Зразок роботи
Вступ
Актуальність теми. Громадянство стало важливим питанням у міру розвитку держави. Громадянство є основним правом людини, яке дозволяє будь-якому громадянину бути повністю інтегрованим у суспільство». Питання про те, як ефективно регулювати та надавати громадянство, є надзвичайно важливим для гарантування існування сучасної держави, оскільки навіть найбільш формалізовані концепції не можуть бути гарантовані. Дослідження українського громадянства є актуальним для вирішення питання адаптації стандартів міжнародного громадянства через чинне українське законодавство, удосконалення та впорядкування вимог до набуття громадянства України та сприяння інтеграції України до Європейського Співтовариства.
Питання громадянства є найважливішим аспектом конституційного права України та державно-правової діяльності. Суверенітет української держави є вирішальним елементом у визначенні та розвитку українського громадянства, оскільки громадянство є одним із його ключових символів. «Громадянство пов’язане не лише з досягненням державного суверенітету, а й з дотриманням прав людини в Україні. Україна вважає громадянство невід’ємним правом людини, яке є суб’єктивним правом людини. Закони України про громадянство базуються на світових правових стандартах, які відстоювати права і свободи людини. Це стосується України..
Питанням громадянства присвячували свої роботи вітчизняні науковці, зокрема: В. В. Кравченко, В. П. Колісника, Ю. Г. Барабаша, В. О. Боняк, В. А. Завгородній, А. В. Самотуга, Л. А. Філяніна, О. С. Бакумова, Т. І. Гудзь, М. І. Марчука, О.М. Бориславська, В.М. Венгер, М.І. Козюбра, А.А. Мелешевич, М. О. Баймуратов.
Метою курсової роботи є дослідження інституту громадянства України, а також визначення специфіки процедури набуття громадянства та його втрати у відповідності до передбачених законодавством України норм.
У відповідності до вказаної мети, було поставлено наступні завдання:
- дати характеристику поняттю «громадянство» та його сутності;
- здійснити аналіз підстав набуття громадянства у відповідності до норм чинного законодавства та вказати його специфіку;
- проаналізувати підстави та особливості втрати громадянства.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини між особою та державою, які виникають у процесі законодавчого закріплення та реалізації правових засад громадянства в Україні.
Предмет дослідження - інститут громадянства України.
В процесі написання курсової роботи було використано такі наукові методи, як історико-правовий метод, формально-логічний, системно-структурний, а також метод тлумачення правових норм та прогностичний метод.
1. Поняття та сутність громадянства
Громадянство є важливим фактором правового статусу, оскільки особи повинні виконувати певні права та обов’язки, щоб вважатися громадянами. Конституційне право є унікальним інститутом громадянства. Основні принципи громадянства встановлюються конституцією, яка забороняє позбавлення індивідуального громадянства і визнає єдине громадянство, інші нормативні акти регулюють питання громадянства. В Україні діє Закон про громадянство, який набув чинності 18 січня 2001 року. На відміну від Франції, у Бельгії, Люксембурзі та Іспанії питання громадянства регулюються Цивільним кодексом [13, с 213].
Європейська конвенція про громадянство була прийнята Радою Європи в листопаді 1997 року, встановлюючи нові стандарти регулювання громадянства, які були враховані при підготовці українського законодавства, хоча вона була ратифікована із застереженнями 20 вересня 2006 року [6, с 213].
Сьогодні громадянство є одним із найосновніших конституційно-правових інститутів, що визначають правовий статус людини та її правовідносини. Це робить громадянство важливою складовою сучасного громадянства.
Громадянство не залежить від країни проживання. По-перше, зв’язок між громадянином і державою – це те, що визначає спільні права та обов’язки обох сторін.
Як і в усіх інших державах, громадянином вважається не кожна особа, яка живе на українській землі, дотримується державних приписів, має права й обов’язки, а лише та, яка має особливі правові зв’язки з Україною, що визначають характер громадянства.
Громадянство України — це правовий зв'язок осіб з державою, що виражається в їхніх правах та обов'язках. Статус громадянина юридично закріплюється через наявність і вимогу громадянства. Держава бере на себе відповідальність за забезпечення повної реалізації прав і свобод людини, а також захист особи в Україні та за її межами шляхом надання громадянства [7].
У 1948 році Загальна декларація прав людини ООН проголосила, що громадянство є непорушним правом для всіх людей [8]. Громадянство не може бути позбавлене або змінене без дозволу особи.
Інститут громадянства має дві основні характеристики: це національний закон і міжнародний інститут. На національному рівні регламентуються процедури отримання громадянства, державні органи, які займаються вирішенням питань громадянства, а міжнародно-правове регулювання спрямоване на захист осіб без громадянства, уникнення випадків без громадянства через посередництво чи альтернативні методи [6, с 213].
В Європейському Союзі є ще й громадянство Європейського Союзу. Громадянином ЄС є кожна особа, яка має громадянство держави-члена. Відповідно до статті 9 Договору про Європейський Союз, громадянство ЄС є доповненням до національного громадянства, але не вважається його розширенням [4]. Ухвалення Маастрихтського договору в 1992 році поклало початок «європейському громадянству», яке стосується прав і обов’язків громадян ЄС. Незважаючи на те, що громадянство не вважається подвійним громадянством, воно, по суті, надає особам додаткові права, включаючи можливість пересуватися та проживати на території країни-члена ЄС, брати участь у роботі Європейського парламенту, голосувати та брати участь у місцевих виборах у країні ЄС, де вони проживають, якщо вони не є громадянами цієї країни, але проживають постійно, доступ до дипломатичного та консульського захисту від влади будь-якої третьої країни, де немає представництва країни громадянина ЄС, або подавати позови про порушення [1].
Магістр