звіт з практики (ID:1018791)

Згідно навчальному плану в певний час студентка проходила практику з дисципліни «Право» в юридичному відділі агентства нерухомості ТОВ «Ан Сінай». Разом з керівником практики безпосередньо був складений план проходження практики, який я успішно виконала. В процесі проходження навчальної практики я: - ознайомилася з законодавством України, яке регулює діяльність суспільства; - ознайомилася з основними положеннями Конституції України; - ознайомилася з особливостями роботи юриста; - навчилася ефективно використовувати законодавчу та нормативно – правову базу; - навчилася оформляти документи, підготовка яких входила до плану проходження практики; - була присутньою при наданні юридичних консультацій. - проводила правову роботу із юридичними документами. Метою виробничої практики є ознайомлення студентів зі специфікою майбутнього фаху, отримання ними первинних професійних умінь із загально- професійних та спеціальних навчальних дисциплін. Практика є першим кроком психологічної і професійної адаптації студента до виробництва. Виробнича практика дає можливість студентові вирішувати завдання, які покладені на виробничий персонал, нести відповідальність за роботу, що виконується, відчути себе учасником виробництва. Основними завданнями виробничої практики є: – закріплення та поглиблення знань і умінь, одержаних при вивченні загально-професійних навчальних дисциплін; – отримання умінь і первинних навичок з робітничої професії відповідного фаху; – ознайомлення з організацією роботи та структурою підприємств і організацій, а також з характером майбутньої професійної діяльності; – розвиток інтересу до обраної спеціальності; – виховання професійних якостей молодого фахівця шляхом залучення до реальної професій. Діяльність правовика відіграє важливу роль у вирішенні проблем країни. Під країною я розумію народ взагалі, громадян нашої держави. Мабуть не варто говорити про те наскільки гостро стоять перед Україною питання пов’язані з добробутом громадян і станом демократії в країні. Успіх країни залежить не тільки від правильних і ефективних дій уряду і мабуть і не стільки від них, скільки від сумлінного і всебічно-повного виконання законів та інших нормативно - правових актів всіма суб’єктами права на території України. Такі поняття як демократія і законність споріднені між собою, адже одне без іншого існувати не може. Єдиною запорукою його безпеки українського народу являється повне і неухильне дотримання Конституції і законів України. Та це не означає, що в державі не порушуються норми законодавства і що правова санкція не відіграє стримуючої функції для потенційних порушників, проте суспільна думка, громадянська свідомість і людська гідність не лише нашої держави, а й переважної більшості громадян інших країн виросли до розуміння того, що всі здобутки і надбання в сфері політичного, соціального, економічного і культурного будівництва їх країн, залежать вже не стільки від тих чи інших політичних сил чи їх програм, а головним чином вони залежать від дотримання «режиму законності», і насамперед від якості виконання законів. З часів проголошення своєї незалежності, Україна принаймні твердо проголосила курс в напрямку побудови сучасної європейської держави – держави з ринковою економікою, справжнім демократичним державним устроєм і громадянським суспільством. Вагомі реальні кроки в цьому напрямку пов’язуються з проголошенням Верховною Радою України «Декларації про державний суверенітет» 1991 року; з прийняттям парламентом нової Конституції України 1996 року; ну і як не згадати так звану «помаранчеву революцію» кінця 2004 року, яка до певної міри, стала великим підтвердженням народної довіри, правильності обраного шляху. Та не дивлячись на це, важко дається Україні дотримуватися свого слова, тому, мабуть, не зустрінеш такого українця, що за останні півтора десятиліття не відчув би труднощів всього цього на собі. І як не прикро це визнавати, але все ж доводиться констатувати – правові прогалини, порушення законодавства і обсяги його не виконання в Україні, досягли масштабів, що давно вже загрожують національний безпеці держави. Ось чому за даних обставин особливо гостро постає проблема вдосконалення роботи системи органів законодавчої, виконавчої і судової влади, збалансованої і ефективної співпраці між всіма її гілками, адже без вироблення такого механізму взаємодії, неможливо й досягти позитивного результату в роботі, стосовно створення і ефективного виконання законів, а в кінцевому підсумку, і поваги до них. У всьому, наведеному вище я уточнила також і про вдосконалення діяльності адвокатури, адже адвокати відіграють не маленьку роль у становленні правової, демократичної держави. Розглянемо детальніше значення права, його основоположні функції та значення в суспільному житті людства. ЗНАЧЕННЯ ПРАВА, ЙОГО ОСНОВОПОЛОЖНІ ФУНКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ ЛЮДСТВА Право - це система правил і норм, які встановлюються державою або іншими владними органами для регулювання поведінки людей і взаємин між ними. Воно визначає права та обов'язки громадян, встановлює порядок і процедури прийняття рішень, регулює власність, контракти, кримінальну відповідальність та інші аспекти життя суспільства. Законодавство - це система законів, які приймаються