Методика проведення занять з декоративного малювання (ID:352508)

ВСТУП З кожним роком дедалі збільшується кількість учнів, які беруть участь у гуртках декоративно-прикладного мистецтва в школах та позашкільних закладах. Відрадно, що багато майстрів з підприємств художніх промислів і художників ведуть юнь у світ прекрасного. На заняттях гуртка проводяться бесіди з історії й теорії декоративно-прикладного мистецтва, про видатних художників. Учні дізнаються, як і якими засобами професіональні художники і народні майстри добиваються ідейної глибини та емоційної виразності своїх творів. Вироби гуртківців на виставках дістають високу оцінку. Робота гуртків прикладного мистецтва при позашкільних закладах заслуговує найпильнішої уваги. Крім того, що ці гуртки залучають школярів до мистецтва, дають їм трудовий гарт, вони допомагають розв'язувати проблему їхнього вільного часу. Виступаючи перед батьками, вчителі роз'яснюють їм мету й завдання занять з декоративно-прикладного мистецтва як засобу виховання старшокласників, практичної підготовки їх до суспільно корисної праці, до свідомого вибору життєвого шляху. Більшість батьків підтримує наші вимоги до декоративної творчості учнів, подає допомогу в зміцненні навчально-матеріальної бази занять. Разом з тим ми добиваємось єдності вимог школи і сім'ї до учнів. Більшість старшокласників успішно оволодіває вміннями й навичками виготовлення художніх виробів. Проте деякі школярі виготовляють низько художні речі, які не мають нічого спільного з декоративно-прикладним мистецтвом. Щоб запобігти таким негативним явищам, учителі надають трудовій діяльності учнів суспільної спрямованості, дбають про формування їхнього художньо-естетичного смаку. Тема роботи: методика проведення уроків з декоративного малювання узорів, орнаментів у початковій школі. Об’єкт роботи: процес навчання та виховання на уроках образотворчого мистецтва. Предмет роботи: педагогічні умови ефективності проведення уроків декоративного малювання узорів, орнаментів у перших класах, методи та прийоми роботи. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов ефективного проведення уроків декоративного малювання узорів та орнаментів у перших класах. Відповідно до мети роботи, варто визначити такі завдання: 1. на основі аналізу науково-методичної літератури розкрити сутність понять «декоративне мистецтво», «узор», «орнамент» та окреслити базові аспекти вивчення декоративно-прикладного мистецтва у початковій школі; 2. визначити критерії, показники та рівні сформованості умінь учнів 1-х класів виконувати декоративні композиції; 3. обґрунтувати та експериментально перевірити умови ефективного проведення уроків декоративного малювання. Методи дослідження: • теоретичні: аналіз науково-методичної літератури, вивчення педагогічного досвіду; • практичні: проведення уроків, розробка планів-конспектів, комплекс експериментальних заходів для вивчення умінь учнів1-го класу. Теоретичне значення роботи полягає у використанні дидактичних матеріалів під час розробки планів-конспектів занять із декоративно-прикладного мистецтва у початковій школі. Практичне значення роботи полягає у вивченні та володіння учнями одним із видів декоративно-прикладного мистецтва. Експериментальна робота проводилась у 1-А класі на базі Борівської ЗОШ І-ІІІ ст. Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатків. У роботі використано 19 джерел, загальний обсяг роботи 69 сторінок. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УРОКІВ ДЕКОРАТИВНОГО МАЛЮВАННЯ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА. 1.1. Декоративно-прикладне мистецтво у початковій школі На сучасному етапі у вихованні дітей актуальним є виховання в народних традиціях. Народне мистецтво нерозривно пов'язане з життям і побутом людства. У яких би умовах не жили люди, вони завжди прикрашали своє житло, предмети побуту, одяг і знаряддя праці. Народному мистецтву властива спільна риса: майстер завжди чудово володіє образною мовою, природним матеріалом, уміє повною мірою розкрити його красу, тонко відчуває колір і пропорції. Багато поколінь талановитих майстрів закладали духовну силу, гармонію та мудрість наших пращурів у свої роботи. Простоту і змістовність образів пронесли через століття у своїй творчості народні умільці всіх регіонів України. Краса здавна вважалася могутнім засобом морального вдосконалення особистості. Взаємозв'язок доброго і прекрасного знаходив відображення в