Зразок роботи
1.1. Інтегроване навчання як засіб формування інтегративного мислення учнів
Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні, в умовах науково-технічного прогресу, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Причиною цього стало як закономірне і неминуче зростання обсягу загальноосвітніх знань, що підлягають обов'язковому засвоєнню, так і зміна вимог суспільства до освіти. Критика класно-урочної системи найчастіше пов'язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниженням якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров'я школярів.
В центрі залишається питання «що вивчати». Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання». Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.
Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.
Інтеграція на сьогодні є провідним напрямом в сучасній школі. Її основнення покликання сприяти подоланню фрагментних та мозаїчних знань учнів, вона забеспечує оволодіння комплексними знаннями, системою універсальних людських цінностей, слугує формуванню системно-цілісного світогляду.
У словникових та енциклопедичних виданнях подано таке визначення досліджуваної категорії: «інтеграція (лат. Integration – відновлення, поповнення від integer – цілий) – поєднання диференційованих частин та функцій системи, організму в ціле; поєднання в ціле, у єдність будь-яких елементів, відновлення будь-якої єдності; стан взаємозв’язку окремих компонентів системи і процес, що обумовлює такий стан» [18, с. 385]; стан зв’язності окремих диференційованих частин і функцій системи, організму в ціле і процес, що веде до такого стану [17, с. 229]; «об’єднання в ціле будь-яких окремих частин; об’єднання та координація дій різних частин цілісної системи; процес упорядкування, узгодження та об’єднання структур і функцій у цілому організмі» [4, с. 500]; доцільне об’єднання та координація дій різних частин цілісної системи [15, с. 130].
Розкриємо суть поняття «Інтегроване навчання». До сьогоднішнього дня існує безліч визначень які стосуються інтеграційної технології. У різних джерелах даються різні характеристики цієї технології. Але найбільш точне визначення інтеграційної технології дається Г.Ф. Федорець [24]: «Міжпредметні зв'язки – це педагогічна категорія для позначення синтезуючих, інтеграційних відносин між об'єктами, явищами і процесами реальної дійсності, що знайшли своє відображення в змісті, формах і методах навчально-виховного процесу і виховну функцію в їх органічній єдності».
Г.Ф. Федорець навів аргументи з якими важко не погодитися. Інтеграційний метод навчання і міжпредметних зв'язків допомагає учневі повністю сприйняти викладену тему, подивитися на нього з іншого, часто несподіваного боку, вчитися проводити потрібні паралелі [24].
На думку американських дослідників, інтеграція в освіті – це організація процесу пізнання, за якої учні можуть використовувати знання та вміння, отримані в школі, у реальних ситуаціях.
Яку користь може принести даний метод навчання?
В цьому випадку можна навести кілька аргументів, які допоможуть прояснити питання про доцільність його застосування на уроках.
– Цей метод допомагає учневі вивчати матеріал в призмі вивчення інших предметів;
– Дає можливість для розвитку мови учня, для розширення кругозору молодших школярів;
– Розвиває розумові здібності і організаційну діяльність учнів;
– Виявляє бажання до навчання;
– Формує позитивні моральні якості;
Інтеграція в навчанні орієнтується на розвиток і на саморозвиток особистості школяра.
Можливості інтеграційної технології великі, так як розкривають нові можливості і для учня, і для вчителя. Завдяки цій технології центральне місце в системі «вчитель – учень» займає учень, який виконує завдання у той відрізок часу і з тим ступенем розуміння, осмислення і запам'ятовування, яка відповідає його індивідуальним можливостям [9].
Усвідомлення учнями особистісної значущості досліджуваного і потреби в досягненні певних навчальних результатів мотивується чітким описом комплексної якісної мети, якої може учень досягти по завершенні уроку, критеріїв рівнів засвоєння і методичної забезпеченістю в їх досягненні кожним учнем, реальний же результат цілком залежить від самого учня.
Мотивація навчання підвищує інтерес до предмета, зайнятість кожного учня виключає порушення дисципліни. Потреба в самореалізації задовольняється, по-перше, можливістю за допомогою інтегрованого уроку вчитися завжди успішно і, по-друге, свободою вибору творчої діяльності та нестандартних завдань [10].
При виконанні завдань школяр може перевірити і оцінити себе, порадитися з товаришем, якщо потрібно посперечатися з ним, попросити допомоги, проконсультуватися з учителем. Все це відрізняє модульне навчання від традиційного навчання.
Інтеграційна технологія навчання дозволяє визначити рівень засвоєння нового матеріалу учнями і швидко виявити прогалини в знаннях [7].
В результаті інтегрованого навчання збільшується обсяг роботи, з'являються навички самоконтролю, самооцінки, поліпшується організація навчальної праці, вчаться працювати в парах підгрупах, збільшується накопиченість оцінок.
Інтеграція у шкільному навчанні реалізується як у межах окремого навчального предмета, так і між різними навчальними дисциплінами.
Розрізняють три рівні інтеграції [12]:
1. Внутрішньопредметна інтеграція. Вона має на увазі, що ясно вже з назви, зв'язок викладається теми з перш вивченими, які вже були викладено раніше, тобто в цьому виді інтеграції пропонується синтез попередніх фактів, понять, принципів двох і більше тем. Тут можна сказати, що предмет, що вивчається на уроці, може стати логічним продовженням попередньої теми. Учитель, розкриваючи предмет вивчення на уроці, проводить паралелі з перш вивченими темами. Це дає можливість для відтворення в свідомості учня перш вивченим уроком і закріплює його в свідомості. Це означає що учень не тільки засвоює новий урок і повторить попередній, а це допоможе зробити рівень його знань глибше.
2. Міжпредметна інтеграція – це синтез фактів, понять, принципів двох або більше дисциплін. У порівнянні з перш вивченими, вищеописаним методом, цей метод дає викладачеві ширші можливості для втілення в життя задумів, приготованих на час уроку. Умовою для цього методу навчання є однакові або близькі методи дослідження. Такі уроки будуються на загальних закономірностях і теоретичних концепціях.
3. Транспредметний метод навчання має на увазі застосування однакових фактів, методів при вивченні різних дисциплін, що викладаються в загальноосвітніх установах типу школа. потрібно особливо відзначити ту обставину, що не всяке об'єднання різних дисциплін в одному уроці можна назвати інтегрованим уроком. Для цього потрібно щоб збіглися кілька чинників, і один з них-наявність провідної ідеї, реалізація якої забезпечує нерозривний зв'язок, цілісність даного уроку.
Також можна визначити такі види міжпредметної інтеграції [20]:
– контент-орієнтовану інтеграцію (або інтеграцію на основі змісту навчальних предметів, її ще називають тематичною інтеграцією);
– інтеграцію, орієнтовану на формування способів дій (або інтеграцію навичок);
– інтеграцію на ціннісно-смисловому рівні (або інтеграцію перспектив).
1.2. Засоби інтегрованого навчання
Інтеграційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, науці, виробництві, спілкуванні людей, висувають нові вимоги до шкільної освіти. Предметне навчання створює занадто вузькі рамки для вивчення наук, а головні наукові відкриття останнього часу відбуваються в області синергетичних дисциплін. Плануючи викладання свого предмета, вчитель планує здійснення міжпредметних зв'язків: важко уявити собі вивчення історії без знань з літератури, географії, інформатики, мов, культури, природничих наук, але не кожному вчителю це по плечу. Необхідне ознайомлення з програмами всіх шкільних курсів, а це просто фізично неможливо. Побудова міжпредметних зв'язків повинна бути комплексною, заснованою на точній методологічній основі [16].
Магістр