Зразок роботи
Актуальність дослідження. Гендерний підхід в педагогіці є інноваційним напрямком, що враховує важливість "фактору статі" в освітньому процесі та взаємодії між вихователями та дитячим колективом. Цей підхід ґрунтується на усвідомленні різниць у розвитку дівчаток і хлопчиків, а також на прагненні створити умови для їхньої максимальної самореалізації та розкриття потенціалу.
У дошкільній освіті гендерний підхід передбачає не лише усунення стереотипів та обмежень, пов'язаних із статевою приналежністю, але й активну підтримку різноманітності та індивідуальних особливостей кожної дитини. Вихователі відіграють ключову роль у цьому процесі, створюючи емоційно безпечне середовище, де діти вільно розвивають свої здібності та інтереси.
Гендерний підхід у педагогіці визнає, що кожна дитина унікальна, і важливо створити умови для її повного розкриття, незалежно від того, хто вона є – дівчинка чи хлопчик. Цей підхід не лише сприяє створенню більш справедливого та рівноправного суспільства, але й формує покоління, готове до взаєморозуміння та співпраці, де кожна особистість має можливість розкрити свій потенціал на повну котушку.
Дослідженням гендерного підходу займались такі вчені, як В.Андрущенко, Г.Балл, І.Бех, А.Богуш, М.Боришевський, В.Васютинський, О.Вовчик-Блакитна, С.Гончаренко, Л.Долинська, В.Кремень, С.Максименко, Т.Татенко, С.Тищенко та інші.
Мета роботи — дослідити гендерний підхід до хлопчиків і дівчаток у процесі виховання в дошкільному закладі.
Для того, щоб досягти даної мети варто вирішити такі завдання:
- висвітлити типи гендерної поведінки та її формування;
- визначити початки гендерної поляризації дошкільників;
- дослідити орієнтири сучасної дошкільної освіти;
- проаналізувати Базову програму розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”;
- навести рекомендації щодо проведення занять з гендерною складовою.
Об’єкт дослідження — гендерний підхід.
Предмет дослідження — гендерний підхід до хлопчиків і дівчаток у процесі виховання в дошкільному закладі.
Під час виконання роботи застосовувались різноманітні загальнонаукові методи дослідження: теоретичне узагальнення, аналіз визначень, історичний метод, порівняння, систематизація, аналогія та дедукція.
Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи — 40 сторінок.
РОЗДІЛ 1 ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДИТИНИ
1.1 Типи гендерної поведінки
Стать є першою характеристикою особи при її народженні, і це не випадково, що вона вказується на початку анкетних даних. Це — паспортна, акушерська або біологічна стать. Коли до неї додаються інші соціальні аспекти, такі як роль учня, студента чи службовця, а також освіта, професія, посада та економічний статус, ми вже маємо справу з гендерними характеристиками чоловіків і жінок.
Важливо відрізняти поняття "стать" і "гендер": стать є біологічним елементом, тоді як гендер - соціальним. Поняття "гендер" становить один із ключових елементів соціалізації, оскільки формування особистості людини в більшості культур залежить від її статі. Таким чином, гендер надає конкретний соціальний зміст поняттям "чоловік" та "жінка". У визначенні цих термінів, "стать" вказує на біологічну приналежність, тоді як "гендер" охоплює відмінності між соціальними ролями чоловіків та жінок. Отже, гендер - це стать соціальна.
З самого народження дитини соціальне оточення відіграє ключову роль у формуванні особистості як чоловіка чи жінки. Сім'я, зокрема, не лише породжує нове покоління, але також трансформує біологічну стать в психічну та соціальну, передаючи дітям конкретні знання про роль статей та їхнє призначення у різних аспектах людського життя. Формування психічної статі, а саме системи цінностей та уявлень про себе як чоловіка чи жінку, отримання первинної гендерної ідентичності, відбувається під час соціалізації, коли особа освоює норми статевої поведінки, починаючи, наприклад, з особливостей одягу чоловіків та жінок і закінчуючи обговореннями можливості жінок обіймати посаду президента тощо [5, 221].