Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
1.1. Методичний супровід реалізації Концепції державної політики у сфері реформування освіти шляхом упровадження «Нова українська школа»
Освіта була і надалі залишається найвищим національним престижем, основою для розвитку особистості, суспільства та держави. Тому створення високоефективної системи якісної освіти – це об’єктивна вимога часу.
З 1 вересня 2018/2019 навчального року розпочалося навчання за Проектом нового Державного стандарту початкової школи. Надзвичайно актуальним і важливим є науково-методичний супровід педагогічних колективів закладів загальної середньої освіти, які охоплені Всеукраїнським експериментом за темою «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової загальної середньої освіти» [53].
На сьогодні в Україні є політична воля щодо впровадження навчання за Концепцією «Нової української школи», є достатньо сформована законодавча база, яка постійно удосконалюється: Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Розпорядження КМ від 14 грудня 2016 р. № 988-р «Про схвалення Концепції реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» тощо.
Відповідно до Концепції «Нової української школи» діяльність буде здійснюватися на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. У рамках цієї моделі школа максимально враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму [53].
З вищезазначених документів можна помітити, що декларуються фундаментальні зміни в школі, і це не просто впровадження європейського досвіду та практик – нові можливості дадуть якісні зміни та перетворення в різних сферах.
Мета таких змін передбачає не лише акцент на особистісному розвитку – скоріше потреба у висококваліфікованих фахівцях з різносторонньо розвинутим інтелектом, які будуть здатні на інновації для стабільного розвитку як окремих напрямків, так і економіки загалом.
Структура Нової української школи (НУШ) наступна [58]:
Початкова освіта – навчання збільшиться до 12 років без пропуску 4-го класу. Розвиток основних навичок та компетентностей.
Базова середня освіта – класичні дидактичні засоби навчання доповнюються цифровими лабораторіями для експериментів та практичних дослідів, комп’ютерною грамотністю з широким колом знань, уроками з конструювання і програмування тощо.
Профільна старша школа – з 10 класу по 12 діти будуть вчитися за обраним профілем з акцентом на предметах конкретного напрямку навчання.
Схема НУШ по роках представлена на рис. 1.1.
Рис. 1.1 Схема Нової української школи за роками
Концепція «Нова українська школа» чітко визначає вектори професійної діяльності як самого педагога, так і методичної служби зокрема: підготовка нового вчителя в суспільстві знань, яке навчається.
У компонентній формулі Нової української школи провідне місце відводиться педагогу нової формації, що перебуває в авангарді суспільних та освітніх перетворень, компетентному, кваліфікованому, умотивованому, що має академічну свободу й розвивається професійно впродовж життя, самостійно й творчо здобуває інформацію, організовує дитиноцентрований процес із максимальним наближенням навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, можливостей, здібностей, запитів, потреб, настанов і життєвих планів [59].
Відомий іспанський філософ ХХ століття, представник раціовіталізму Хосе Ортега-і-Гасет обґрунтував принцип економії в освіті, який на сьогодні має стати засадничим у Новій українській школі: «Освіта з’являється тоді, коли знання, якими треба оволодіти, перевищують здатність навчатися. Сьогодні, як ніколи, надлишок, технічний і культурний, загрожує людству катастрофою, адже з кожним новим поколінням усе важче й важче їх опановувати. Тому необхідно невідкладно створити освітню науку, її методи й інститути, спираючись при цьому на простий і лаконічний принцип: дитина або юнак є учнем, вихованцем, що говорить про те, що він не може вивчити все, чому хотілося б його навчити [63, с. 42-43]. Принцип передбачає, що при організації освітнього процесу виходять із проекції учня, характеристиками якої можна вважати дефіцит здатності набувати знання і важливість набутих знань для життя.
Функція вчителя Нової української школи полягає в його вмінні організувати компетентнісне навчання (вміння застосовувати знання в реальному житті та вміння ними користуватися), забезпечити інтегрованість змісту (внутрішньопредметну і міжпредметну) на основі ключових компетентностей, не шляхом механічного об’єднання предметів, а наближення змісту освіти досенситивних періодів навчання, особливостей сприймання нової інформації тощо. Ключові компетентності були визначені в «Рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи» (від 18 грудня 2016 р.) «Про освітні компетенції для навчання протягом життя» (Європейські еталонні рамки), у Концепції «Нова українська школа» та розширені, простежені у взаємозв’язку з одинадцятьма вміннями та результатами навчання в Законі України «Про освіту»: вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність; інші компетентності, передбачені стандартом освіти [26].
Навчання в Новій українській школі, її ціннісно-світоглядна домінанта ґрунтується на постулатах педагогіки партнерства, позитивної психології та філософії дитиноцентризму, зокрема враховує суб’єктний досвід кожної дитини, забезпечуючи її гармонійний розвиток, сприяє збереженню психологічного здоров’я та радості пізнання, переживання позитивних емоцій для суб’єктивного благополуччя, надає можливості самоактуалізації тощо. Наскрізний процес виховання, що ґрунтується на цінностях, сприяє формуванню шести груп чеснот та 24 позитивних («сильних») рис характеру (character strength), що конкретизували М. Селігман та К. Петерсон та які лягли в основу класифікації «цінності в дії» (Додаток А).