різних філософських системах минулого. Педагогічний аспект цієї проблеми знаходить своє відображення в єдності естетичного і морального виховання учнів. Ця єдність «визначається, по-перше, єдністю кінцевої мети кожного з них - формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості; по-друге, єдністю духовної сутності людини, яка не може бути розсічена на ізольовані складові частини» [5, с. 83]. Декоративне мистецтво має свою специфіку. Його твори відображають дійсність через "видовий" образ, що дає зображення "в дуже загальних формах, далеких від індивідуалізованої, максимально-конкретної характеристики предмета". В основі емоційного сприймання творів прикладного мистецтва лежать пластичні, фактичні фактурні та колірні властивості форми. Основні принципи декоративного мистецтва можна сформулювати так: єдність художньої форми і практичного призначення виробів; побудова речей відповідно до властивостей і можливостей матеріалу; зв'язок художньої форми з технологічними способами її обробки. Єдність естетичного й утилітарного є основним принципом цього виду мистецтва. Разом з тим нерідко бувають випадки, коли та чи інша річ, яка в свій час мала певне практичне призначення, в подальшому поступово втрачала його, стаючи суто художнім твором. 1.2 . Засоби декоративного мистецтва для розвитку молодших школярів Роль декоративно-прикладного мистецтва у початковій школі визначається тим, що працюючи над створенням художніх виробів, школярі переконуються в необхідності міцних знань з інших шкільних предметів. Багатьом з них доводиться заповнювати прогалини в своїх знаннях, звертаючись за допомогою до вчителів математики, хімії, історії. І це дуже важливо, бо без глибоких і міцних знань не може бути морально вихованого учнівського колективу. Вже в І-ІІІ класах велика увага приділяється розвитку творчої уяви дітей. Цього можна досягти, зокрема, в процесі роботи над близькими і зрозумілими діям предметами - іграшками. Тривалий час іграшка була незаслужено забута. Вчителька Яворівської середньої школи В. Шкрібляк широко використовує іграшку на уроках образотворчого мистецтва і праці, пов'язуючи обидва заняття між собою. Спочатку першокласники малюють півника, а потім на заняттях з праці ліплять іграшку з пластиліну. У наступних класах завдання ускладнюються. У бесідах на уроках образотворчого мистецтва вчителі початкових класів на конкретних прикладах ознайомлюють дітей з принципами єдності естетичного й утилітарного, залежності характеру декоративного зображення від функціонального призначення виробу, від матеріалу і технології його обробки. Основну роль у навчанні школярів технічних прийомів виготовлення художніх виробів відіграє урок праці. На уроках праці і трудового навчання учні оволодівають практичними вміннями і навичками виготовлення художніх виробів, привчаються організовувати робоче місце, планувати роботу тощо. [14, с. 55] Програми складаються з таких розділів: ознайомлення з історією народного декоративно-прикладного мистецтва; оволодіння практичними вміннями і навичками виготовлення художніх виробів; вивчення художньо-образних особливостей декоративно-прикладного мистецтва, оволодіння прийомами композиції орнаментів; вивчення основ організації промислового виробництва. Забезпечуючи підтримання інтересу учнів до предмета (зміна і поступове ускладнення навчальних завдань, створення можливостей для виявлення творчих здібностей), програми містять у собі значний виховний потенціал. Образотворче мистецтво в 1-4 класах вивчається за програмами Л.Любарської та Л.Вовк, може використовуватися і програма «Мистецтво» (авт. Л. Масол та ін.) для 1-4 класів. Зміст програм спрямований на збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання навколишнього світу і практичної діяльності. Віддзеркалення цього світу в художньо-творчій діяльності кожного учня є важливим завданням для вчителя образотворчого мистецтва. Навчальні програми початкової школи «Образотворче мистецтво» (укладачі Л.Любарська, Л.Вовк) та «Мистецтво» (укладачі: Л.Масол, Е.Бєлкіна, О.Онішенко, Н.Очеретяна, В.