Класифікація функцій спілкування (ID:539753)

Вступ Спілкування, це перш за все - самостійна і специфічна форма активності особистості з метою встановлення відносин з іншими людьми, отримання інформації і досягнення певного взаєморозуміння, вирішення ділових проблем. Сфера, способи і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями його учасників, їх положенням у системі суспільних відносин. Регулюються вони характером виробництва, обміном і потребами, писаними і неписаними правилами суспільного життя, моральними і правовими нормами, соціальними інститутами і службами. В індивідуальному плані вони обумовлюються: .... 1. Теоретичні основи спілкування Спілкування - одна із граней способу життя людини, не менш суттєва, ніж діяльність. А спосіб життя - це не тільки те, що і як робить людина, але і з ким, і як вона спілкується. У ході спілкування можуть скластися взаємини різного характеру: взаєморозуміння, взаємовплив, непорозуміння, конкурентність, конфліктність, конфронтація тощо. У спілкуванні здійснюється своєрідна "презентація" внутрішнього світу особистості. Саме тому спілкування, виступаючи певною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина. У деяких наукових працях ототожнюється поняття "комунікація" і "спілкування". Разом з тим між ними є різниця. Зазначимо, що комунікація - це передача інформації, повідомлення, відомостей. Комунікація, насамперед, пов'язана з опосередкованим спілкуванням, передачею інформації за допомогою технічних засобів (телефон, телетайп тощо), а також через засоби масової інформації. Спілкування - це взаємний обмін повідомленнями з внутрішнім психічним змістом, тобто це завжди двосторонній процес, який можливий лише між живими істотами. Спілкування двох індивідів, які є його активними суб'єктами, передбачає налагодження спільної мовленнєвої діяльності, переважно діалогічного типу, активний обмін інформацією, взаємовплив. Його ефективність вимірюється тим, наскільки вдалося здійснити цей вплив. Це означає зміну самого типу взаємин, що склалися між учасниками. Щодо ступеня включення суб'єкта в сферу предметної діяльності розрізняються формальне І неформальне спілкування. Формальне спілкування є частиною певної сумісної діяльності людей, служить засобом підвищення якості цієї діяльності і є способом її організації. Спрямоване воно здебільшого на те, чим зайняті в даний момент люди, а не на їх внутрішній світ, внутрішні проблеми. Формальне спілкування в свою чергу можна поділити на формально-рольове, "контакт масок", світське і ділове: Формально-рольове спілкування - це такий вид спілкування, при якому його зміст, засоби регламентовані соціальними ролями партнерів по спілкуванню: вчитель і учень, лицар і дівчина, співробітник міліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо. "Контакт масок" - спілкування, за якого відсутнє прагнення зрозуміти один одного. Використовуючи узвичаєні маски ввічливості, суворості, байдужості тощо, завдяки набору жестів, міміки, стандартних фраз приховується ставлення до іншої людини. .... 2. Класифікація функцій спілкування Спілкування є поліфункціональним явищем. Відповідно виділяють різні функції спілкування. Б. Ломов виділяє три групи таких функцій - інформаційно-комунікативну, регулятивно-комунікативну та афективно-комунікативну. Інформаційно-комунікаційна функція. висвітлює процеси формування, передачі та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. Перший - нівелювання відмінностей у початковій обізнаності людей, які вступають у психологічний контакт. Другий рівень - це передача інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформації, навчання тощо. Третій рівень пов’язаний з прагненням людини зрозуміти інших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (згода - незгода, порівняння поглядів тощо). Регулятивно-комунікативна функція полягає в регулюванні поведінки. За допомогою спілкування людина регулює не тільки власну поведінку, але й поведінку інших, і реагує на їх дії. Відбувається процес взаємного коригування дій. Тут виявляються явища, властиві спільній діяльності, зокрема сумісність людей, їх робота, здійснюється взаємне стимулювання та корекція поведінки. Такі явища, як наслідування, навіювання тощо, виконують регулятивно-комунікативну функцію. Афективно-комунікативна функція. Характеризує емоційну сферу людини. Спілкування впливає на емоційний стан людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі соціального. Однією з особливостей спілкування є формування міжособистісних стосунків. Виходячи з вищезазначених функцій, Г. Андрєєва виділяє три аспекти спілкування: к....