Зразок роботи
Одним із актуальних завдань педагогіки є виявлення умов успішного оволодіння підростаючим поколінням необхідним соціальним досвідом, накопиченим попередніми поколіннями. [1] Серед таких умов, безсумнівно, можна назвати розвиток індивідуальних здібностей особистості. Тому рішення вищезгаданого завдання неможливе без детального та глибокого психологічного аналізу проблеми здібностей. Поняття здібностей - одна із неоднозначних, дискусійних у психології. [1]
До рубежу XIX і XX століть у психології та педагогіці була поширена думка, що здібності - це високий рівень володіння знаннями, вміннями та навичками, що забезпечує людині певний рівень успішності виконання різних видів діяльності. Таке розуміння здібностей частково вживається і в даний час. Справді, високий рівень сформованості перелічених показників багато в чому забезпечує успішність діяльності. [1] Але при такому розумінні здібностей не можна пояснити, чому у різних людей в одній і тій же діяльності знання, вміння та навички виробляються з різною швидкістю та з різною успішністю. [1]
Творчість можна визначити як діяльність, спрямовану створення нових матеріальних і духовних цінностей, які мають новизною і громадською значимістю. Творчість є невіддільним терміном від поняття креативності. Креативність (від латинського слова сгеаге – творити, створювати) – це здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. [1]
Розвиток творчих здібностей у молодшому шкільному віці є одним із головних завдань сучасної освіти. Класична система освіти стурбована тим, щоб надати учням якусь необхідну суму знань. Але зараз недостатньо вивчити на згадку якийсь розмір матеріалу. Ключовою метою навчання має бути оформлення узагальнюючої стратегії, потрібно вчитися, одним із критеріїв оволодіння подібною стратегією вважається розвиток творчих здібностей. [2]
Саме в епоху Античності, головним чином в особі Платона та Аристотеля було закладено основу для дослідження дефініції «творчі здібності». Аристотель, у своїх дослідженнях, ґрунтувався на платонівських уявленнях про здібності як потенційно духовних властивостях людини, без яких зовнішня дія не може справити належного ефекту. Аристотель розділяв здібності на вроджені і набуті, вказував на взаємодію здібностей та нездатності, на зв'язок здібностей та діяльності. [2]
Інше осмислення творчих здібностей виникає у християнській філософії середньовіччя. Середньовічна християнська філософія відрізняється від античної принципово інший морально-світоглядної парадигмою. У середньовічній християнській філософії з'являється сенс індивідуального людського життя як здобуття спасіння і вічного блаженства в Бога. [2]
Якість творчих дій молодших школярів оцінюється такими показниками: здатністю дитини вносити зміни, доповнення, варіації та перетворення; створювати нові комбінації; застосовувати відомі способи нових ситуаціях; знаходити нові прийоми рішення; наявність швидкості реакції та орієнтування у нових умовах; здатність знаходити оригінальні прийоми розв'язання творчих завдань. [2]
Існує 3 типи творчих здібностей: [3]
1. Творчі здібності залежать від індивідуальних та психологічних особливостей школярів; [3]
2. До творчих здібностей відносять ті здібності, які допомагають створити нову ідею і новий творчий продукт; [3]
3. Творчі здібності не зводяться до знань, навичок та вмінь, вироблених у дитини. [3]
Феномен «творчі здібності», з одного боку, як і багато інших явищ, що виникають у людському соціумі, настільки складні, що наукове уявлення про них не може бути ясним та простим. З іншого боку, термін «творчі здібності» з'явився в ужитку задовго до виникнення наукових уявлень про природу творчих здібностей особистості. [4] У повсякденному житті творчі здібності, найчастіше, розуміються як кмітливість – нетривіальне та дотепне вирішення проблеми, здатність до сміливих, нестандартних рішень проблем. Так, описуючи різні ситуації, у яких той чи інший людина поводиться як творча особистість, і, висловлюючи різне ставлення до цієї людини, ми можемо використовувати, наприклад, такі слова: здатність до генерування ідей, здатність застосувати набуті раніше навички в нових умовах і ін. [4]
Поняття «творчі здібності» є предметом досліджень у соціології, психології, педагогіці та низці інших наук про людину та суспільство. Зміст понять «творчі здібності» настільки багатогранно, що неможливо дати єдине визначення. [5] Ще в середині ХХ століття було описано понад сто визначень «творчих здібностей», на сьогоднішній день їхню кількість важко визначити. Незважаючи на велику кількість досліджень у цій галузі, досі немає достатньо чіткої думки, що ж вважати творчими здібностями. [5]
Цілісна концепція творчості виникла наприкінці XVIII ст. Її творцем був І. Кант. Згідно з його точкою зору, творчий процес є спільністю свідомості, суб'єктивності уявлень та уяви. Творча здатність – зв'язок чуттєвих вражень і свідомості. Уявою І. Кант розумів єдність свідомої та несвідомої діяльності. [6]
В екзистенціалізмі (А. Камю, Ж.-П. Сартр та ін.) суб'єктом та об'єктом творчості є вільна особистість, яка пізнає світ інтуїтивно. Вихід за межі індивідуального, природного, соціального та є творчість. [6]
М. Хайдеггер розглядав творчість як «вихід на “перехрестя” множини рівноймовірних варіантів сущого». [6]
З. Фрейд інтерпретував творчість як активність особистості, що виникає у процесі зняття внутрішньої напруги за допомогою перенаправлення енергії на досягнення соціально прийнятних цілей. Цей перехід енергії дослідник назвав сублімацією. [6]
Погляди на розуміння творчості представників гуманістичної психології виявилися найближчими до поглядів більшості вітчизняних психологів, які досліджують творчість. А. Маслоу, К. Роджерс вважають, що творчість – це здатність до глибокого усвідомлення власного досвіду, це самоактуалізація, самовираження. [6]
Проведений понятійно-термінологічний аналіз численних дефініцій «творчі здібності» показав, що у визначеннях простежується взаємозв'язок, взаємозумовленість, взаємовплив. [7] Феномен творчі здібності потребує дослідження на рівні цілого комплексу наук, оскільки сутність та природа творчих здібностей не може бути пояснена з позиції однієї наукової дисципліни, для цього явища характерним є існування значної кількості теоретичних підходів до вивчення творчих здібностей. [7]
Незважаючи на велику кількість робіт з даної проблеми вітчизняних та зарубіжних авторів та тривалий період, присвячений вивченню феномену «творчі здібності», не всі його аспекти досить вивчені. Зокрема, не повною мірою виявлено закономірності, що дозволяють формувати творчі здібності, це складно через спонтанність останнього. [8] Подальша систематизація критеріїв, етапів та ознак формування творчих здібностей дозволить наблизитися до моделі формування творчих здібностей у підготовці школярів.
Звідси можемо скласти власне розуміння творчості. [8] Творчість – це необхідна умова розвитку людини, це діяльність, що призводить до появи нових ідей, продуктів і відкриває щось нове. Творчий процес неможливий без участі пізнавальних здібностей людини, її мотиваційної та ціннісної сфер. [8]
Магістр