Рагозіна) розроблені відповідно Державного стандарту початкової загальної освіти. Проте корінні відмінності спостерігаються вже у назві, структурі та загальному змісті програм. [16, с. 39] 1.3. Особливості методики проведення уроків з декоративного мистецтва. Варто відзначити, що не встигають у навчанні саме "важкі" діти. Але відбувається це не тому, що їм начебто непосильна шкільна програма. Найчастіше причина в іншому: колись учень через труднощі в навчанні почав втрачати віру в свої сили, і йому своєчасно не прийшли на допомогу ні вчителі, ні батьки, які не зуміли виховати в ньому людину, яка б не розгублювалася в складних ситуаціях, вміла долати перешкоди. Тепер, коли прогаяно час, завдання педагогів значно ускладнюються. Учневі потрібно створити практичні умови, які б дали йому можливість пережити спокійне, врівноважене почуття людської гідності. І для цього можна і треба використовувати заняття прикладним мистецтвом. У процесі декоративної творчості досить часто виникають суперечності зовсім іншого характеру: між досягнутою школярами високою майстерністю у виготовленні художніх виробів і обмеженнями можливостями програми трудового навчання. Необхідність правильно розв'язати цю суперечність викликана організація факультативів з декоративно-прикладного мистецтва, спрямованих на ширший розвиток нахилів і здібностей, творчих інтересів учнів. У програмі факультативів паралельно з практичними роботами із створення художніх виробів передбачено глибоке вивчення технологічних процесів обробки матеріалів і одержання значного обсягу теоретичних знань з декоративно-прикладного мистецтва. Факультативні заняття разом з уроками праці і трудовим вихованням у сім'ї забезпечують якісну професійну підготовку старшокласників. Багато занять проводяться безпосередньо на підприємствах і є важливим засобом політехнічного навчання, що дає загальне уявлення про виробництво (наприклад, про техніку і технологію деревообробної промисловості, економіку виробництва та ін.). [11, с. 48] Деякі вчителі вважають, що організувати факультативні заняття, особливо у випускному класі, досить важко, оскільки багато учнів вбачає основне завдання в підготовці, якщо не до вузу, то хоча б до випускних іспитів. Організовуючи факультатив, ми повинні враховувати реальне навантаження школярів, виходячи з їхнього бажання займатися прикладним мистецтвом, давати їм посильні завдання. Факультативні заняття допомагають старшокласникам уже в стінах школи свідомо обрати майбутню виробничу спеціальність або напрям дальшого навчання. Уроки, які проводяться у музеї, зустрічі з народними майстрами допомагають учням глибше засвоїти матеріал, виховують у них любов до культури свого народу й інших національних культур. За завданням учителя учні можуть самостійно збирати матеріали про місцеву народну творчість. Ознайомлення з роботами видатних народних майстрів минулого здійснюється на фоні матеріалу, відомого учням з уроків присвячених історії рідного краю. У той же час знання з історії поглиблюються і конкретизуються. Висновки до першого розділу Розглядаючи сучасне декоративно-прикладне мистецтво, ми оцінюємо і його місце у людській діяльності, житті. Останнім часом в українській науковій літературі активізувалась увага до висвітлення питань духовної культури. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить у сферу матеріальної і духовної культури народу. У цьому плані становлять інтерес думки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, спеціальне виділення художньої культури на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної, реальної форми і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг, тканини, вишивка є результатом як духовної, так і практичної діяльності людей. Вони матеріально виражені і несуть інформацію про композицію, орнамент, колорит, яка зберігається в колективній пам'яті людей. Декоративно-прикладне мистецтво об’єднує і сферу теоретичних образотворчих знань, естетичні погляди, смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичні переконання тощо. Це одна із частин народної художньої культури. Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну, естетичну [6, 78]. Декоративне мистецтво збагачується новими аспектами естетичного звучання, його змістовна краса потрібна людині, в наш час зростає його художньо-культурна цінність. На уроках декоративного малювання учні ознайомлюються з кращими зразками українського народного декоративно-прикладного мистецтва, вивчають побудову узорів, самі складають узори і підбирають кольори для оздоблення різних предметів. В творах декоративного мистецтва видно любов до Батьківщини, життєстверджуючу силу, спостережливість. Уроки декоративного малювання особливо розвивають учнів, якщо проводяться з підбиранням наочних посібників із справжніх