Зразок роботи
Визначаючи капітал як чинник виробництва, економісти ототожнюють капітал із засобами виробництва. Історично родоначальниками такого трактування виступали класики політичної економії: А. Сміт розглядав капітал як накопичену і упредметнену працю, Д. Рікардо вважав, що капітал – це засоби виробництва. Фізіократи у Франції під капіталом розуміли землю. Серед відомих економістів XX в. підтримували цю концепцію У. Баумоль, А. Бліндер, Р. Дорнбуш і деякі інші.
Але капітал пов’язаний і з його грошовою формою. Разом з тим капітал – це знання, навики людини, його енергія, використовувані у виробництві товарів і послуг. «Людський капітал» розглядається як джерело доходів [3].
Капітал – це час. Час – самостійний чинник, що створює дохід. А дохід – це винагорода за відмову від задоволення особистих потреб в теперішньому часі ради майбутнього. На думку Маркса, капітал – це складне поняття. Зовні він виступає в засобах виробництва (постійний капітал), в грошах (грошовий капітал), в людях (змінний капітал), в товарах (товарний капітал). Але матеріальні носії, перераховані вище, є капіталом не самі по собі, а є особливим виробничим відношенням. Тому капітал має декілька визначень: – капітал – це самозростаюча вартість, що створюється найманими робітниками; – капітал, як відзначав К. Маркс, – це не річ, а суспільне відношення, яке представлене в речі і додає цій речі специфічний суспільний характер. Погляди економістів на капітал різноманітні, але всі вони єдині в одному: капітал асоціюється із здатністю приносити дохід.
Вслід за А. Смітом, С. Міллем і ін. розрізняють капітал основний і оборотний. В основі цієї відмінності лежить характер перенесення вартості речовинних чинників виробництва на готовий продукт або послугу. Капітал, матеріалізований в будівлях, спорудах, верстатах, функціонує у виробництві декілька років і свою вартість «переносить» на готовий продукт по частинах у вигляді амортизаційних відрахувань. Це основний капітал [7].
Інша частина капіталу, що включає сировину, матеріали, енергетичні ресурси, витрачається повністю за один виробничий цикл, утілюючись у вироблюваній продукції. Ця частина капіталу називається оборотним капіталом.
Гроші, витрачені на оборотний капітал, повертаються до підприємця після реалізації продукції. Постійне перенесення вартості основного капіталу у міру його зносу на вироблену продукцію і використовування цієї вартості для подальшого відтворення основного капіталу називається амортизацією. Амортизація характеризує процеси, пов’язані з фізичним і моральним зносом устаткування.
Фізичний знос основного капіталу виражається в поступовій втраті їм своїх споживацьких властивостей.
Моральний знос викликається технічним прогресом і означає зменшення вартості використовуваних засобів виробництва залежно від ступеня втрати їх споживацьких властивостей.
Праця як чинник виробництва представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, направленою на виготовлення благ і надання послуг. Час, протягом якого людина трудиться, називається робочим днем. Тривалість його – величина хоча і мінлива, але має певні межі. Максимальна тривалість робочого дня визначається фізичними, моральними і соціальними чинниками; – по-перше, людина не може працювати всі 24 години в добу, оскільки їй необхідний час для сну, відпочинку, отримання їжі, тобто для відновлення своєї здібності до праці; – по-друге, людині необхідне задоволення певних духовних і соціальних потреб [3].
Магістр