, органи дихання дитини не можуть у цьому віці забезпечити співи без перешкод для здоров’я дитини. Крім того, чистота інтонування залежить не тільки від готовності вокального апарату, а й від наявності певного рівня музично-слухових уявлень (звуковисотного слуху), які в цьому віці ще не притаманні більшості шестиліток. Водночас і керування зв’язками (інтонування), і дихання, і музично-слухові уявлення — все це вже довільні процеси, які теж з’являються з віком. Тому провідне місце на уроці музики має належати таким видам музичної діяльності учнів: слухання музики, музикування на дитячих музичних інструментах та диригування. Крім того, є певні музичні ігри, які бажано використовувати для ознайомлення і закріплення музичного понятійного апарату. Учні можуть також співати за власним бажанням і так, як вони можуть це робити (не працювати над чистотою інтонування, диханням). Головне, щоб вони співали у тому настрої, який виражено у пісні. У системі музичного виховання існують усталені погляди щодо обмеженості (тобто примітивності) музичного сприймання і переживання шестирічних і старших дітей: начебто вони спроможні сприймати тільки спеціально для них написані твори («Купили ведмедики», «Не купили ведмедика»), що пов’язано з ототожнюванням перцептивних і репродуктивних можливостей учнів. Високий рівень розвитку емоційної сфери та ранній вияв музичних здібностей дають змогу шестирічним дітям адекватно сприймати зміст і переживати високохудожні музичні твори. І слід саме на високохудожніх творах розвивати і виховувати музичне сприймання учнів, інтерес до музики (дітям же не показують «маленьке небо», «маленьке море» тощо). Відтворювати ж дитина дійсно може (через фізичну, а не музичну обмеженість — малі руки, несформовані вокальні зв’язки, недосконала моторика тощо) «дитячу» музику. Цілісне емоційне сприймання музики різного змісту і жанру, а також її виражальних засобів пробуджує інтерес учнів до музики. У процесі слухання музики у дітей накопичується художній досвід, на основі якого виховуються музичні слухові уявлення, звукообразність музичного сприйняття, уявлень, мислення, всі музичні здібності. Крім того, у процесі слухання розвиваються такі необхідні властивості, як увага і її обсяг, розподіл і концентрація, переключення, довільність психічних функцій, пам’ять, аналітичні можливості. ВИСНОВКИ Проблема розвитку творчого потенціалу молодших школярів засобами музичного мистецтва в сучасному освітньому процесі є досить актуальною і до неї необхідно підходити комплексно з позицій загально-естетичного, загально-культурного та морального виховання, тому що цінність творчості полягає не тільки в результативному аспекті, а й в самому процесі. Дослідження даної проблеми будувалося на основі теоретичного вивчення наукової і педагогічної літератури. Аналіз літератури показав, що творчість, як психолого-педагогічний аспект розвитку особистості, розглядалося в філософії з часів Античності і до теперішнього часу. Філософія дає глибоку характеристику творчості і пов'язує його наявність і розвиток з діяльної стороною особистості людини. Психологія розглядає творчість як вищу психічну діяльність, притаманну лише людині, і має на увазі наявність у суб'єкта інтересів, потреб, розвиток творчих здібностей, мотивів, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей. Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Воно вимагає розумової активності, різнобічних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності. Формування творчої особистості - одне з основних завдань педагогіки. В першу чергу розвиток творчого потенціалу дитини відбувається в різноманітної творчої діяльності учнів молодшого шкільного віку: художньої, образотворчої, музичної, театральної і т.п. Крім цього уроки математики, читання, письма теж повинні бути націлені не тільки на придбання знань і умінь, а й бути засобами особистісного зростання дитини, в тому числі і його творчого потенціалу. З давніх-давен музика визнавалася важливим засобом формування особистісних якостей людини, його духовного світу. Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що музична творчість надає незамінний вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, дитина стає чуйним до краси в мистецтві і в житті, а відсутність повноцінних музично-естетичних вражень у дитинстві з працею набуваються згодом. Творчий розвиток учнів молодших класів засобами музичного мистецтва має бути зорієнтована на державний стандарт, в якому враховуються предметні результати освоєння основних освітніх програм в області музичного навчання: сформованість початкових уявлень про роль музики в житті людини, її ролі в духовно-моральному розвитку людини, сформованість основ музичної культури, в тому числі на матеріалі музичної культури рідного краю, розвиток художнього смаку і інтересу до музичного мистецтв у і музичної діяльності, вміння сприймати музику і висловлювати сові ставлення до музичного твору, на використання музичних образів при створенні театральних і музично-пластичних композицій, виконанні вокально-хорових творів, в імпровізації. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Абдуллин Э.Б. Теория музыкального образования: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений / Э.Б. Абдуллин, Е.В. Николаева. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 336 с. 2. Амлінська Р. Музичні ігри / Р. Амлінська. — К. : Музична Україна, 1992. 3. Апраксина O.A. Методика музыкального воспитания в школе: Учеб. пособие для студетов пед. ин-тов по спец. № 2119 «Музыка и пение». - М.: Просвещение, 1983. - 224 с., нот. ил. 4. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б. В. Асафьев. – Л., 1973. 5. Біткіна П. Музика і рух / П. Біткіна, Т. Ломова. — Вип. 1-3. — К. : Музична Україна, 1981, 1983, 1984. 6. Ветлугіна Н. Музичний розвиток дитини / Н. Ветлугіна ; [пер. з рос. К. Скрипченка]. — К. : Музична Україна, 1978. — 255 с. 7. Визель З. А. Развитие творческих способностей школьника в процессе компьютерного обучения музыке / З. А. Визель, Л. С. Рубин, Л. И. Полоцкий // Музыкальная деятельность и музыкальноэстетическая культура : межвуз. сб. науч. тр. — Владимир : ВГПИ им. П. И. Лебедева-Полянского, 1990. — С. 131—141. 8. Гадалова І.М. Методика викладання музики в початкових класах / І.М. Гадалова. — К., 1994. 9. Ковалів В. Методика музичного виховання на релятивній основі / В. Ковалів. - К. : Музична Україна, 1973. - 149 с. 10. Комарова Т. С. Дети в мире творчества: книга для педагогов дошк. учреждений / Т. С. Комарова. — М. : Мнемозина, 1995. — 160 с.