Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОГО ТИПУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
1.1. Поняття і структура правової системи
Висвітлення сутності і ролі права в житті потребує колосального підходу до правових явищ у всій їх різнобарвності і взаємодії, а також врахування специфіки по відношенню до людини, держави, суспільства. Разом з багатьма правовими явищами в науці було обґрунтовано і санкціоновано поняття «правова система».
«Правову систему», як окрему наукову категорію активно почали досліджувати у 80-ті роки минулого століття. В результаті були сформульовані основні підходи до розуміння правової системи, в межах радянської юридичної науки. Окремі із цих поглядів визначають суть розуміння цього явища і сьогодні. Так, на думку М. І. Матузова правова система – складне збірне поняття, що відбиває сукупність правових явищ, що існують у суспільстві [1, с.10] .
Правова система включає в себе всі правові явища, а зокрема: систему права і законодавства, правовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність і правопорядок тощо. При цьому, досить цікавою в контексті цього підходу є думка Б. В. Малишева, який звертає увагу на те, що правова система не може розглядатися в якості сукупності всіх без винятку правових явищ хоча б з тієї причини, що за таких умов ставиться під сумнів її основна системна властивість. Будь-яка система висуває досить чіткі вимоги до характеристик своїх частин, оскільки входження до її складу абсолютно всіх явищ певного роду призведе до припинення її функціонування або до втрати нею самостійного значення. У цьому підрозділі запропоновано чіткі критерії, згідно з якими можна визначити, чи входить певне правове явище до складу правової системи [2, с. 97].
Цікавою є наукова позиція відносно розуміння правової системи А. М. Колодія. На думку вченого, надзвичайно важливо врахувати три великих блоки системних зв’язків, які здебільшого і визначають її модель (рис.1.1) [3, с. 263-264].
Рис.1.1. Блоки системних зв’язків, які визначають модель правової системи
Джерело: розроблено автором
Загалом, попри значну кількість визначень «правової системи», які існують на сьогоднішній час в юридичній літературі, не можна погодитися із тими з них, в яких правова система розглядатися в якості сукупності всіх без винятку правових явищ. Це пов’язано із тим, що виходячи із такого розуміння ставиться під сумнів її основна системна властивість. Особисто я підтримую ту наукову позицію, відповідно до якої правова система розглядається як автономна, цілісна взаємоузгоджена сукупність правових явищ, метою якої є осягнення суспільних ідеалів-цінностей справедливості, рівності, свободи та гуманізму та досягнення кінцевого результату свого функціонування, а зокрема стану правопорядку.
Правова система формується, як правило, в межах певної держави (в такому разі використовують назву «національна правова система»). Але в деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн (саме так виникли релігійні правові системи – мусульманська, канонічна, індуська, іудейська та міжнародно-правові системи, наприклад, європейське право).
Правова система складається з різнорідних елементів. Деякі з них характеризуються як статичні, деякі – як динамічні. Головним елементом будь-якої правової системи є система права, навколо якої формуються всі інші елементи. Через це навіть визначають, що право існує, формується та функціонує завдяки правовій системі.
Традиційно елементи правової системи групують у кілька підсистем [4, с.29]:
1) інституційна (суб’єкти права, що утворюють правову систему);
2) нормативна (норми і принципи права, система джерел права);
3) ідеологічна (праворозуміння, правосвідомість, правова куль-тура, правова наука);
4) функціональна (нормотворчість, правореалізація, правозастосування, правовідносини, судова та інша юридична практика);
5) результативна (результат дії права, стан правопорядку в суспільстві).
Таким чином, правова система – це сформована під впливом об’єктивних закономірностей розвитку певного суспільства сукупність усіх його правових явищ, які перебувають у сталих зв’язках між собою та іншими соціальними явищами, що забезпечує її цілісність, розвиток та правонаступність.
Магістр