Зразок роботи
Питання статевого виховання – одні з найважчих у виховному процесі. Вони проблематичні для школи, у сімейному вихованні їх теж часто прагнуть обходити, замовчувати, вважаючи, що відповіді на всі питання, пов'язані зі статтю, діти та підлітки отримають у повсякденному житті. [1] Таке ставлення до теми сексуальності пояснюється багатьма причинами, насамперед культурними, релігійними традиціями суспільства, адже майже все пов'язане зі статтю завжди було заборонене. [1] У суспільстві досі навіть виробилися нейтральні мовні засоби назви статевих органів, статевого акту як такого тощо.
Використовується або медична термінологія, або грубі, часто непристойні слова. Ця тема є «хворою» у вихованні навіть дитини, що зазвичай розвивається. [1] Ще складнішою є ситуація, коли йдеться про дітей з тяжкими порушеннями розвитку, тобто про дітей, які розвиваються особливим шляхом, відрізняються від «нормальної» більшості, дітей, чий фізичний та психічний вік часто суттєво розходиться з паспортним, дітей з такими адаптивними навичками, які дозволяють їм самостійно жити. Неважко уявити, скільки питань постає перед батьками та педагогами: А чи потрібне їм це взагалі? А чи розуміють вони це? Як їм це все пояснити? [1]
Сфера статевого виховання вивчає не тільки такі не звичні відносини між чоловіком і жінкою, як подружні, але також і будь-які інші їхні взаємини – у суспільному житті, у трудовій діяльності, у відпочинку, тобто будь-які взаємини людей протилежної статі. [1]
Статеве виховання будує не тільки моральну поведінку дорослих, але також і моральну поведінку дітей, які повинні бути правильно виховані і в статевих стосунках. [1]
Завдання статевого виховання - сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки та дітородних функцій, сприяти зміцненню моральних основ шлюбу та сім'ї. Статеве виховання - це частина загального виховання людини, і значення його в житті дуже велике. Не випадково людство ніколи не дозволяло собі забувати про важливість підготовки хлопчиків та дівчаток до дорослого життя. [1]
Статеве виховання звільняє від помилкового почуття сорому, що заважає любити іншу людину, від неправильного ставлення до однієї з найважливіших сторін життя — взаємовідносин між чоловіком і жінкою, допомагає усвідомити та освоїти деякі обов'язки, надзвичайно важливі для майбутнього сімейного життя. [2]
Воно невіддільне від загального розвитку особистості і ставить за мету прищеплення норм статевої поведінки відповідно до норм моралі суспільства, в якому людина росте і виховується. Водночас воно надзвичайно важливе і для профілактики порушень сексуального здоров'я. [2]
Статеве виховання починається з раннього дитячого віку. Не потрібно пред’являти ще маленькій дитині пояснення на рахунок народження людини поки її саму це не зацікавить і вона сама не поцікавиться. Якщо ж дитина поставить таке питання, давати роз'яснення потрібно правильно, хоча й у доступній для дитини формі. У більшості дітей такі питання виникають у віці до початку шкільного віку. [2] Після 6-річного віку дитина, котра не йшла за поясненням до мами й тата, в основному одержує такі дані на стороні, і в основному таким способом і словами, котрі здійснюють негативний вплив на подальші роки життя такої людини. Не варто ще і приховувати таку тематику, соромитись говорити на цю тему, а навпаки – вести себе таким чином, щоб у дитини з’явилось адекватне, нормальне, природне відношення до такого. [2]
Батькам і вчителям, для яких актуальне впровадження та розвиток статевої освіти, потрібно знати наступне. Для того щоб всі дівчата та хлопці згодом змогли побудувати успішні та щасливі сім’ї, у них потрібно створювати «загальні», тобто характерні і для жіночої, і для чоловічої статі, риси характеру та моралі. [3] Чесність, працьовитість, доброта, справедливість, рішучість, любов до своєї Батьківщини, культура поведінки, однозначно, повинні бути характерні для обох статей. Однак рівень виразності, інтенсивність, рівень вияву конкретних рис моралі мають відрізнятися між хлопцями та дівчатами. [3]
Для впровадження у чоловічої статі рис мужності варто впроваджувати емоційну стійкість, сміливість, самостійність, сміливість в рішеннях, відповідальність, великодушність, повагу до дівчат та жінок, перш за все прагнення та можливість їх захисту. [3] Для того, щоб дівчатка стали в процесі розвитку більш жіночними, варто розвивати у них риси ніжності, турботливості, скромності, акуратності, терплячості, бажання вирішити в мирний спосіб конфлікти тощо. [3]
У головні задачі сексуальної освіти підлітків включені створення загальнокорисних положень для розвитку людини в різних сферах стосунків між представниками протилежних статей; коректні стосунки сприяють збереженню власного здоров'я, впровадження надійних сімейних відносин, орієнтацію сім’ї народити на виростити таку чисельність дітей в сім’ї, котра б підходила для потреб народу, та впровадження можливості брати до уваги неоднорідні статеві характеристики (фізичного та психологічного характеру) протилежної статі у процесі фізичних дій та комунікації. [3] На противагу цьому, при некоректному статевому вихованні починається неправильний шлях психологічного сексуального розвитку дитини, або такі вияви просто різко припиняються (такі ситуації тісно зв’язані між собою і породжують один одного). [3]