зразків творчості. Показування на уроках вишивок, мережива, кераміки з розписом, предметів, оздоблених різьбою по дереву, по кістці, та інших збуджує цікавість учнів. Бесіди з учнями, демонстрування посібників, навчальних таблиць і фотографій треба проводити так, щоб показати всю різноманітність видів народної творчості. Пояснювати основи композиції узорів особливо корисно на зразках прикладного мистецтва. Під час бесіди звертаємо увагу учнів на те, що в оздобленні предметів ясно видно взаємозв'язок малюнка з формою і розміром предмета. Малюнок завжди розробляють, враховуючи те, з якого матеріалу зроблений предмет: дерево, метал, кістка та ін. Розуміння законів композиції, ритму в народних узорах гармонійно поєднується з гідним подиву почуттям кольору. Показуючи зразки творчості, ми доведемо, який талановитий наш народ і як збагатилась тематика творчості. РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З ДЕКОРАТИВНОГО МАЛЮВАННЯ У ПЕРШИХ КЛАСАХ 2.1. Стан сформованості умінь виконувати декоративні композиції, узори та орнаменти Декоративне малювання має значну цінність як для вирішення навчальних, корекційно-розвиткових цілей, так і для естетичного виховання дітей, розвитку елементів творчості в самостійній практичній роботі. Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків і орнаментів у смузі, квадраті, прямокутнику, колі, призначених для прикрашання предметів побуту, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень і т.ін. Учні опановують вміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту. При цьому спочатку подаються завдання на малювання орнаментів з геометричних елементів, з чергуванням їх за формою, кольором, розміром, а потім переходять до завдань на малювання візерунків на основі декоративної переробки природних форм. Їх виконують за зразком, пам’яттю, уявою, словесним описом викладача. Значну роль на уроках декоративного малювання має підготовча робота, під час якої учні порівнюють та диференціюють форму, колір, розмір, пропорції геометричних та рослинних елементів, що допомагає їм усвідомити побудову орнаменту. Основною метою декоративно-прикладної діяльності є ознайомлення учнів з прийомами і засобами художньо-декоративного оформлення виробів. Включаючи елементи зображення на площині, ліплення, художнього конструювання і моделювання, декоративно-прикладна діяльність сприяє формуванню у школярів уявлень про зв’язок різних видів образотворчої діяльності (малюнка, ліплення, декорування) на виробництві, у художніх вирішеннях оточення (навколишнього середовища), предметів побуту, в архітектурі. Паралельно з практичною діяльністю учні знайомляться з кращими зразками декоративно-прикладного мистецтва, адже демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів, доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі одержують знання про композицію, симетрію, ритм, відомості про застосування візерунків на іграшках, одязі, тканині, посуді тощо, знайомляться з художнім різьбленням по дереву й кістці, виробами із скла, керамікою й іншими творами декоративно-прикладного мистецтва, порівнюють реальні й декоративні форми за подібністю і відмінністю і т.ін. У ході роботи над аплікаціями з картону, паперу, тканини, соломи, природних і штучних матеріалів, учні за зразком й за власним задумом виконують тематичні композиції, візерунки. Слід звертати увагу молодших школярів на застосування в аплікаціях різних прийомів (вирізування, вищипування, наклеювання), що можуть використовуватися й під час виготовлення навчальних посібників, й іграшок із паперу, картону, пластиліну, природних матеріалів. 2.2. Особливості проведення уроків. У ході експериментально-дослідної роботи були проведені комбіновані уроки із різними видами діяльності. (конспект уроків див. Додаток 4, 5, 6). Уроки образотворчого мистецтва передбачаючи стимулювання творчих здібностей учнів та створення на уроці особливої атмосфери творчості, що зобов’язує вчителя обирати найбільш оптимальні шляхи подання навчального матеріалу та структурування уроку. Зважаючи на це, наводимо орієнтовну структуру уроку образотворчого мистецтва, що включає декілька етапів. I. Підготовча частина. 1. Організаційний етап (загальна організація дітей, підготовка необхідних матеріально-технічних засобів). 2. Вступна бесіда (мобілізація уваги, створення емоційної зацікавленості, підвищення мотивації образотворчої діяльності школярів). 