Зразок роботи
В сучасній шкільній практиці для вчителя дуже важливо вміти відчути в учневі рівного собі, бути готовим до душевного спілкування. Педагогічно організоване спілкування виступає провідною умовою гуманізації взаємин вчителя з учнями. В основі такого спілкування лежить гуманістична позиція вчителя, що виражається в особистісному підході до учня, орієнтації на проблемне діалогічне спілкування і спільну творчу діяльність. Вчитель демонструє еталон стосунків людей, показує значення для них гуманістичних норм. Педагогічне спілкування можливе за умов відкритості обох сторін, їх взаємної довіри. З цією метою і в класі, і в школі створюється атмосфера дружньої прихильності, яка знімає у вихованців почуття страху перед учительською суворістю, створює умови, що дозволяють вільно виявляти своє власне "Я", не остерігаючись посягань на особисту індивідуальність з боку інших учнів, ні з боку вчителя [7].
Гуманізм взаємин учителів та учнів органічно поєднується із справжнім демократизмом. Це зовсім не означає припинення ролі вчителя. Педагогічні позиції будь-якого вчителя в школі тільки зміцняться, якщо буде досягнуте ділове, дружнє співробітництво його з учнями. Якщо вони (дорослі) готові будуть поділити з учнями свою владу, функції, не побояться спілкування з вихованцями на рівних.
Важливою передумовою впливу вчителів на своїх вихованців є характер зв’язку між формою та змістом їхніх взаємин. Вони можуть співпадати, а можуть і не співпадати. Іноді за досить позитивною формою приховується негативний зміст, і навпаки, за зовні не у всьому педагогічною формою може бути глибокий педагогічний зміст. Таким чином, визначальною передумовою педагогічного впливу є зміст взаємин дорослих і дітей. Урахування і використання цієї закономірності має вирішальне значення у виховному процесі. Важливо, щоб форма відповідала характерові взаємин між педагогом і вихованцем. Не викликає сумніву, що вірно вибраний тон спілкування з певними учнями допомагає педагогові ефективніше впливати на кожного в них. Характер взаємин учителя з учнями значною мірою залежить від характеру застосованих ним педагогічних вимог. У зв’язку з цим в арсеналі методів Івах С.М. педагогічного впливу дедалі більшу роль повинні відігравати санкції демократичного плану – здійснення впливу через колектив і його органи.
Утвердження гуманістичного та демократичного мислення передбачає розуміння педагогом суспільно-економічних і політичних змін, що відбуваються, чутливість до змін в особистості її позицій, цінностей, потреб і мотивів. На довірі, співробітництві з учнями будують взаємини всі передові педагоги. В основі їх роботи – послідовне, цілеспрямоване формування гуманістичної системи спілкування з учнями, яка сприяє перетворенню кожної дитини у вільну, самостійно мислячу особистість, здатну поважати себе й інших. А це дає можливість успішно впливати на вихованця. Шкільні роки й навчальні взаємини формують майбутнє життя дітей. На жаль, з’ясування реальних стосунків у системі “вчитель-учень” і “учень-учні” показують: гуманні стосунки, доброта, справедливість, толерантність, власна гідність, повага до навколишніх – ще не стали центром життєдіяльності суб’єктів сучасної школи, а тому виховання гуманної особистості є педагогічною проблемою, яка породжена процесом, що в своїй основі будується на принципі суб’єкт-об’єктних відносин. Один виголошує істини, другий їх сприймає (або не сприймає). Цей процес настільки заорганізований, загнаний у рамки імперативів, що не дає змоги учневі розвивати свої особистісні, тільки йому притаманні якості, реалізувати свої здібності, інтереси, прагнення. Щоб уникнути цієї вади слід якомога швидше впроваджувати систему “суб’єкт-суб’єктних” відносин між учнем і вчителем, які створюють психологічний комфорт. З урахуванням цих та інших підходів концептуальну модель гуманних стосунків розглядають, як збереження й забезпечення здоров’я учня, розвиток його розумових, моральних і естетичних почуттів, потреби і діяльності, включення його в культурно-творчий діалог, у світ національної культури, соціалізацію стосунків. Саме такий педагогічний процес забезпечує високий рівень самосприйняття особистості, яке є обов’язковою складовою моральної цінності людини.