Зразок роботи
Вступ
Протягом усього часу існування український народ розвивав культуру, яка поповнювалася і збагачувалася, незважаючи на постійну загрозу знищення етносу та його асиміляції. Українці творили, спираючись на успадковані від предків і перейняті від інших народів духовні цінності.
Здобуття незалежності у кінці XX ст. створило можливості для розвитку української культури, відкрило нові перспективи. Незважаючи на всі труднощі й негаразди перехідного періоду, продовжуються процеси національно-культурного оновлення, одним із виявів яких є зростання інтересу до історії власної культури.
Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства і формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний поступ неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Вивчення сутності, ролі та визначальних етапів еволюції національної культури в Україні лише розпочато. Недостатня кількість узагальнювальних праць з історії української культури ускладнює процеси формування незалежної держави.
В первісному суспільстві міфологія представляла основний спосіб розуміння миру, а міф виражав світовідчування і світобачення епохи його створіння. Для міфу характерно, що різні духи, боги (а тим самим і представлені ними стихії і природні об'єкти) і герої зв'язані сімейно-родовими відносинами.
Міфологія є найстародавнішою, архаїчною, ідеологічною освітою, що має синкретичний характер. В міфі переплетені зародкові елементи релігії, філософії, науки, мистецтва. Органічний зв'язок міфу з ритуалом, що здійснювалася музично-хореографічними, «передтеатральними» і словесними засобами, мала свою приховану, не усвідомлену естетику. Мистецтво, навіть повністю емансипувавшись від міфу і ритуалу, зберегло специфічне з'єднання узагальнень з конкретними образами. З другого боку, міф і особливо ритуал мали пряме відношення до магії і релігії.
Релігія з самого свого виникнення включила міфи і обряди. Філософія розвивалася, поступово долаючи міфологічну спадщину. Але і після відособлення різних ідеологій і навіть після значного прогресу науки і техніки, міфологія не залишається виключно пам'ятником первісного світогляду і архаїчних форм оповідання. Не говорячи вже про тісний зв'язок релігії з міфологією, деякі особливості міфологічної свідомості можуть зберігатися протягом історії в масовій свідомості поряд з елементами філософського і наукового знання, поряд з використовуванням строгої наукової логіки.
Аналіз сучасної міфології показує, що з міфу починається процес сприйняття і пізнання миру на початку формування особи. Ним він, власне, і закінчується, коли особа вибудовує зручну для себе систему уявлень, в рамках якої вона певний час житиме, працюватиме, розвиватиметься.