Для покращення методичного супроводу впровадження Концепції учитель Нової української школи отримує право вибору місця і способу підвищення кваліфікації, причому результати навчання та компетентності, необхідні для присудження освітніх та/або присвоєння професійних кваліфікацій, можуть досягатися та здобуватися в системі формальної, неформальної та інформальної освіти. Збільшено кількість альтернативних моделей професійного розвитку педагога, які стануть ключовою умовою впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Диверсифіковано форми підвищення кваліфікації: курси при ІППО, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах, онлайн-курсах, конференціях тощо. У проекті Концепції розвитку педагогічної освіти окреслено механізми визнання результатів неформальної та інформальної освіти закладами освіти та кваліфікаційними центрами. Підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти допускається для наставників, сертифікованих педагогічних працівників та педагогічних працівників, які мають вищу педагогічну категорію, науковий ступінь та/або вчене звання та передбачає розроблення програми самоосвіти з описом запланованих до набуття нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей і досягнення результатів навчання, що визнаються/ підтверджуються під час атестації результатів навчання [53].
За ініціативи педагогічного працівника з метою зовнішнього оцінювання його професійних компетентностей (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінюва-ння та вивчення практичного досвіду роботи, проводиться сертифікація (Стаття 51 Закону України «Про освіту»). Успішна сертифікація (сертифікат, що діє три роки) зараховується як проходження атестації педагогічним працівником. Сертифіковані педагоги зможуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням освітніх інновацій.
З 01.02.2018 року організоване обов’язкове проходження дистанційного курсу навчання вчителів, які впроваджуватимуть Державний стандарт початкової освіти у 2018/2019 навчальному році. На сайті студії онлайн-освіти EdEra (Educational Era, https://ed-era.com/nus) була розпочата реєстрація на обов’язковий «Онлайн-курс для вчителів початкової школи», які навчатимуть 1-й клас із вересня 2018 року. Курс складається із 6-ти модулів, що передбачають різноманітні теоретичні і практичні завдання та включають знайомство із Державним стандартом початкової освіти, методиками компетентнісного, інтегрованого навчання, інклюзивною освітою, дитячої нейропсихології як галузі психологічної науки, що дозволяє вчителю початкових класів вивчити процеси формування і розвитку психічних функцій молодших школярів, зрозуміти патології психічних і когнітивних процесів (мова, мислення, увага), що провокують розлади емоційної сфери, порушення сенсорної та рухливої діяльності, гіперактивність і в’ялість, виявити причини труднощів у навчанні та скорегувати психофізіологічну сторону психічної діяльності і розвитку особистості дитини тощо.
У разі успішного проходження курсу, учасник отримує електронний сертифікат; його наявність буде обов’язковою для тих, хто набирає 1-й клас, і він зараховуватиметься як підвищення кваліфікації.
Другий етап з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які впроваджуватимуть Державний стандарт початкової освіти у 2019/2020 навчальному році, відповідно до затвердженої Програми розпочався з 01.09.2018 року.
Розроблено Типову освітню програму організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти, подано профілі базових компетентностей учителя початкових класів, обґрунтовано зміст, форми реалізації типової освітньої програми, терміни навчання, план-графік навчальної програми (наказ МОНУ від 15.01.2018 № 36 «Про затвердження Типової освітньої програми організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти»). Типова освітня програма організації та проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає 150 академічних годин навчання і розвиток 7 компетентностей, зокрема професійно-педагогічної, соціально-громадянсь-кої, загальнокультурної, мовно-комунікативної, психологічно-фасилітатив-ної, підприємницької, інформаційно-цифрової.
Нове соціальне замовлення – підготовка педагога Нової української школи, здатного до безперервного інтелектуального, культурного і духовного розвитку впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти, орієнтованого на збереження, примноження та передачу гуманістичних суспільних цінностей, засвоєння професійних ролей і функцій – актуалізує перегляд місії та нових завдань методичної служби в умовах децентралізації освіти в Україні, необхідність підготовки методистів-андрагогів, що виконують ролі супервізора, коуча, дорадника освітньої сфери та супроводжують усі етапи навчання, професійної діяльності та вдосконалення професійних компетентностей сучасних фахівців [57].
