Зразок роботи
Вступ
Сучасна політична карта країн світу надзвичайно строката. Ця строкатість обумовлена тим, що на цій карті немає двох однакових країн за територією, географічним середовищем, населенням, політичним устроєм та ін. Критеріїв для всебічної характеристики країн існує дуже багато. Але один з найважливіших — політичний критерій, який визначає політичний режим, тобто сукупність методів і засобів здійснення політичної влади в суспільстві. Тому не дивно, що політичний режим є однією з головних, центральних категорій політології.
Незважаючи на те, що поняття «політичний режим» є основним у політології, в науковій літературі воно трактується досить вільно. Існують декілька точок зору щодо цього. Згідно з першою точкою зору, поняття «політичний режим» і «політична система» використовуються як тотожні. На цій позиції стоїть американський вчений М. Хагопян, який розглядає ці поняття в широкому значенні і розуміє як «фундаментальну організацію політичного життя», як загальні структурні характеристики політичного ладу. М. Дюверже, який доклав чимало зусиль для розкриття цієї проблеми, також ототожнює ці поняття. Взагалі треба зауважити, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі досить часто зустрічається однакове трактування таких понять, як: тоталітарний режим — тоталітарна система, демократичний режим — демократична система, президентський режим — президентська система — президентське правління і т. ін. Усе це створює великі теоретичні складності, оскільки виникає можливість термінологічного дублювання двома і більше поняттями різних політичних явищ одного ряду. Можна стверджувати, що поняття «політична система» і « політичний режим» характеризують політичне життя з різних сторін. У той час, як політична система виявляє характер зв'язків із зовнішнім середовищем, співробітництво з іншими підсистемами суспільства, політичний режим є формою організації та функціонування політичної системи, однією з найважливіших її характеристик.
Згідно з другою точкою зору, юридичною, при дослідженні політичного режиму робиться акцент на формальні норми і правила відправлення влади державними інститутами. Тобто можна сказати, що політичний режим обмежується формою правління. Ця точка зору домінує в конституційному праві, в якому класифікація політичних режимів спирається на різницю законодавчої і виконавчої функції держави, та на з'ясуванні їх співвідношення. Спираючись на це, виділяють такі політичні режими: а) режим злиття гілок влади — абсолютна монархія; б) режим розділення гілок влади — президентська республіка; в) режим співробітництва гілок влади — парламентська республіка та змішана, парламентсько-президентська республіка.
Разом з цим, загострюючи увагу на діяльності урядових структур, не слід ігнорувати вплив інших політичних інститутів, таких як партійної системи, групи тиску тощо, інститутів, які представляють, висловлюють і захищають інтереси громадян. Отже, форма правління є найбільш суттєвим компонентом політичного режиму, але він не вичерпує його змісту.
Третя точка зору на політичний режим — соціологічна. Вчені, які поділяють її, при дослідженні політичного режиму спираються на аналіз тих засобів і способів, за допомогою яких здійснюється реальна політична влада і які обумовлені соціальними і культурними традиціями, системою розділення праці, характером комунікацій і т. ін. Цей підхід дає змогу зіставляти офіційні і реальні норми поведінки суб'єктів влади, з'ясовувати які політичні групи контролюють впливають на процес прийняття політичних рішень. При цьому як суб'єкти влади розглядаються не тільки уряд чи офіційні державні Інститути, але і ті групи осіб і структури, які реально впливають на прийняття рішень, але досить часто не мають офіційного статусу.
Спираючись на цю точку зору, можна погодитися з визначенням політичного режиму, яке дає А. І. Соловйов. Політичний режим, каже він, це сукупність найбільш типових методів функціонування основних інститутів влади, ресурсів, які використовуються ними, і засобів примушення, які оформлюють і структурують реальний процес взаємодії держави і суспільства. Тому, говорячи про політичний режим, ведуть мову не про нормативні ідеали, а про реальні засоби і методи здійснення політичної влади. І тому можна стверджувати, що політичний режим — більш рухливе і динамічне явище, ніж політична система. Тобто одна політична система може характеризуватися декількома політичними режимами послідовно.
ВИСНОВКИ
Поняття «політичний режим», а також класифікація політичних режимів не втратили в сучасні дні своєї актуальності. Вони вимагають розвитку відповідно до сучасних умов в світі. Саме політичний режим визначає політичну атмосферу суспільства, на відміну від порівняно стійких правових норм, він рухомий і здатний еволюціонувати в різних напрямах. Вивчаючи конкретні різноманітні форми політичних режимів, що існували в минулому і теперішньому часі, потрібно, виходячи з сучасних гуманістичних вимог до політичної науки, розглядати кожний режим саме по відношенню до конкретної особистості, її найважливіших прав і свобод. В політичному режимі дійсно виявляється функціональна сторона державної влади і інших інститутів політичної системи. Саме через політичний режим держава чинить вплив на суспільство. Але і сам політичний режим по відношенню до форм функціонування державної влади володіє самостійністю. З його допомогою можна визначити різні періоди життєдіяльності основних інститутів політичної системи суспільства, розвитку або ерозії демократії, ступінь участі мас у формуванні органів влади.
Всі держави за формою політичного режиму можна поділити на дві групи: демократичні, авторитарні.
Термін “демократія” в перекладі з грецької означає влада народу. В сучасний період є багато визначень демократії. Більшість спеціалістів приходять до висновку, що демократія — це певна форма правління, заснована на дотриманні прав людини і свободи особи. Останнім часом демократію розглядають не тільки як владу більшості над меншістю, але і як гарантію прав меншості, прав опозиції. Демократія — це свобода і відповідальність усіх суб'єктів суспільних відносин за свою поведінку і діяльність.
Демократичний режим — це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.
Авторитарний режим — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції.
Магістр