ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ АГРЕСІЄЮ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ВИМІР (ID:1009450)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ АГРЕСІЄЮ Агресія - це жахливий злочин, який завдає руйнівних наслідків для життя людей, спільнот та держав. Жертви агресії зазнають не лише фізичних страждань, але й значних фінансових втрат. Відшкодування збитків, завданих агресією, є важливим кроком на шляху до справедливості та відновлення. Це не лише питання матеріальної компенсації, але й визнання шкоди, заподіяної жертвам, та відновлення порушених прав. 1.1 ПОНЯТТЯ АГРЕСІЇ ТА ЇЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ У міжнародному праві немає єдиного, загальновизнаного визначення агресії. Проте, існує декілька ключових документів, які дають уявлення про те, що являє собою агресію1: Статут ООН: Статут ООН не містить прямого визначення агресії, але стаття 33 визначає право на самооборону як право держави вживати збройну силу у відповідь на збройний напад. Це дає підставу вважати, що будь-яке застосування збройної сили, яке не є самообороною, може розглядатися як акт агресії. Резолюція 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії": Ця резолюція, прийнята у 1974 році, дає більш детальне визначення агресії. Вона описує сім видів актів, які автоматично кваліфікуються як агресія, включаючи: Вторгнення збройних сил однієї держави на територію іншої держави. Окупація державою території іншої держави силою. Бомбардування збройними силами однієї держави території іншої держави. Блокада портів або узбережжя однієї держави збройними силами іншої держави. Застосування збройної сили однією державою проти іншої держави з метою захоплення її території. Використання однією державою збройних сил іншої держави, які перебувають на її території з її згоди, для здійснення акту агресії проти третьої держави. Засилання державою або від її імені озброєних банд, груп, нерегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, здійснюючи акти, рівнозначні вищезазначеним, або її значна участь у них. Римський статут Міжнародного кримінального суду: Цей статут, який створив Міжнародний кримінальний суд (МКС), включає злочин агресії як один із найтяжчих злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС. Стаття 8 bis Римського статуту визначає агресію як "застосування державою збройної сили проти іншої держави з метою захоплення її території або іншого політичного контролю над нею". Важливо зазначити, що не всі держави ратифікували Резолюцію 3314 (XXIX) або Римський статут. Це означає, що визначення агресії може відрізнятися залежно від держави. Проте, загальновизнано, що агресія є серйозним порушенням міжнародного права, яке тягне за собою відповідальність держави-агресора. Жертви агресії мають право на відшкодування збитків, завданих їм внаслідок агресії. З 24 лютого 2022 року Російська Федерація веде широкомасштабну збройну агресію проти України. Ця агресія є грубим порушенням міжнародного права, зокрема : Статуту ООН: Стаття 2 Статуту ООН зобов'язує всіх членів ООН утримуватися від загрози застосування сили або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави. Принципів міжнародного права: Агресія РФ порушує такі фундаментальні принципи міжнародного права, як принцип суверенітету та територіальної цілісності держав, принцип невикористання сили в міжнародних відносинах, принцип добросовісного виконання зобов'язань за міжнародними договорами. Норм договірного права: Агресія РФ порушує низку міжнародних договорів, до яких вона є стороною, включаючи Будапештський меморандум 1994 року, яким РФ гарантувала Україні суверенітет і територіальну цілісність, а також Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року. Ознаки агресії РФ проти України: Застосування збройної сили: РФ розпочала і веде широкомасштабну війну проти України, використовуючи різні види зброї, включаючи авіацію, танки, артилерію, ракети тощо. Перетин кордону: РФ ввела свої війська на територію України без її згоди, що є прямим порушенням принципу суверенітету. Захоплення територій: РФ окупувала частину української території, включаючи Кримський півострів та частину Донецької та Луганської областей. Напад на цивільне населення: РФ неодноразово бомбила та обстрілювала мирні міста та села України, що призвело до загибелі тисяч людей та мільйонів біженців. Юридичні наслідки агресії РФ проти України: Міжнародна відповідальність РФ: РФ несе міжнародну відповідальність за свої дії, включаючи відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людяності. Відшкодування збитків: Україна має право на відшкодування збитків, завданих їй внаслідок агресії РФ. Застосування санкцій: Проти РФ було введено низку санкцій з боку США, ЄС та інших країн. Кримінальна відповідальність: МКС може розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні під час агресії РФ проти України. Важливо зазначити, що юридична оцінка агресії РФ проти України все ще триває. Міжнародні суди та інші органи влади мають дати остаточну оцінку цій події та визначити відповідальність РФ. 1.2 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ЗА АГРЕСІЮ Принцип відповідальності держави за свої дії є одним із фундаментальних принципів міжнародного права. Він означає, що держава несе міжнародну відповідальність за будь-які дії, які