Некоректна сексуальна освіта зв’язана також з некомпетентністю самих викладачів. Вона виявляється в основному у нерозумінні головних рис статевого розвитку дитини і , як наслідок, не таких реакцій, зокрема у власних невірних установках у сфері стосунків між протилежними статями, а ще стосовно бажання мати дітей та змоги їх виростити. [4]
Варто брати до уваги особливості розвитку дитини на всіх етапах фізіологічного розвитку, починаючи з найперших. У перші роки життя вагому роль займає змінне відношення самих батьків до дитини в залежності від її статі. [4] Психологи довели, що одні й ті ж характеристики зовнішності та поведінки дитини у відповідності до статі спонукають появу різноманітних реакцій у батьків. Мами й тати дівчаток сприймають фемінінними (жіночими) особливості поведінки дочок, а хлопчиків ті самі риси — маскулінними (мужніми). [4]
Вступ до школи відображає початок нового відповідального етапу статевого виховання. Стосунки з однокласниками починають бути прогресивнішими. [5] Важливу роль займає в таких відносинах учитель як авторитетний тримач знань та відмінної поведінки. У школі на теперішній лад більшість вчителів і досі представлені жіночою статтю, що багато в чому характеризує особливості шкільних вимог, котрий в основному впорядкований під феміністичний стиль поведінки. [5] Саме тому представниці жіночої статі серед дітей існують в школі у більш виграшному становищі. Вони поступають до школи значно дорослішими емоційно, більш можливими зорієнтуватись на думку і відношення до них дорослих, акуратнішими і тихішими, менш критичними і агресивними, ніж хлопчики. [5]
Тому вони більше за хлопців відповідають вимогам до ідеального учня. Крім того, стиль їхньої поведінки максимально наближений до вчителя. Через війну при неофіційному поділі учнів класу на сильних і слабких, останні, в основному, є практично завжди хлопчиками, що можна пов’язати з їх розумовими здібностями. Таке становище не на користь і дівчаткам, які з перших кроків отримують та підтримують відчуття нічим не виправданої переваги над хлопчиками. [5]
Важливість статевого виховання зростає внаслідок досягнення дитиною підліткового віку, головним досягненням котрого є статеве дозрівання. У ключові аспекти статевого виховання на даному етапі розвитку майбутньої людини включене правильне реагування головних характеристик поведінки, пов'язані з статтю, підготовка хлопчиків до появи полюцій, а дівчаток — менструацій. [5] Період статевого дозрівання також тісно зв’язаний із початком появи еротичних почуттів, сексуальної потреби, статевої самооцінки. Для підлітка на даному етапі є особливою поява закоханості та еротичних відчуттів, страхи щодо власної статевої недосконалості. [5] Статеве виховання в даний етап розвитку вирішує завдання загального розвитку людини та підготовки до життя у своїй майбутній родині, тобто передбачає сексуальне просвітництво. Замовчування проблем статі значно порушує ідею гармонійного виховання, якому чужа проповідь аскетизму. [5]
Підліток, безперечно, має бути в безпеці від проявів аморального у сфері статевих відносин (наприклад, всіх видів порнографії), але не використовуючи табу та покарання за використання: варто донести до його почуттів та свідомості, що поганий вплив здійснює не сама сексуальність [6] Гарантією проти ранніх та випадкових статевих зв'язків повинна виступати не табу, а створення у майбутньої людини певної соціальної відповідальності, котра має на меті передбачення наслідків власних дій та прийняття стосунків статей насамперед як особистісних. [6]
Надзвичайно важливий період статевого виховання – це отримання відповідної сексуальної освіти. Досвід країн, де така освіта має місце і активно поширюється, відображає, що коректне та вчасне поширення інформації щодо труднощів у стосунках статей не тягне за собою негативних змін у статевій поведінці підлітків та юнаків. Даним фактом спростовуються страхи, що інформування у сфері сексуальних відносин призводить до розбещеності. [6]
Статеве просвітлення, почате на ранніх етапах розвитку майбутньої людини, тісно зв’язане із природньою зацікавленістю, котра появляється у дітей, до труднощів сексу, позбавляючи їх від чималої кількості помилок і психологічних травм. Воно допомагає ще запобіганню різноманітних відхилень у психічно-сексуальному розвитку, що можуть становити загрозу майбутніми сексуальними порушеннями та порушенням сімейних стосунків. [6]
Значну роль відіграє правильне поширення інформації серед молодих людей безпосередньо перед стартом статевого життя. Неправильні думки щодо вигляду жіночих статевих органів та про розрив дівочої пліви можуть призвести до появи панічного страху перед сексом та допомагати розвитку вагінізму. Статева недосвіченість, котра допомагає появі очікування від першого сексу чогось неймовірного та ідеального, може допомогти появі розчарування і на тривалий проміжок часу призупинити наступ оргазму. [6]
Сенс статевого виховання характеризується також і тим, що потрібно підготувати до дорослого життя здорових чоловіків і жінок, які будуть готові позитивно приймати власні фізичні та психологічні особливості, створювати адекватні стосунки з оточуючими власної та протилежної статі у всіх сферах власного проживання, розподіляти свою потребу відповідно до визначених у суспільстві моральних та етичними нормами. Отриманий результат означає виховання емоційно зрілої особистості. [7]
Магістр