За результатами дослідження Департаменту освіти і науки Київської міської державної адміністрації діяльності методичної служби в освітньому просторі, у межах якого вивчались провідні чинники, що визначають зміст професійної діяльності методиста, впливають на організацію його робочого дня, ставлення методистів до переліку та змісту посадових обов’язків, обґрунтовано проблеми, недоліки та труднощі в діяльності методичної служби [20], зокрема:
1) значна частка методистів – це фахівці у віці від 50 до 60 років (30,25%) та понад 60 років (23,65%). Фахівців у віці від 30 до 40 років – 16,5%. Переважна більшість представників методичної служби мають стаж роботи понад 15 років (близько 79 %). Таким чином, методисти мають значний досвід роботи в системі освіти, а вікові особливості в цілому відображають вікову характеристику кадрів у системі загальної середньої освіти;
2) структура і штатний розпис методиста неоднорідні, відсутні чітко встановлені вимоги до кількісного та якісного складу методичної служби;
3) виконуються завдання, непередбачувані посадовою інструкцією (переважна кількість доручень пов’язана із підготовкою аналітичних довідок, обробкою масивів інформації, роботою в комісіях з розгляду скарг, вирішення конфліктів та трудових спорів, підготовки довідок тощо (52%), виконанням обов’язків інших працівників (понад 10%) та організацією заходів, ініційованих громадськими організаціями та не передбачених планом роботи і посадовими обов’язками відповідних фахівців;
4) переважна кількість робочого часу відводиться на роботу з документами, при цьому збирання й опрацювання статистичної інформації, зокрема – моніторинг різного плану, методисти виокремлюють із загального обсягу роботи з документацією (37,2% та 12,6% відповідно). При цьому безпосередньо на виконання плану методичної роботи відводиться не більше 23,8 % загальної витрати часу.
Розподіл робочого часу методиста, «фотографія робочого дня» наведена у Додатку Б.
Отже, нові соціокультурні та освітні імперативи ХХІ століття вимагають перегляду не лише змісту діяльності методичної служби, її місії, перерозподілу посадових обов’язків, а й обґрунтування нових завдань, розроблення технологій науково-методичного супроводу професійного розвитку педагога шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти.
Під науково-методичним супроводом професійного розвитку педагога Нової української школи розуміють педагогічну технологію, що полягає у створенні мережевого диференційованого акмеологічного освітнього простору, в якому відбувається професійна взаємодія рівноправних партнерів на принципах людиноцентризму, гуманізму, фасилітативності, індивідуалі-зації, неперервний професійний розвиток педагогічних працівників за індивідуальними освітніми траєкторіями [77]. Науково-методичний супровід забезпечує фасилітативну підтримку духовного, професійно-фахового, інтелектуально-особистісного розвитку педагогічних працівників, їхньої творчої ініціативи на всіх етапах міжкурсового періоду, максимально індивідуалізує навчання. Розбудова цілісної системи науково-методичного супроводу має ґрунтуватися на засадах науковості, гнучкості, прогностичності, випереджувального характеру науково-методичного обслуговування, мобільності, неперервності тощо. Серед функцій науково-методичного супроводу професійного розвитку педагогічних працівників визначаємо наступні (рис. 1.2):
Рис. 1.2 – Функції методичного супроводу професійного розвитку педагогічних працівників
Особливостями технології є її цілісність, проектованість, поетапність, демократичність, системність, адресність, варіативність, синергійність, інноваційне управління тощо. Векторність і адресна спрямованість науково-методичного супроводу професійного розвитку моделюється залежно від індивідуальних запитів, потреб, мотиваційних детермінантів педагога, його професійних можливостей, компетентнісного досвіду (соціального, професійного та особистісного).
У системі методичної діяльності система різновекторних послуг для професійного розвитку педагогічних працівників реалізовується у супервізорському, дорадницькому, коучинговому, предметно-методичному, професійно-кваліфікаційному, соціальному, експертному, маркетинговому, інформаційно-комунікаційному, моніторинговому, психолого-мотиваційному тощо напрямах [75].
Супервізія (лат. super – над, зверху, visio – бачення; англ. supervisor, від to supervise – спостерігати) передбачає надання професійної допомоги працівнику або навчальному закладу, спрямовану на подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи в нових умовах, підтримку мотивації до професійної діяльності, дотримання етичних норм та стандартів надання освітніх послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки, підвищення професійної кваліфікації тощо. Результатом такої діяльності методиста є новий досвід педагога, розвиток його компетентностей, що забезпечують вирішення професійних завдань, розуміння можливостей особистісного та професійного розвитку. У діяльності методичної служби супервізія стала синонімом методичного наставництва, яку називають «терапією терапій».
Дорадницький напрям науково-методичного супроводу передбачає надання спеціально підготовленим фахівцем кваліфікованої поради, допомоги, роз’яснення, інформаційної підтримки щодо вирішення професійних завдань, подолання професійних утруднень тощо. Отже, дорадницький напрям методичного супроводу пов’язаний із сферою консультативних послуг, які надаються консультаційною організацією (ППО, Р(М)МК, педагогічними консалтинговими та навчально-тренувальними центрами та ін.) тим чи іншим замовникам (споживачам, клієнтам) у вигляді інформаційного, науково-методичного продукту.
Коучинговий (англ. coaching – наставляти, тренувати, надихати) напрям науково-методичного супроводу, що забезпечує висококваліфіковані індивідуальні тренування педагогічних працівників для досягнення значущих для них професійної мети, завдань, мобілізації внутрішнього потенціалу, розвитку необхідних професійних здібностей і навичок, засвоєння передових стратегій, метатехнологій для отримання найвищого професійно значущого результату. Педагогічний коучинг передбачає системність, вертикальну і горизонтальну цілісність освітнього процесу; інтеграцію формальної, неформальної та інформальної освіти, навчальної, практичної й самоосвітньої діяльності; урахування професійних потреб педагогічних працівників тощо.
Магістр