3. Встановлення зв’язку між новим і попереднім матеріалом (проведення вправ, закріплення або повторення пройденого). II. Основна частина. 1. Аналіз об’єкта зображення (натури або зразка), його форми, розміру, будови, забарвлення, розташування в просторі або виявлення сюжету малюнка (у тематичному малюванні). 2. Визначення послідовності виконання малюнка (планування діяльності). 3. Вказівки до початку роботи (рекомендації щодо композиції і техніки виконання малюнка, попередження можливих помилок). 4. Робота учнів над малюнком і керівництво процесом образотворчої діяльності (здійснення фронтального, диференційованого й індивідуального керівництва; повторне звернення уваги дітей до об’єкта зображення; активізація і стимуляція діяльності учнів; додатковий показ технічних прийомів малювання і т.ін.). III. Заключна частина. 1. Підведення підсумків уроку (розгорнутий аналіз результатів роботи учнів; фіксування уваги дітей на навчальних досягненнях та окремих недоліках; оцінка результатів роботи). 2. Організація закінчення уроку. Плануючи урок образотворчого мистецтва, вчитель повинен передбачати єдність таких компонентів: - навчально-виховні та корекційно-розвиткові завдання; - тема або об’єкт роботи; - вид роботи; - матеріально-технічні засоби. Було застосовано наступні рекомендації під час проведення уроків. Для успішної підготовки вчителів початкових класів до навчальних планів педагогічних факультетів гуманітарних університетів включено навчальний предмет «Образотворче мистецтво з методикою викладання». 2.3. Аналіз результатів дослідження Експериментально-дослідна робота була спрямована на виявлення в учнів 1-го класу творчих здібностей, художнього смаку, розвиток базових естетичних засад для ефективної подальшої роботи вчителя з декоративно-прикладного мистецтва. Відповідно до поставлених завдань, на практиці було виявлено наступні результати. Визначено роль декоративного мистецтва для розвитку та виховання молодших школярів: Окреслено базові аспекти вивчення декоративно-прикладного мистецтва у початковій школі: Розглянуто досвід методики проведення уроків з декоративного мистецтва на прикладі 1-го класу: Проведено аналіз проведених занять з декоративного малювання, описано проведені уроки з декоративного малювання у 1 класі, подано результати дослідження та їх аналіз. 2.4. Методичні рекомендації щодо проведення уроків декоративного малювання узорів та орнаментів у 1-х класах На уроках декоративного малюванням з першокласниками, вчитель повинен звертати увагу на успіхи, які досягли учні в дитячих садах. На уроках малювання необхідно активно залучати твори народного мистецтва, вивчати прийоми пензлевого розпису, розвивати естетичне сприйняття дітей. Зміст декоративної роботи в початкових класах значно ускладнюється. Вже в першому класі на уроках декоративного малювання учні повинні отримати певні естетичні знання: про народну глиняну іграшку, про виразні прийоми розпису. Відбувається подальша систематизація умінь та навичок у створенні власних композицій узора. В процесі навчання дитячим декоративним мистецтвом на уроках доречною стане група методичних прийомів, які знаходять застосування в роботі з дітьми: питально-відповідна бесіда про твори народного мистецтва; усне малювання, яке створює сюжет, котрий потрібно вирішувати декоративними засобами; прийоми пензлевого розпису; використовування аплікаціі, як елемента, який організує декоративну композицію і як засіб пізнання дійсності для декоративного узагальнення. В підсумку заняття зображувальним мистецтвом в молодших класах вчитель повинен брати до уваги сенсорний та естетичний досвід, придбаний дитиною в дитячому саду. Звідси активне залучання на уроках декоративної роботи природнього матеріалу для поширення досвіду учнів за спостереженням дійсності. Вчитель повинен вміти поєднати розвиток мислення та мовлення учнів молодших класів з естетичним пізнанням та художнім розвитком. Знайомство учнів навіть із звичайними художніми предметами повинно бути приводом для серйозної розмови про сутність естетичного у мистецтві та дійсності, про становлення сучасного стилю та моди, про специфіку системи зображувально-виразних засобів декоративно-прикладного мистецтва на рівні з іншими видами мистецтва. Висновки до другого розділу Можна зробити висновок, що роль декоративно-прикладного мистецтва у житті та розвитку учня початкової школи має надзвичайно велике значення. Правильне з методологічної та естетичної точки