Зміст
Кожна людина - це унікальний всесвіт, сповнений різних рис, які формують нашу індивідуальність. Індивідуально-типологічні властивості є ніби відбитком цього всесвіту, визначаючи нашу поведінку, думки та взаємодію з іншими людьми. У цій доповіді йдеться про ці властивості та їхню роль у розвитку особистості. Індивідуальні риси особистості можуть бути вродженими або набутими. До вроджених належать фізичні характеристики, з якими діти народжуються. Серед них типологічні особливості нервової системи - сила, врівноваженість і рухливість - відіграють важливу роль і формують фізіологічну основу темпераменту. Вроджені індивідуальні особливості змінюються під впливом виховного процесу та умов життя. Найважливішими особистісними характеристиками, набутими в процесі навчання, виховання і праці, є спрямованість характеру, інтереси, здібності, ідеали, переконання і риси особистості. Особистісні характеристики, як вроджені, так і набуті, змінюються під впливом виховання, але більшість з них є стійкими і, таким чином, впливають на діяльність і поведінку людини. Успішне управління процесом розвитку особистості вимагає доброго знання психологічних особливостей розвитку дитини та їх врахування в практиці виховної діяльності. Генетичні особливості вказують на те, що в процесі розвитку людини протягом її життя (протогенезу) виявляються певні генетичні чинники, які впливають на її психіку. Перш за все, це стосується біологічних (анатомо-фізіологічних) факторів, пов'язаних з розвитком людського тіла та вищої нервової системи, тобто людського мозку. Наприклад, колір шкіри, волосся, очей, риси обличчя, зріст, вага, чутливість до різних аналізаторів, схильності і навіть будова певних ділянок мозку успадковуються в результаті генетичної дії. Таким чином, вищезгадані характеристики є психологічними і впливають на внутрішній і зовнішній психічний стан людини.
Магістр