Зразок роботи
РОЗДІЛ 3. Міграційна політика Європейського Союзу: проблеми та перспективи
3.1. Нормативно-правове регулювання нелегальної міграції в країнах ЄС
У ХХІ столітті міграційна політика стала важливим чинником міжнародного життя і забезпечення національної безпеки всіх держав. Політична стабільність у світі досить тісно пов’язана із значущістю міграційних процесів. Становище у суспільстві, умови проживання і роботи найбільш активної частини населення, стан наукових та інженерних кадрів виступають важливим індикатором, за яким можна оцінювати силу і слабкість кожної конкретної держави, можливості її політичної еліти зміцнювати найважливіші засади державної політики. Стан національного й міжнародного ринків праці, співвідношення на них попиту та пропозицій на професії і кваліфікації, утворюють область, у якій інтереси різних держав можуть як збігатися, так і зіштовхуватися, але все таки вимагають певного узгодження.
Значні зрушення в оцінці позитивних і негативних сторін міжнародної міграції визначили в останні роки проведення більшістю держав, відповідно до мети та завдань їхнього соціально-економічного розвитку, досить жорсткої міграційної політики, яка є системою спеціальних національних законів, а також міграційних угод з регулювання міграційних потоків, обмеженню припливу або відтоку біженців і нелегалів і по стимулюванню припливу економічно ефективного людського капіталу, у першу чергу, наукових кадрів і висококваліфікованих фахівців різних галузей. Взагалі можна вважати, що політика у будь-якій сфері людської діяльності є , з одного боку, самостійним способом знаходження і реалізації оптимальних рішень, а з іншого боку – вона частина державної політики в області економічного, соціального, демографічного, екологічного, технічного та іншого розвитку. Міграційна політика розробляється й здійснюється не сама по собі, як певна система заходів, застосовувана в строгій відповідності з конкретними історичними умовами, а насамперед згідно з тими політичними завданнями, що спричиняють ці умови [36, c.48].
Європейський Союз є потужним центром, що притягує міграційні потоки. Імміграційна політика ЄС базується переважно на обмежувальних та контрольних заходах. Здійснення цих заходів є доволі серйозною політичною, економічної, а також юридичною проблемою. Зазвичай міжнародна міграція виникає при наявності великого контрасту між рівнями економічного розвитку і темпами природного приросту країн-донорів та країн-реципієнтів робочої сили. Імміграційна політика й правові норми країн ЄС орієнтуються на використання системного підходу. Імміграційний контроль і прийом мігрантів узгоджуються із забезпеченням їхньої облаштованості, адаптації або інтеграції, а також із вживанням зовнішніх заходів по обмеженню та попередженню потоків небажаних мігрантів. Особливості регулювання міграції, ступінь правильності проведення міграційної політики в цілому й трудової зокрема, залежить від економічних і політичних інтересів країни прийому та країн – постачальників робочої сили. Міграційна політика Європейського Союзу вибудовується в рамках дотримання прав людини на право вільного пересування, що одержала розвиток у багатьох європейських угодах [81].
Магістр