ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ (ID:514899)

Актуальність теми дослідження. У рамках освітньої реформи, зокрема початкової школи, якість системи освіти визначається підготовкою учнів до життя, адже знання, вміння та навички, якими вони оволодівають у процесі вивчення навчальних дисциплін, не трансформуються автоматично в таку готовність. Освіта, орієнтована на майбутнє, передбачає розвиток у молодших школярів нової генерації такого типу мислення, який дозволяє відокремлювати істотну інформацію від несуттєвої, бачити проблему та знаходити найоптимальніші шляхи її рішення, висувати гіпотези й оцінювати альтернативи, бути підприємливим у змінних життєвих ситуаціях, мати власну думку й арґументовано відстоювати власну позицію та робити свідомий вибір тощо. Саме тому, актуалізується проблема розвитку критичного мислення в освітньому процесі початкової школи. Розвиток критичного мислення учнів початкової школи стає сьогодні актуальною проблемою, адже за часів сучасних швидких та постійних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин. Важливого значення набуває уміння не лише засвоювати нову інформацію, а й вміти аналізувати її, робити певні самостійні висновки. Мета, поставлена перед учнями ХХІ ст., виходить за межі простого засвоєння змісту стандартної шкільної програми. Сьогодні школа повинна допомогти дитині інтегруватися в суспільстві, сформуватися як особистість, знайти та розкрити її здібності, а також навчити боротися з різними ситуаціями, які трапляться на її життєвому шляху. Таким чином вчителі вимушені шукати нові методи організації навчального процесу. Одним з таких є розвиток критичного мислення Ступінь дослідженості теми. Дослідженню критичного мислення присвячено праці багатьох науковців. Цей феномен у своїх наукових працях досліджували Дж. Брунер, Д. Дьюї, Д. Клустер, А. Кроуфорд, М. Ліпман, Д. Макінстер, С. Метьюз, Р. Пауль, Ж. Піаже, Д. Халперн та інші науковці. Серед українських учених вивченню цього питання приділяють значну увагу І. Бондарчук, Т. Воропай, О. Пометун, С. Терно, О. Тягло, Л. Терлецька та інші. Технологія розвитку критичного мислення, як освітня інновація, стала предметом досліджень вітчизняних педагогів і методистів порівняно недавно. Це зумовлено тим, що погляди вчених стосовно можливості формування критичного мислення в учнів початкових класів протягом останніх ста років були досить суперечливими. Так, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. науковці, здійснюючи аналіз тогочасної школи, вказували, що навчальний процес у закладах освіти спрямований на некритичне сприймання дітьми істин, безпосереднє запамʼятовування ними навчального матеріалу (П. Блонський, М. Добролюбов, П. Кованько та ін.). У цей же період було проведено ряд досліджень із питань психічного розвитку дітей, автори яких відзначали його слабкий розвиток і тим самим заперечували можливість формування критичного мислення в молодших школярів (Ж. Піаже, С. Рубінштейн, В. Штерн та ін.). Другу половину ХХ ст. характеризують дослідження, теоретичні та практичні розробки (питання про зони найближчого розвитку Л. Виготського; ідеї розвивального навчання В. Давидова, Д. Ельконіна; проблема розумового виховання висвітлена в працях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі; підходи до розвитку пізнавального інтересу й активності учнів, що знайшли відбиток у наробках Г. Люблінської та ін.), які стали фундаментом для подальших пошуків шляхів формування критичного мислення дітей і молоді та дозволили сучасним науковцям (Т. Воропай, Д. Десятов, О. Пометун, Л. Терлецька, С. Терно, О. Тягло та ін.) переконатись, що сенситивним періодом для його розвитку є молодший шкільний вік. Таким чином, критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів та студентів. Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що питанню критичного мислення приділялася значна увагу у теоретичному плані. Мета дослідження – розглянути поняття критичного мислення та особливості його розвитку засобами інтегрованого навчання у початковій школі. Названа мета зумовлює постановку і вирішення наступних завдань: 1) Розглянути поняття «критичне мислення» молодших школярів як психолого-педагогічний феномен; 2) Ознайомитись із особливостями організації та проведення інтегрованих уроків з метою розвитку критичного мислення; 3) Визначити інтегровані уроки як важливий засіб розвитку критичного мислення молодших школярів; 4) Провести експериментальне дослідження розвитку критичного мислення молодших школярів засобами інтегрованого навчання. Обʼєкт дослідження – учні початкової школи. Предмет дослідження – розвиток критичного мислення молодших школярів засобами інтегрованого навчання. Методи дослідження – теоретичні: вивчення та аналіз наукової та педагогічної літератури з теми, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння; практичні: педагогічний експеримент. Гіпотеза дослідження ˗ належно сплановане та організоване інтегроване навчання сприяє розвитку критичного мислення молодших школярів. Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів (теоретичного та практичного), висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (28 найменувань) та додатків.