Зразок роботи
1.2 Методи й форми організації науково-дослідницької роботи учнів у школі.
Дослідницькій діяльності людство приділяло увагу ще в сиву давнину.
Давньогрецький філософ Сократ звертав увагу на дослідницький метод пізнання як спосіб розвитку природи мислення людини.
Ідею дослідницької діяльності школярів підтримував відомий учений та педагог М.Пирогов, яку називав «класно-перевідним навчанням».
Проблема організації науково - дослідницької діяльності учнів широко обговорюється також на сторінках фахових педагогічних видань. Надзвичайно великий внесок в розвиток дослідницької діяльності учня та вчителя зробив В.О.Сухомлинський. У багатьох своїх працях він висуває ряд ідей стосовно організації навчально-дослідницької роботи як на уроках, так і в позаурочний час. Зокрема, він пише: «Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передувало нагромадження, аналіз, зіставлення і порівняння фактів. Спостерігаючи явища і картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожен з яких сповнюється реальним змістом причинно-наслідкових зв’язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача».
Вивченням питання щодо теоретичної та практичної організації науково-дослідницької діяльності учнів у школі займалися ряд науковців, фахівців педагогіки. Звернемося до деяких із них.
Г. Цехмістрова переконана, що науково - дослідницька робота є одним із найважливіших засобів підвищення якості освіти і виховання учнів, здатних творчо застосувати у практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу. А ще, що розвиток наукових досліджень впливає на якість навчального процесу, оскільки вони змінюють не лише вимоги до рівня знань і вмінь, а й сам процес навчання і його структуру[8].
В.Русова стверджує, що науково-дослідна робота є невід’ємною частиною загальної дидактичної системи і полягає у залучені учнів до діяльності, в ході якої вони можуть формувати своє істинні наукові інтереси. Заняття науково- дослідною роботою передбачають створення умов, які сприяють розвитку вроджених творчих здібностей, формування творчої мотивації, здатності особистості до самореалізації [7, ст.304].
На думку А. Семенової, дослідницька діяльність забезпечує учнів продуктивною та мисленнєвою діяльністю на найвищому рівні творчості, а також засвоюваність знань на рівні знань-трансформацій при ефективному проявленні творчих здібностей [8].
В організації науково-дослідницької роботи учнів виділяють певні принципи:
• дослідницька діяльність учнів є наближеною до науково-дослідницької діяльності, її початком і найчастіше має продовження в подальшій науковій діяльності;
• зміст дослідження обов'язково повинен поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та питаннями сьогодення;
• наукове дослідження – безперервний процес, його не можна виконати за кілька днів;
• науково-дослідницька діяльність – обов'язково керований процес. [3]
Для сприяння активізації навчальної діяльності учнів виокремлюють та використовують такі методи, зокрема:
• робота в малих групах (формуються навички спілкування і співпраці);
• симуляція (відтворення процесів, які відбуваються у суспільстві у спрощеному вигляді);
• «мозковий штурм» (знаходження кількох рішень конкретної проблеми);
• дискусії й дебати (виявляють різні позиції щодо досліджуваної проблеми);
• рольові ігри (допомагають виявити лідера);
• анкетування, опитування, інтерв’ю (дають додаткові відомості з досліджуваної проблеми);
• аналіз джерел, документів (розвивають здатність до самостійного пошуку інформації);
• екскурсії, походи, експедиції (розширюють уявлення учнів про досліджуваний об’єкт);
• проекти (самостійна активна робота учнів над проблемою);
• масові заходи: (конкурси, конференції, предметні олімпіади).
Звичайно, вибір методів роботи з організації науково-дослідницької діяльності учнів залежить від самого вчителя, його творчого потенціалу і індивідуальних особливостей учня.
Основними формами організації науково- дослідницької діяльності учнів у школі є:
• участь в роботі МАН України, наукових гуртках, товариствах, секціях, клубах, школах юних дослідників, творчих лабораторіях;
• індивідуальна та групова робота над пошуковими та науково-дослідницькими проектами;
• науково-практичні конференції, семінари, колоквіуми, наукові читання, конкурси-виставки пошукових та дослідницьких робіт;
• навчальні екскурсії, експедиції, дослідницькі маршрути;
• розроблення мультимедійних проектів, участь в Інтернет-олімпіадах, віртуальних дослідницьких змаганнях та конкурсах;
• робота сезонних наукових шкіл, оздоровчих одно- і багатопрофільних науково-практичних таборів в канікулярний час;
• самоосвітня діяльність [6].
Важливу роль в успішній науково-дослідницькій роботі учнів відіграє мотивація цієї діяльності. Ця рушійна сила на різних рівнях має різну назву - допитливість, пізнавальний інтерес, жадання знань, пристрасть тощо. Пристрасна спрямованість до галузі пізнання, настанова на творчість визначають головний напрям науково-дослідницької діяльності учня. Цілеспрямованість припускає вміння правильно організовувати й розподіляти в часі свою працю, бачити перспективу роботи, її послідовні етапи. Цілеспрямованість учнів стає особливо продуктивною, коли переростає в пристрасть. За словами К. Гельвеція, лише сильні пристрасті народжують великих людей.
Успіх науково-дослідницької роботи залежить від чіткості й ефективності організації діяльності школярів. Саме організація діяльності викликає найбільші труднощі і разом з тим забезпечує упорядкованість усіх дій і успішний кінцевий результат.
Магістр