0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Типологія форм правління в античній політичній традиції (ID:203882)

Тип роботи: реферат
Дисципліна:Політологія
Сторінок: 19
Рік виконання: 2017
Вартість: 50
Купити цю роботу
Зміст
Вступ........................................................................................................... 3 1. Політичні ідеї в Стародавній Греції.......................................... 6 1.1. Політичне вчення Платона................................................ 7 1.2. Політичне вчення Аристотеля........................................... 8 1.3 Політичне вчення Полібія................................................... 10 2. Політичні ідеї в Стародавньому Римі....................................... 13 2.1. Політичне вчення Цицерона.............................................. 13 Висновок.................................................................................................... 18 Список використаних джерел.................................................................. 19
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Вступ Історія становлення і розвитку кожної держави пов'язана з пошуками оптимальної моделі організації державної влади і, як наслідок, форми правління. Кожна держава володіє певною специфікою, в тому числі і в питанні організації державної влади. Це обумовлено різними культурними та правовими традиціями, а також в кінцевому рахунку типом суспільства. У суспільствах, не пов'язаних економічними узами обміну, що змушені об'єднуватися за допомогою централізованої державної влади, природною формою правління представляється монархія. Там, де форма правління не сполучена з ієрархічною системою феодальної власності на землю та її верховним власником в особі самого монарха, вона приймає вигляд деспотії. Для товариств, заснованих на обмінних відносинах між вільними, політично рівними суб'єктами-власниками, характерна республіканська форма правління. Вибір тієї чи іншої форми правління в молодих країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, значною мірою залежав від впливу метрополії. Не дивно, що в багатьох колишніх колоніях Великобританії після проголошення незалежності була встановлена монархічна форма правління, в той час як колишні колонії республіканської Франції у своїй переважній більшості стали республіками. Вибір форми правління також обумовлюється: - Розстановкою соціально-політичних сил і результатом боротьби між ними; - Історичними особливостями окремих країн; - Особливостями культури народу, що акумулює історичний і політичний досвід, звичаї і навички життя в умовах тієї чи іншої держави; впливом у країні політичних процесів. Таким чином форма правління - це комплекс ознак, що характеризують організацію державної влади, за допомогою яких можна зробити висновок про минуле (в сенсі передумов вибору форми правління певною державою), сьогодення (в сенсі врахування особливостей форми правління певної держави), а також, у якій-то мірі, і майбутнє держави (в сенсі можливості посилення або ослаблення окремих інститутів влади). При цьому можна відзначити і загальні закономірності трансформації форм правління. Так, при аграрному ладі значення форми правління зводилося лише до визначення того, яким чином заміщується посада глави держави - в порядку спадкування чи шляхом виборів. В міру розкладання феодалізму і переходу до індустріального ладу, який супроводжувався ослабленням влади монархів, появою і зміцненням народного уряду, форми правління стали більш різноманітними. Найбільшу значимість набуло не те, спадковий або виборний глава держави в країні, а те, як організуються відносини між главою держави, парламентом, урядом, як взаємно врівноважуються їх повноваження, - словом, як влаштований розподіл влади. При цьому питання про форму правління набуває не тільки теоретичне, а й першорядне практично-політичне значення. Від того, як організована і реалізується державна влада, залежать ефективність державного керівництва, дієвість управління, престиж і стабільність уряду, стан законності і правопорядку в країні. Виходячи з цього проблема форми держави має досить істотний політичний аспект. Сучасна наука під формою правління розуміє, хто і як править, тобто здійснює державну владу в державно-організаційному співтоваристві; як влаштовані. Організовані і діють в ньому державно-владні структури (органи держави); які основи їх взаємовідносин з населенням; а також яка ступінь участі населення у формуванні державних структур. При цьому форма правління - не просто теоретична, абстрактна категорія науки, а той ключ, за допомогою якого визначається сутність системи органів державної влади, що виражається в тій чи іншій державно-правовій моделі. Форма правління є провідним елементом форми держави. Саме вона в кінцевому рахунку визначає форму державного устрою, а також різновид політичного режиму. При цьому форма правління одночасно відноситься і до найбільш спірних елементів відомої тріади форм держави. Серед сучасних авторів, так само як і серед стародавніх попередників, немає єдиного погляду і уявлення про поняття, види і зміст форм держави. Висловлюються різні точки зору. Різні підходи до визначення поняття і змісту форм правління. Так, одні, аналізуючи основи організації державної влади, вживають термін «форми правління». Інші - «державний режим», треті ставлять знак рівності між поняттям «форма правління» і «форма держави». Враховуючи все вищенаведене, я вважаю актуальним розгляд такого важливого питання, як «Типологія форм правління в античній політичній традиції». Висновок Мислителі античності зробили суттєвий внесок у розвиток політико-правових уявлень, у теоретичну розробку проблем держави і права. Це обумовило їхній помітний вплив на наступних мислителів та їхнє значне місце в історії політичних та правових вчень. Всесвітньо-історичне значення духовної спадщини античності, складовою частиною якої є політичні та правові вчення, обумовлене тим, що давні мислителі були першовідкривачами в багатьох галузях людського пізнання. Йдеться не про ординарний внесок античних вчених в історію філософської, політичної та правової думки, а про створення ними фундаменту і формування ідей та концепцій у різноманітних сферах теорії та практики. Частково безпосередньо, частково через римських авторів головні політичні та правові ідеї, концепції і поняття давньогрецької теорії стали основою всієї європейської політичної та правової думки.