зору відчуття прекрасного у ранньому шкільному віці – запорука розвитку гармонійної та адекватної особистості. Запропоновані педагогічні умови творчого розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання спрямовані на забезпечення емоційно-естетичного забарвлення творчого процесу, закріплення умінь й навичок знаходження належного емоційночуттєвого відгуку на мистецькі твори, побудови художніх образів на основі власної уяви, фантазії, встановлення асоціативних зв’язків між словом, музикою, навколишнім середовищем і власноручно виготовленим виробом. У ході педагогічного процесу це сприятиме розвитку у молодших школярів умінь прислухатися до своїх почуттів, опиратися на естетичний досвід у творчому процесі, збагачували знання та уявлення дітей про найважливіші вияви естетичного в декоративно-ужитковому мистецтві. ВИСНОВКИ Оскільки естетичні почуття, переживання, враження, які виникли під впливом навколишньої дійсності спонукають дитину до творчості, то одне з важливих завдань уроків трудового навчання полягає у художньо-естетичному розвитку молодших школярів, умінні знаходити адекватні засоби для найповнішого вираження власних почуттів, переживань, уявлень. Творчому розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання та художньої праці сприяє використання творів художньої словесності. Вони дозволяють дитині подолати бар’єри у розвитку творчої уяви, що сприятиме виникненню нових напрямків її фантазії і залишаться на все життя. За таких обставин зростає роль художнього слова, літературних фрагментів і казок, що є для дитини органічними та зрозумілими. У процесі сприймання та відтворення художнього образу дитина активно досліджує його художньо-емоційну цінність, змістове навантаження. Активно включаючись у процес створення власного художнього образу, дитина комбінує всі отримані емоційно-естетичні враження, отримуючи найбільш повну інформацію про зміст, ідею художнього твору. Творчому розвитку молодших школярів сприяє створення художніх образів за допомогою інтеграції різних видів мистецтв, шляхом візуалізації зв’язків та конкретизації взаємодії різних видів мистецтва між собою. Художній розвиток особистості є не лише передумовою формування вмінь та навичок розуміти, а й творчо активно сприймати справжню художньо-естетичну цінність мистецького твору, отримуючи насолоду від самого процесу власної творчості. Ще одним вагомим засобом творчого розвитку молодшого школяра у процесі трудового навчання та художньої праці є театральна творчість. Особливість її в тому, що вона заснована на дії, яка близька для дитини й сприяє безпосередньому зв’язку творчої діяльності з особистим переживанням. Будь-яка драматизація базується на грі, яка є коренем дитячої творчості, містить у собі найрізноманітніші елементи. Театральна творчість сприяє перетворенню звичайного уроку на справжній урок мистецтва. Це передбачає створення проблемно-пошукових та евристичних ситуацій, які підвищують емоційний і креативний потенціал уроку, а також організацію художньо-пізнавальної діяльності дітей [4, с. 60]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Антонович Є.А. «Декоративно-прикладне мистецтво» / Євген Антонович Антонович, Михайло Євстахович Станкевич. – Львів, 1992. – 175 - 194 с. 2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с. 3. Древелов X. Домашние задания / Х. Древелов. – М.: Просвещение, 1989. – С. 21–34. 4. Закон України «Про позашкільну освіту» (із змінами , внесеними згід-но із Законами), Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000 № 46 с. 393. 5. Захарчук - Чугай Р.В. Українське народне декоративне мистецтво: нав-чальний посібник. / Р.В. Захарчук –Чугай, Є.А. Антонович. — К.: Знання, 2012. – 342 с. 6. Зміст, дидактичні структури та методичне забезпечення уроків у початкових класах (психологічні та педагогічні аспекти) / за ред. Г. П. Коваль. – Тернопіль, 2010. – 192 с. 7. Кабалевский Д. Б. Про трех китов и многое другое / Д. Б. Кабалевский. – М.: Детская литература, 1976. – 244 с. 8. Кабаченко С. В. Поделки из спичек. / Сергей Кабаченко. // Ленинградс-кое издательство, 2009. – 64 с. 9. Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковій школі / С. В. Коновець. – К., 2000. – 79 с. Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковій школі / Л. М. Масол. – Х.: Ранок, 2006. – 130 с. 10. Лернер И. Я. Современная дидактика: теория – практике / под ред. И. Лернера, И. Журавлева. – М., 1994. – 182 с.