Щедрик Леонтовича - перлина світової музичної культури (ID:575536)

Вступ Щороку перед новорічними святами на весь світ лунає знаменита різдвяна мелодія »Щедрик», що закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою «колядка дзвонів» (англ. Choral of the Bells). Існує дуже велика кількість версій цієї мелодії у виконанні різні гуртів, хорів, професійних та непрофесійних виконавців, акапельно чи у супроводі оркестру. У Британії »Щедрика» називають «новорічна серенада», в Латинській Америці — «пісня великого чару», «пісня бурхливого моря», а в Канаді — «нововідкритий сфінкс». Весь музичний світ визнав «Щедрика» піснею XX сторіччя, а Україну — «країною пісень». Всесвітньо відома мелодія »Щедрик» належить до тих, над якими український композитор Микола Леонтович працював майже усе життя. В основу твору покладена українська щедрівка — пісня добрих побажань, яка виконується в період зимових свят. Уперше «Щедрик» був виконаний хором Київського Університету у 1916 році. В цей час Микола Леонтович працював у Києві, де керував хоровими колективами, викладав в Музично-драматичному інституті ім. Миколи Лисенка, працював в музичному відділі Київського обласного комітету та у Всеукраїнському комітеті мистецтв та очолив щойно створений державний оркестр. А за океаном «Щедрик» був уперше виконаний 5 жовтня 1921 року в концертному залі Карнегі Холл у Нью-Йорку. Саме тоді цей твір виконувала уславлена українська республіканська капела під орудою українського хорового диригента Олександра Кошиці. Ця пісня настільки сподобалася американцям, що 1936 року американець українського походження Пітер Вільговський, що працював для радіо NBC, написав англійськомовну версію тексту »Щедрика». Пісня нагадувала Вільговському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. І згодом твір закріпився у музичній культурі західних країн під назвою «колядка дзвонів».