ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ІРЛІНДІЇ Й ЕСТОНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (ID:386827)

ВСТУП Поняття політичної системи включає в себе широкий спектр соціально-політичної взаємодії між владною структурою та громадянами. Найчастіше під політичною системою розуміють сукупність формально-правових інститутів, що становлять «уряд» або «державу». Однак ширше визначений термін політичної системи розглядається як сукупність «процесів взаємодії» або як підсистема соціальної системи, що взаємодіє з іншими неполітичними підсистемами, такими як економічна система. Це вказує на важливість неформальних суспільно-політичних процесів та наголошує на комплексному вивченні політичного розвитку. В роботі здійснено порівняльний аналіз двох типів політичних систем –формальна відмінність між ними присутня перш за все в політичному режимі: Сполучене королівство де-юре – це парламентська монархія, а Естонія є парламентською республікою з посадою президента. Хоча, в ході подальшого аналізу така на перший погляд кардинальна відмінність, фактично не грає особливої ролі у функціонуванні владних структур країн, що зумовлено специфічними рисами британської політичної системи. У науковій і науково-дослідній політологічній літературі можна знайти класифікацію політичних систем, яка базується на особливостях історичного розвитку країн, що дає можливість обґрунтувати відмінні риси в політичних системах досліджуваних країн. Якщо проводити аналіз країн, беручи до уваги контекстні умови історичної еволюції інституційно-правових моделей, то Великобританію вочевидь можна віднести до англосаксонського типу політичних систем. Така система характеризується наявністю монарха і наближених до нього осіб, що прямо або опосередковано могли впливати на політичну волю короля. З часом як роль суверена, так і роль королівського консиліуму (попередника парламенту), була переосмислена та трансформована. Слід зазначити, що важливим аспектом функціонування британської політичної системи на сучасному етапі є наявність трьох інституційних структур, що мають власні законодавчі, виконавчі і судові повноваження. Повноваження таких інституцій мають асиметричний характер, і зумовлені активними регіоналістичними всередині країни. В роботі надалі буде характеризуватися центральний Вестмінстерський парламент, центральний офіс уряду в Лондоні та судова система Англії та Уельсу. Беручи до уваги історичний розвиток естонської державної структури, можна виокремити найбільш важливий період для сучасного стану інституційної структури країни - перебування у складі Радянського Союзу. Цей історичний етап мав визначальне значення в еволюції політичної системи Естонії. Хоча, як продемонстрував процес розпаду СРСР, Естонія не була такою значною мірою інтегрована в цю структуру як деякі інші союзні республіки (такі як Білорусь й Україна, зокрема) дослідники мають всі підстави відносити Естонію до країн з пострадянською політичною системою. Більшість таких країн характеризуються багатопартійністю (фактичною або ілюзорною), прагненням до встановлення демократичних політичних режимів (успішним чи не дуже), політичною нестабільністю, або навпаки незмінністю влади. Як можна зрозуміти, кожна країна пострадянського простору намагалася віднайти свій власний шлях після здобуття незалежності, й Естонська Республіка не є виключенням. Для Естонії характерні не всі типові проблеми, з якими стикнулися пострадянські країни, що обумовлено порівняно мирним шляхом країни до повної незалежності і тим, що вона становить частину Балтійського регіону, на рівні з Литвою та Латвією. Цей факт призвів до певної сегрегації регіону від інших союзних республік як за часів СРСР, так і в подальшому до прагнення досягнення «європейськості» у всіх формах соціального буття у суспільстві.