вона здійснює, незалежно від того, чи роблять це її органи влади, її представники або інші особи, які діють від її імені. Цей принцип ґрунтується на тому, що держава є суб'єктом міжнародного права і має відповідати за свої зобов'язання та дії. Він має на меті забезпечити, щоб держави поводилися належним чином у своїх міжнародних відносинах і не завдавали шкоди іншим державам або їхнім громадянам. Існує два основних види відповідальності держави : Міжнародно-правова відповідальність: Це відповідальність держави за порушення норм міжнародного права. У разі порушення міжнародного права держава може нести відповідальність перед іншою державою, яка зазнала шкоди внаслідок цього порушення. Інтернаціонально-правова відповідальність: Це відповідальність держави за шкоду, завдану фізичним або юридичним особам, які не є її громадянами. У разі заподіяння шкоди іноземцю держава може нести відповідальність перед державою, громадянином якої є ця особа. Реалізація принципу відповідальності держави за свої дії здійснюється за допомогою таких механізмів: Дипломатичні засоби: Це найпоширеніший спосіб вирішення спорів між державами. Держави можуть використовувати дипломатичні канали, такі як переговори, ноти протесту, добрі послуги, медіація, для вирішення спорів, що виникли з порушенням принципу відповідальності держави. Міжнародні судові та арбітражні органи: Держави можуть звертатися до міжнародних судів та арбітражних органів, таких як Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Міжнародний центр з вирішення інвестиційних спорів, для вирішення спорів, що виникли з порушенням принципу відповідальності держави. Санкції: У разі серйозного порушення принципу відповідальності держави проти неї можуть бути застосовані санкції, такі як економічні санкції, політичні санкції, військові санкції. Принцип відповідальності держави за свої дії є важливим інструментом забезпечення міжнародного правопорядку. Він гарантує, що держави будуть поважати права та інтереси інших держав та їхніх громадян, а також нести відповідальність за свої дії. Принцип репарацій є одним із основних принципів міжнародного права, який передбачає відшкодування збитків, завданих однією державою іншій державі внаслідок агресії або іншого порушення міжнародного права. Цей принцип ґрунтується на ідеї справедливості та необхідності відновлення порушеного правопорядку. Він має на меті стимулювати держави до дотримання норм міжнародного права та запобігти майбутнім порушенням. Існує два основних види репарацій : Матеріальні репарації: Це відшкодування збитків у грошовій формі, яке держава-агресор виплачує державі-жертві. Матеріальні репарації можуть використовуватися для відшкодування шкоди, завданої інфраструктурі, економіці, а також для виплати компенсацій жертвам агресії. Нематеріальні репарації: Це визнання державою-агресором своєї неправоти та публічні вибачення перед державою-жертвою. Нематеріальні репарації можуть також включати визнання суверенітету та територіальної цілісності держави-жертви, а також заходи щодо запобігання майбутнім порушенням. Визначення розміру репарацій здійснюється на основі таких факторів: Характер та масштаби порушення: Чим серйозніше порушення міжнародного права, тим більші репарації повинна виплатити держава-агресор. Шкода, завдана державі-жертві: До уваги беруться прямі та непрямі збитки, завдані інфраструктурі, економіці, а також людські жертви. Економічні можливості держави-агресора: Репарації повинні бути пропорційними можливостям держави-агресора. Принцип репарацій був застосований у багатьох міжнародних конфліктах. Наприклад, після Другої світової війни Німеччина була зобов'язана виплатити репарації країнам-переможницям. Важливо зазначити, що принцип репарацій не є абсолютним. У деяких випадках держави можуть домовитися про те, що репарації не будуть виплачуватися. Принцип репарацій є важливим інструментом забезпечення міжнародного правопорядку. Він гарантує, що держави будуть нести відповідальність за свої дії та нестимуть збитки, завдані іншим державам. Принцип повного відшкодування збитків є одним із фундаментальних принципів міжнародного права, який передбачає, що держава, яка завдала шкоди іншій державі внаслідок порушення міжнародного права, зобов'язана повністю відшкодувати всі збитки, завдані цій шкоді. Цей принцип ґрунтується на ідеї справедливості та необхідності повного відновлення порушеного правопорядку. Він має на меті стимулювати держави до дотримання норм міжнародного права та запобігти майбутнім порушенням. Принцип повного відшкодування збитків охоплює всі види збитків, завданих державі-жертві, включаючи : Прямі збитки: Це збитки, які можна легко визначити та кількісно оцінити, наприклад, шкода, завдана інфраструктурі, економіці, а також людські жертви. Непрямі збитки: Це збитки, які важко визначити та кількісно оцінити, наприклад, втрата можливостей, шкода довкіллю, моральна шкода. Визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, здійснюється на основі таких факторів: Характер та масштаби порушення: Чим серйозніше порушення міжнародного права, тим більші збитки повинна відшкодувати держава-порушниця. Шкода, завдана державі-жертві: До уваги беруться всі види збитків, як прямі, так і непрямі. Економічні можливості держави-порушниці: Збитки повинні бути пропорційними можливостям держави-порушниці.