Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. У разі соціально-політичного відновлення суспільства одне з важливих місць займає проблема виховання моральних якостей людини.
Довгий час ми вважали, що школа – головний вихователь дітей, а сім'я – її помічник і союзник. Однак життєвий досвід показує, що саме сім'я є головним вихователем. Саме в сім'ї створюється неповторний образ кожної дитини, яка творить її як особистість. А звідси випливає інший важливий висновок: батьки не менше, ніж шкільні педагоги, мають бути озброєні педагогічними знаннями та вміннями.
Багато із закономірностей і механізмів народної педагогіки мають широкий діапазон дій і можуть успішно застосовуватися не тільки в сімейному та самодіяльному, а й у шкільному вихованні, особливо у зв'язку із утвердженням особистісного орієнтованого навчально-виховного процесу. І тут сфера вільного часу учнів, та й самих учителів має бути одним із визначальних факторів у процесі виховання. Кожна нація має «вирости», тобто усвідомити необхідність національної освіти, брати участь у створенні інфраструктури для організації навчання рідної мови, літератури, мистецтва, загалом залучення учнів до своєї національної культури.
Одним із вирішальних факторів у здійсненні цього завдання є сім'я, бо вона обитель, звідки людина вступає у суспільне життя.
Багату історію має український народ, упродовж тривалої історії жителі накопичили багатий досвід сімейного виховання підростаючих поколінь, створили звичаї та традиції, в яких поєднуються моральний досвід народу, правила, норми та принципи поведінки людини. Відповідно до своєрідних особливостей соціально-економічних, культурно-історичних, природно-кліматичних умов в українців склалися свої вимоги до сімейного виховання дітей. Сімейні традиції, представлені багатим набором ритуалів, пов'язаних із народженням, новим роком життя дитини, обрізанням, весіллям і смертю людини, дають основу для побудови цілісної ритуальної системи сімейного життя казахів, змістовна сторона якої сприяє формуванню моральних норм поведінки у дітей.
Духовні скарби предків зберігаються і передаються в оповіданнях, переказах, легендах, настановах, прислів'ях. Батьки кажуть устами нащадків, вустами діда каже прадід. З покоління в покоління передається синівська повага, повага до батьків і старших – характерна риса та лейтмотив багатьох сімейних афоризмів. Педагогіка – бабусь і дідусів – проявляється у найрізноманітніших формах, тобто тут бачимо прояв наступності поколінь на вікових гуманістичних сімейних традиціях народу. У цій ситуації як ніколи виникає необхідність ґрунтовнішого, глибшого знайомства школярів із духовними цінностями свого народу, з його моральною культурою, з народними сімейними традиціями, у потенціалі яких закладено моральний початок. Моральне виховання підростаючого покоління – тема актуальна у всі часи, але особливе значення вона набуває зараз, у період відновлення суспільства.
Повага до старших впроваджується у свідомість підростаючого покоління як вищий принцип, дотримуючись якого можна досягти успіхів у житті та завоювати авторитет народу. Тому з самого раннього віку дітям вселяють: «Слово старця – мед», «Слово старця – ліки», «До молодого дерева притуляючись, старе дерево стоїть», «Як віддячиш батькові, так віддячать діти тебе». Дані прислів'я є підтвердженням того, що люди похилого віку уособлюють мудрість і є зберігачами життєвого досвіду та етикетної поведінки. У сімейному вихованні ідеї шанування предків, шанобливого ставлення до старших, прояви турботи та відповідальності стосовно представників старшого покоління.
Завдяки таким сімейним традиціям, непорушність яких підтримувалась релігійними поглядами народу, формувалися стійкі моральні взаємини між поколіннями, підтримувалося дотримання неписаного морально-етичного кодексу казахського народу. Зворушливий прояв турботи про старше покоління знаходимо також у традиції доглядання літніх людей, які потребували особливого догляду.
Моральне ставлення до світу навколишньої природи є невід'ємною якістю вихованої людини. Природа служила здавна для українців невичерпним джерелом і гарантом життя, тому особлива увага в традиціях сімейного виховання приділялася формуванню норм і правил взаємодії зі світом природи, дбайливого ставлення до тварин, рослин, природних ресурсів. З раннього віку батьки вселяли дітям: «Зрубав одне дерево, посади десять», «Де вода, там достаток», «Батько багатства – праця, земля – мати», «Людина без Батьківщини, що соловей без лісу».
У всіх наведених вище зразках виражено уявлення казахського народу, його ідеї про досконалу людину, які є моделлю сучасної особистості, одночасно виступаючи як найбагатший морально-етичний матеріал, сприяючи формуванню у підростаючого покоління стійких моральних норм поведінки.
Об’єкт дослідження: особистість молодшого школяра.
Предмет дослідження: використання дидактичних засобів народної педагогіки в розвитку особистості молодшого школяра.
Мета дослідження: вивчення впливу дидактичних засобів народної педагогіки в розвитку особистості молодшого школяра.
Завдання дослідження:
1. Теоретично обґрунтувати поняття народної педагогіки в розвитку особистості молодшого школяра.
2. Сформувати поняття про народну педагогіку як психолого-педагогічну проблему та особливості формування поняття народної педагогіки в розвитку особистості молодшого школяра.
3. Дослідити роль уроків літературного читання у формуванні народної педагогіки в розвитку особистості молодшого школяра.
4. Експериментально обґрунтувати формування поняття народної педагогіки в розвитку особистості молодшого школяра.
5. Реалізація комплексу вправ з формування моральних понять та основ народної педагогіки у молодших школярів.
Значення для практичної та теоретичної роботи:
Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що проблема формування основ моральної культури розглядається у сучасних соціально-культурних умовах; уточнено поняття «основи моральної культури особистості», «етнопедагогічний матеріал». У роботі виділено особливості використання матеріалів з народної педагогіки у формуванні моральної культури молодших школярів, виявлено виховний потенціал матеріалів з історії та культури казахського народу для молодших школярів;
Практична значимість дослідження полягає у розробці та апробації технології використання спеціальної, художньої літератури, баз даних з історії, культури народів у формуванні моральної культури молодших школярів.
Магістр