Зразок роботи
1.1. Концептуально-правові засади зовнішньої політики
У 60-80-ті роки ХХ ст. виокремилася група нових індустріальних країн (НІК), які здійснили форсований економічний прорив, розвиваючи наукоємні галузі виробництва, орієнтовані на експорт. До складу цієї групи у Східній Азії увійшли Республіка Корея (РК), Гонконг, Сінгапур, Тайвань, які отримали назву «економічні дракони/тигри», за високі темпи зростання економіки й експорту. Це нові індустріальні країни першої хвилі. У 80-90-ті роки ХХ ст. їх модель розвитку почали копіювати й інші азіатські країни (Малайзія, Індонезія, Філіппіни, Таїланд), що утворили групу НІК другої хвилі. Особливістю індустріалізації НІК Східної Азії було масштабне залучення прямих іноземних інвестицій. Економічне піднесення «азіатські дракони» досягнули такими стрімкими темпами, що до сьогодні цей випадок є безпрецедентним в історії [1].
З 1941 р. територія Малайського півострова була окупована японцями. У вересні 1945 р. до Малайї прибули англійські війська та сформували англійську військову адміністрацію, задля відновлення довоєнних колоніальних порядків. Розвиток антиколоніального руху у Малайї та невдоволення адміністративними реформами англійців, змусили Великобританію у лютому 1948 р. створити Малайську федерацію, виключив з її складу Сінгапур (що став окремою колонією Великобританії), відновивши привілеї султанів та особливі права малайців, обмеживши можливості отримання громадянства немалайців. Етнічною особливістю півострова було те, що малайці становили половину населення, а китайці, які займали провідні позиції у бізнесі, складали 37%. У Сінгапурі більшість населення складали китайці. Проте, антиколоніальні настрої не припинялися та змушували Великобританію до подальших поступок. У результаті переговорів з англійцями, Малайська федерація 31 серпня 1957 р. стала незалежною державою Малайя. Відбулося це у складних геополітичних умовах і нестабільної внутрішньої ситуації у зв’язку з комуністичним рухом (1948-1960 рр.).
1.2. Суб'єкти реалізації зовнішньої політики
Сінгапур проводить динамічний зовнішньополітичний курс, орієнтований передусім на забезпечення економічних інтересів. Особливе місце у зовнішній політиці Сінгапуру відводиться забезпеченню його регіональних інтересів, він є прихильником концепції південносхідно-азійського регіоналізму. Приймає активну участь у діяльності АСЕАН, АРФ, АТЕС (Секретаріат якого знаходиться у Сінгапурі), АСЕМ. Окрім того, Сінгапур є членом економічної та соціальної комісії ООН для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО); Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД); Міжпарламентського союзу та Міжнародного валютного фонду (МВФ); Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР); «Плану Коломбо», учасником Генеральної угоди з торгівлі і тарифів (BTO/ГАТТ) і член інших міжнародних організацій. Держава входить до числа держав-засновників Транс-Тихоокеанського партнерства. Є учасником П’ятисторонніх оборонних домовленостей. Як повноправний учасник ООН, Сінгапур був тимчасовим членом у Раді Безпеки у 2001- 2002 рр. Брав участь у миротворчих операціях ООН і був спостерігачем у Кувейті, Анголі, Намібії, Камбоджі та Східному Тиморі.
РОЗДІЛ 2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: ДВОСТОРОННІЙ ВИМІР
2.1. Безпековий вимір співпраці з іншими державами
Республіка Сінгапур є цікавим об'єктом для дослідження національної безпеки, зважаючи на складні геополітичні умови. Безперечно, за цей проміжок часу змінилися геополітичне середовище Сінгапуру та його місце на міжнародній арені. Відповідно змінилися й основні виклики, які загрожують безпеці держави. Після проголошення незалежності Сінгапуру загрози національній безпеці мали як зовнішній, так і внутрішній характер. Передусім варто відзначити складні геополітичні обставини, у яких опинилася країна (насамперед ідеться про загрози від найближчих сусідів – Малайзії, Індонезії та КНР). Збройні сили Сінгапуру на той час були нечисленними та технічно погано оснащеними, тому оточення вороже налаштованих держав становило реальну небезпеку. Водночас країна практично позбавлена власних ресурсів, тому змушена була експортувати навіть воду й пісок. Крім того, потенційну загрозу національній безпеці Сінгапуру становила його етнічна неоднорідність.
2.2. Економічний вимір двостороннього співробітництва
Сінгапур входить до групи найменших країн Східної Азії. Водночас досить високі позиції, які Сінгапур стійко займає в багатьох авторитетних міжнародних рейтингах, вказують на наявність у цієї країни іміджу та репутації, які суттєво перевершують його фізичну величину. Так, за показником глобального внеску країн світу у загальний розвиток людства в «Індексі добрих країн» (The Good Country Index) 2015 р. Сінгапур опинився на 22-й позиції, незначно поступившись Японії та США, але суттєво випередивши своїх сусідів, включаючи такі країни, як Республіка Корея, Китай та Росія [37]. У рейтингу країн за показником глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index) 2014–2015 рр. Всесвітнього економічного форуму Сінгапур зайняв 2-у позицію, поступившись лише ще одному представнику малих держав – Швейцарії, але випередивши США, Японію та залишивши далеко позаду Республіку Корея, Китай та Росію [36]. Нарешті, відповідно до Індексу розвитку людського капіталу (Human Capital Index), що ранжує держави відповідно до того, наскільки вони успішні з точки зору розвитку та використання людських талантів, Сінгапур знаходиться на 13-й позиції, зі своїх найближчих сусідів поступаючись лише Японії, але випереджаючи США, Росію, Республіку Корея та Китай [21].
РОЗДІЛ 3. СПІВРОБІТНИЦТВО З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
3.1. Асоціація держав Південно-Східної Азії – АСЕАН
Заснована в 1967 році. Складається з 10 членів: Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. Населення країн-членів АСЕАН становить близько 500 млн. чол., загальна площа 4,5 млн. км.кв., їх сукупний ВВП досягає близько 737 млрд. дол. США.
Особливістю цієї організації є співробітництво з деякими іншими країнами за ієрархічним принципом (за ступенем значимості); визначаються партнери по діалогу, партнери по консультації і спостерігачі.
Партнери по діалогу – Австралія, Європейський Союз, Канада, Нова Зеландія, Республіка Корея, США, Японія. Партнери по консультації – Росія й Китай.
Магістр