державою або іншими законодавчими органами для регулювання різних сфер суспільного життя. Законодавство включає в себе Конституцію, закони, постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти, які визначають правові рамки для функціонування суспільства. Право і законодавство є важливими для забезпечення порядку, справедливості, захисту прав та свобод людини, а також для регулювання взаємин у суспільстві. Вони визначають правила гри, які допомагають забезпечити гармонію і стабільність у суспільстві. Право допомагає встановити порядок у суспільстві, регулюючи поведінку людей. Воно визначає правила, які дозволяють уникнути хаосу і конфліктів, забезпечуючи гармонійне функціонування суспільства. Захист від неправомірної поведінки: Право встановлює норми і санкції для боротьби зі злочинами і неправомірною поведінкою. Воно забезпечує правоохоронні органи, суди та інші установи, які здійснюють контроль і вживають заходів для запобігання злочинам та захисту громадян. Право - це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави. Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права. Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Людина є носієм і основним споживачем його приписів (норм), а її інтереси і потреби - джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, організацій і держави. Право проявляє себе як загальний обов'язковий порядок, що панує над волею кожної людини. Правове регулювання - це проголошення державою вимог до людини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов'язків) - з другого. Право - це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави. Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права. Кожне суспільство потребує регулювання відносин між людьми, охорони і захисту таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюються за допомогою соціальних норм. В їх системі право займає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право). Як загальносоціальне явище: а) право характеризується певною свободою і обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх одноіменних суб'єктів; б) права об'єднань, груп, прошарків; в) права нації, народу; г) права людства. Юридичне право - це свобода і обґрунтованість поведінки людей у відповідності з діючими нормативно-правовими актами та іншими джерелами права. Твердження про те, що право відірвано від держави, породило різноманітні концепції праворозуміння: природне право, позитивне право, реалістичну, психологічну та інші концепції права. Юридичне (позитивне) право в свою чергу поділяють на об'єктивне і суб'єктивне. Об'єктивним юридичним правом називають системи всіх основних приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, носять загальнообов'язковий характер і є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки суб'єктів, і існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права. Юридичне суб'єктивне право визначається як певна можливість, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує використовувати чи не використовувати йому своє право. До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести: 1) право - це система правових норм; 2) це правила поведінки загального характеру; 3) ці правила носять загальнообов'язковий характер; 4) вони тісно зв'язані між собою, діють в єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права; 5) формально визначені, закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права; 6) встановлюються, санкціонуються, гарантуються і забезпечуються державою і її органами; 7) в своїй сукупності регулюють соціальні (правові) відносини між людьми; 8) змістовно правила поведінки мають встановлюватися державою з урахуванням принципів рівності, справедливості, гуманізму і милосердя. Право - це ознака цивілізації, культури суспільства, людства, являє собою соціальну цінність, благо як для суспільства взагалі, так і для кожного його члена зокрема. Право як прояв цивілізації, продукт громадянського суспільства на чільне місце покладає визнання людини як розумної, вільної істоти, яка спроможна самостійно вирішувати, що для неї добре, а що - погано, тобто в цьому випадку діє презумпція свободи людини, визнання самостійності, автономності її поведінки у сфері особистого життя від волі держави. Таке тлумачення права докорінним чином відрізняє гуманістичне праворозуміння від поглядів на право в патерналістських, авторитарних та тоталітарних суспільствах. Де, навпаки, діє презумпція сваволі людини, її нездатності до внутрішньої саморегуляції, вважається, що член суспільства може жити переважно лише за нормами поведінки, встановленими державою або іншими соціальними інститутами (церквою, політичною партією тощо). Подібне тлумачення права спотворює його сутність і насправді є проявом безправності людини, інструментом державного примусу, механізмом зовнішнього власного впливу на поведінку особи. Таким чином, право як волевиявлення держави - це система загальнообов'язкових, формально-визначених, встановлених чи санкціонованих державою та нею забезпечених правил поведінки, що регулюють найважливіші суспільні відносини в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення. Євроінтеграційні процеси, які відбуваються у сучасному українському суспільстві вимагають нових підходів до розуміння права, формування правової держави і громадянського суспільства, підвищенню рівня правосвідомості громадян, а отже, і переосмислення ролі, яку грає юрист в нашому суспільстві. Знання права і вміння його застосовувати стало важливою передумовою для успішного виконання багатьох функцій держави. ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЇ ЮРИСТА ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА Професія юриста відіграє важливу соціальну роль. Юрсти захищають інтереси людини, її права та свободи, інтереси суспільства та держави від злочинних та інших протиправних посягань. Вони кожного дня ведуть боротьбу за справедливість, гуманність, законність та правопорядок. У руках фахівця іноді долі людей, підприємств і навіть держав. І, не дивлячись на те, що з кожним роком число абітурієнтів, що бажають здобути цю професію, стає все більше, кваліфікованих і умілих співробітників з них виходить не так-то багато. Сучасне поняття «юрист» об'єднує всіх людей, що займаються різноманітною професійною юридичною діяльністю, а саме: суддів, слідчих, прокурорів, нотаріусів, юрисконсультів, адвокатів. Чому професія юриста є важливою? Юридична професія є важливим аспектом будь-якого суспільства, оскільки вона забезпечує дотримання законів і нормативних актів та захищає права громадян і організацій. В Україні професія юриста є особливо актуальною з огляду на постійні зусилля країни, спрямовані на зміцнення правової системи та захист прав людини Професія юриста є однією з найдавніших в історії цивілізації. Вона з’явилася разом з правом. Її роль зростала в міру розвитку законодавства, підвищення регулюючого значення права в житті суспільства. Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства. Охорона законних інтересів і прав громадян, боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане вирішення юридичних проблем – є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов’язком. Саме юристи, які мають ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені власними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності правопорядку у державі. Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадського обов’язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей. У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об’єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури. Для українського суспільства професія юриста дуже важлива, адже саме зараз, коли відбувається процес розвитку правової держави в Україні, насамперед на правознавче співтовариство покладаються надії і завдання затвердження принципу верховенства права, вдосконалення українського законодавства, посилення правових гарантій захисту різних верст населення і підвищення правосвідомості та правової культури українців. Юристи в сучасному суспільстві – не лише беруть участь у реалізації права. Вони вносять свій внесок у розвиток законодавства, у вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, що складаються в соціальній сфері, у зміцнення правопорядку. Юристи розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства і направляють їх до компетентних органів, беруть участь у роботі правотворчих органів, готують проекти законів та інших юридичних актів, дають висновки і відгуки на проекти нормативних актів. Місія юристів полягає в служінні людям, в тому, щоб забезпечити в суспільстві організованість, дисципліну і такий правопорядок, який базується на засадах справедливості, гуманізму і правди. Бути юристом в сучасному суспільстві - велика честь і велика відповідальність. Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства. Охорона прав і законних інтересів громадян, безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане розв'язання різноманітних юридичних проблем - є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов'язком. Саме юристи, які мають ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені владними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності і правопорядку у державі. Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадянського обов'язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей. У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури. Характерною ознакою відданості юриста своїй справі, професійної зрілості є «загострене почуття справедливості». Для юриста це, насамперед, означає небайдужість до біди, нещастя інших людей, у тому числі і до таких, які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю спостерігача, а активно й ефективно домагатися відновлення порушених прав, встановлення справедливості. Зробити це – його професійний і громадянський обов'язок. Специфічною рисою діяльності юриста є повсякденне зіткнення з найрізноманітнішими життєвими ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки і у той же час часто істотно відрізняються. Досвідченим юристам добре відомо, що на практиці фактично не буває цілком ідентичних справ, випадків, абсолютно тотожних ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів для їх вирішення. У професії юриста має місце нагальна потреба у творчому підході до встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний пошук, можливість миттєво орієнтуватися у ситуації, готовність до прийняття нестандартних у межах закону рішень. Для загальної характеристики професії юриста необхідно визначити ряд