Зразок роботи
На підставі проведеного дослідження можна зробити такі основні висновки.
1. Варто підкреслити, що перемога прогресивних сил у Другій світовій війні надала поштовх ідеям утворення світової організації, яка захищала б мир, сприяла співробітництву, забезпечувала стабільність. Дві супердержави – СРСР і США – розпочали реалізовувати план утворення світової організації для всіх держав Об’єднаних Націй, яка мала замінити Лігу Націй. У післявоєнному світі зросла взаємозалежність держав та регіонів. Система міжнародних відносин стала в повному розумінні всеохоплюючою, всесвітньою. Тому виникла потреба інституційного вираження зростаючої взаємозалежності різних держав, що спричинило створення Організації Об’єднаних Націй (ООН). Створенню Організації Об’єднаних Націй передувала низка міжнародних зустрічей, конференцій.
2. Становлення УРСР як суб’єкта міжнародних відносин, прийняття її в члени ООН зумовлено внутрішніми (конституційні зміни в СРСР від 1 лютого 1944 р., що задекларували право республік вступати у прямі зносини з іноземними державами, укладати угоди та обмінюватися дипломатичними і консульськими представництвами; бажання уряду СРСР отримати „зайві” голоси у новоствореній міжнародній організації) та зовнішніми (визнання світом вагомого внеску українського народу в перемогу над нацизмом і надзвичайно великих жертв, які понесла УРСР під час війни, активізація українського визвольного руху і піднесення на новий рівень „українського питання”) чинниками. Конституційний акт СРСР 1944 р. став правовою підставою для визнання УРСР суб’єктом міжнародних відносин.
Визначним визнано факт, що, перебуваючи в статусі союзної республіки, УРСР отримала можливість зносин із зовнішнім світом, а причетність до створення ООН істотно укріпила її міжнародний авторитет і надала їй міжнародну правосуб’єктність.
3. Необхідно відзначити, що на Конференції в Думбартон-Оксі вперше постало питання членства в ООН радянських республік, в тому числі і УРСР. Дана позиція радянської делегації не була підтримана представниками США та Великої Британії. Наслідком такої позиції делегацій США та Англії стало те що в Думбартон-Оксі не вдалось домовитись про те, які країни можуть бути першочерговими членами організації.
Варто відмітити, що ялтинські рішення 1945 р. мали не тільки важливе геополітичне значення, а й доленосне значення для України, оскільки на цій конференції було прийнято рішення про її участь, як члена-засновника ООН, що дозволило України нехай, навіть, і в специфічних умовах, але заявляти про себе на міжнародних форумах і долучатися до розв’язання нагальних світових проблем.
4. Українська делегація брала активну участь у роботі основних комітетів та комісій щодо створення Статуту ООН на Конференції у Сан-Франциско. Було внесено більше 1000 поправок до тексту Статуту. Для УРСР участь у Міжнародній установчій конференції ООН мала велике значення. Членство УРСР та її активна діяльність в ООН, входження у міжнародний простір приносили далекосяжні результати, які проявилися у тому, що Україна знову розпочинала процес становлення та оформлення своєї державності. Це був своєрідний прорив України до спілкування з міжнародною спільнотою. Факт визнання УРСР як члена ООН був одним із ключових елементів утвердження її зовнішньої політики як суб’єкта міжнародного права. Вихід на міжнародну арену мав також морально-патріотичні наслідки, адже певна частина українців як у Республіці, так і за її межами не втрачали сподівань на здобуття Україною справжньої незалежності.
5. Варто відмітити, що у перші повоєнні роки Українська РСР намагалася якнайактивніше проявити себе в ООН і, безперечно, здобула, таким чином, важливого досвіду дипломатичної діяльності, і на чому варто наголосити, в складних умовах підступаючої «холодної війни». Українська РСР, а саме її чисельні делегації, широко використовували ООН, що представляла собою трибуну з багатомільйонною світовою аудиторією слухачів для роз’яснення своєї миролюбної зовнішньої політики. Найважливішу задачу українські представники, які брали участь у розгляді міжнародних проблем і питань, бачили у боротьбі за викриття агресивної політики західних держав. Одним з вирішальних факторів успішної діяльності УРСР у міжнародній організації було «дружнє» співробітництво між делегаціями, яке забезпечувало демократичний і справедливий розгляд та вирішення усіх міжнародних проблем.
Необхідно підкреслити, що Україна з моменту здобуття своєї незалежності зарекомендувала себе, як передбачуваний та миролюбний член міжнародного співтовариства. Протягом двадцятитрьох років ці якості зовнішньої політики України залишались незмінними. Чітко визначившись зі своїми зовнішньополітичними пріоритетами, Україна продовжує цілеспрямовано й неухильно їх дотримуватись.
Україна, яка є членом майже 20 спеціалізованих установ цієї організації, а також 60 її постійних і тимчасових комітетів, стала одним із найважливіших чинників у міжнародній політиці. Україна вже зробила внесок у миротворчу діяльність на Балканах, Близькому Сході, в Африці, а її спеціальні підрозділи діють у складі військ ООН. Україна докладає всіх зусиль, щоб у XXI ст. ООН стала оновленою і перетворилася в надійніший інструмент співпраці, гарант миру і безпеки. Вона активний прихильник реформування ООН, виступає за необхідність посилення швидкого реагування для попередження конфліктів. Українська делегація запропонувала вжити заходів для демократизації роботи Ради Безпеки. Україна виступає за обмеження права вето постійних членів Ради Безпеки при прийнятті надважливих рішень. Започаткування Україною нової програми для ООН “Світ XXI століття без ядерної зброї” передбачає встановлення особливого статусу з міжнародними гарантіями безпеки для країн, що відмовилися від ядерної зброї. Друга важлива пропозиція України – створити в межах ООН новий орган – Раду Економічної Безпеки, яка б зосередила діяльність у встановленні сприятливого режиму інтеграції в міжнародну спільноту постсоціалістичних країн. Україна докладає всіх зусиль, щоб у XXI ст. найуніверсальніша міжнародна організація ефективно розв’язувала сучасні проблеми задля миру і співробітництва всього людства.
Магістр