Творчість китайських, арабських авторів дидактичних текстів в історичному розвитку відповідної літератури та в соціокультурній динаміці суспільства. (ID:727915)

Іншою провідною освітньою фігурою цього періоду був Аль-Фарабі (872-950), мусульманський філософ і математик. Він опублікував трактат або доктрину про освіту у своїй книзі «Аль-Альфаз» [2]. Його творчість мала філософсько-релігійний характер. Він стверджував, що педагоги повинні спочатку навчати учнів про Бога та його якості та про те, як вони можуть досягти досконалості, призначеної для них Богом. До рекомендованої ним навчальної програми було включено виховання моральних, естетичних і політичних цінностей і практик. Аль-Фарабі запропонував двоколійну освіту — одну для простих людей, а іншу — для еліти. Загальний трек був зосереджений на риторичних техніках переконання. А елітний зробив акцент на демонстрації. Демонстраційний навчальний план, за словами Аль-Фарабі, був наданий шляхом навчання на слух, під час якого вчителі використовували мову, діалог і дебати, щоб навчати моральних чеснот.