ознак, які дозволять висвітлити те особливе, що відрізняє її від інших професій. Юридична діяльність багато в чому за своїми ознаками відповідає вимогам організаційно-управлінської, творчої роботи. Таким чином, юридичну професію можна охарактеризувати такими рисами. Масовість юридичної професії. Юридичну роботу здійснюють на сьогоднішній день тисячі уповноважених на те спеціалістів (прокурори, адвокати, судді, слідчі...), які виконують значну кількість юридично значущих дій, вирішують щоденно десятки та сотні тисяч юридичних справ. Це не просто величезна армія спеціалістів, це окрема сфера соціальної діяльності, в якій вирішуються життєво важливі інтереси, задовольняються потреби. Всеосяжний характер та значущість цієї сфери для суспільства передбачають наявність значної кількості спеціальностей в межах юридичної професії. Це відповідно створює широкі можливості для реалізації своїх здібностей та творчого потенціалу багатьох суб´єктів. Елітність. З іншої точки зору, юридичну роботу виконують не всі, хто бажає, а лише уповноважені особи, які володіють відповідними знаннями та навичками. Враховуючи недостатню кількість в нашій країні кваліфікованих спеціалістів-юристів, постійно зростаючу роль права та юридичної процедури, враховуючи престиж юридичної роботи та юридичного навчання, можна стверджувати про елітний характер юридичної професії. Особлива відповідальність. Всупереч відомому прислів'ю «людині властиво помилятися», юрист, як і лікар, не має права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і суспільству в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки - втрата волі, здоров'я і навіть життя. Звичайно, ніхто не застрахований від прийняття хибних рішень, але у тому і полягає особливість юридичної діяльності, щоб «метод спроб та помилок» був для неї неприйнятний. Тому, рішення з будь-якої юридичної справи має бути глибоко виваженим, всебічно обміркованим, що і є головною передумовою його непогрішимості. Від поради або рішення юриста багато в чому залежить доля людини, добробут сім´ї, її майновий стан, економічний розвиток суспільства. Таким чином, помилки в роботі юриста - це пряма загроза суспільним інтересам, які охороняються правом. За свої помилки кожний юрист несе особисту відповідальність. Однак слід зробити акцент на відповідальності позитивній, яка полягає у відповідальному, свідомому ставленні до своєї роботи, що забезпечує її високу якість. Конфліктність. Юридична діяльність дуже часто відбувається на стику протилежних інтересів в умовах протидії або відкритої боротьби: позивач - відповідач, обвинувачений - потерпілий, правопорушник — співробітник правоохоронного органу тощо. Наявність подібних суперечностей у професійній діяльності юристів обумовлена протилежністю індивідуальних потреб та інтересів. Тому у більшості випадків юридична діяльність здійснюється на основі компромісу із суспільством та його представниками. Інтелектуальна привабливість. Будь-яка кваліфікована робота вимагає від свого виконавця наявності певного рівня інтелекту (професійних знань, оціночних критеріїв, почуттів, професійного етикету). Однак, щодо роботи юриста, слід сказати, що це в більшості випадків інтелектуальна робота. Під час вирішення юридичної справи юристу доводиться застосовувати загальні вимоги правової норми до конкретної життєвої ситуації шляхом прийняття відповідного рішення. Це передбачає необхідність прогнозування подальшого розвитку подій, моделювання можливих ситуацій, визначення засобів для їх попередження, що свідчить про інтелектуальну напруженість юридичної роботи. Таким чином, слід відзначити, що окремі юридично значущі дії в професійній діяльності юриста вимагають від нього не лише інтелекту, а ще й значної фізичної підготовки. Колективність праці. Поряд з принципами самостійності, індивідуальної відповідальності, процесуальної незалежності робота юристів багато в чому має колективний характер. Значна кількість рішень приймаються не від імені конкретного виконавця, а від імені органу держави або всієї держави, що вказує на колективність його вироблення, прийняття та забезпечення реалізації. Наприклад, рішення суду базується на результатах колективної праці багатьох учасників процесу (слідство, адвокати, прокуратура, оперативні служби, свідки, експерти). Слід сказати і про системну єдність юридичних установ в цілому, які можуть виконувати свої функції лише у тісному контакті та взаємодії. Юриста-професіонала відрізняють від інших людей глибокі знання права, які умовно можна поділити на такі види: а) фундаментальні, що дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права, охоплюють усі важливі юридичні поняття і категорії; б) спеціалізовані - конкретні юридичні знання, що використовуються для потреб різних видів юридичної діяльності: складання юридичних документів, виконання відповідних дій і операцій, застосування певних засобів та певної методики в процесі розв'язання юридичних справ. У функції юриста входить забезпечення компанії відповідними нормативними документами, складання установчих документів, договорів, наказів, інструкцій, вирішення спорів, захист прав працівників, а також обов’язком є консультування в правових питаннях. Конституція України кожному гарантує право захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.