0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

МИРОВА УГОДА ЯК СПОСІБ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО СПОРУ (ID:105909)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 55
Рік виконання: 2016
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові аспекти поняття мирової угоди в господарському процесі 1.1. Поняття мирової угоди в юридичній науці та господарському законодавстві 1.2. Сторони та зміст мирової угоди РОЗДІЛ 2. Мирова угода як спосіб врегулювання господарського спору. 2.1. Особливості та порядок укладання мирової угоди 2.2. Проблеми виконання мирової угоди ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Співіснування в рамках одного суспільства окремих індивідів зі своїми потребами, інтересами, поглядами, економічним становищем зумовлює виникнення конфліктів. І якщо розглядати конфлікти саме приватного характеру, то їх наявність у державі є дестабілізуючим чинником і має лише один позитивний наслідок - висвітлює наявність проблеми, яку потрібно розв'язати. Саме суспільство завжди прагнуло й було покликане врегульовувати такі конфлікти, спочатку своїми силами, за допомогою громади, її думки, авторитету окремих членів суспільства, а згодом за допомогою спеціально створених інститутів та прийнятих процедур. При чому підходи до розв'язання конфліктів, що виникали між членами суспільства, завжди різнилися і зумовлювались особливостями історико-культурного розвитку відповідної громади, а також залежали від історичного етапу розвитку суспільства, економічного стану конфліктуючих сторін. Розробка процедур примирення, у тому числі способу вирішення спору шляхом укладення мирової угоди, який до того ж має законодавче закріплення та сформований як окремий правовий інститут, є на сьогодні досягненням правової думки. Мирова угода є сьогодні ефективним інструментом врегулювання спорів. Тому господарсько-процесуальне законодавство намагається забезпечити максимальну можливість для суду і сторін використовувати цей інститут. Мирова угода є важливим юридичним фактом господарського права і прирівнюється за своїми властивостями до судового рішення, хоча й має іншу природу. Однак залишаються невирішеними окремі питання застосування цього інституту. У зв'язку з цим актуальним є дослідження інституту мирової угоди як окремої процедури примирення. У дореволюційній цивілістиці під мировою угодою розуміли договір про усунення спірності правовідношення шляхом взаємних поступок [44, 363]; договір, в силу якого контрагенти зобов’язуються до взаємних прав та обов’язків [45, 497-498] або угоду, метою якої є усунення, за допомогою взаємних поступок сторін, невизначеності якого-небудь права чи сумнівів у його здійсненності [46, 285-286]. У сучасній юридичній літературі мировою угодою називають укладену сторонами й затверджену судом угоду, відповідно до якої позивач і відповідач шляхом взаємних уступок ліквідують спір, що виник між ними. Це розпорядчий документ сторін як процесуального, так і матеріального права, оскільки, укладаючи мирову угоду, сторони розпоряджаються своїм процесуальним, а також суб’єктивним матеріальним правом і охоронюваним законом інтересом [44;356]. С. Я. Фурса та Є.I. Фурса пропонують розглядати мирову угоду як двосторонню угоду між позивачем та відповідачем, при укладенні якої вони фактично заново визначають свої права та обов’язки у спірних правовідносинах [42, 144]. М. О. Рожкова, авторка сучасних фундаментальних праць, присвячених дослідженню інституту мирової угоди, визначає її як договір, що укладається сторонами з метою захисту своїх суб’єктивних прав, в силу якого сторони зобов’язуються надати зустрічне задоволення для недопущення виникнення (або врегулювання такого, що вже розпочався) спору між ними [35,172]. Угоди, спрямовані на захист прав, можна розглядати як самостійну категорію угод незалежно від того, впливають вони на динаміку матеріального правовідношення чи ні. Такі угоди поділяються на два види: ті, що встановлюють, змінюють або конкретизують форму захисту права (наприклад, арбітражна угода); ті, що встановлюють, змінюють або конкретизують спосіб захисту права (наприклад, угода про санкції за невиконання договору, мирова угода) [36, 37-40]. Враховуючи вищезазначене, напрошується висновок про те, що погляди вчених різняться у тому, що одні говорять про мирову угоду як про договір, інші відстоюють позицію процесуальної правової природи мирової угоди, а треті – змішаної правової природи цього правового інституту. Мета роботи полягає у вирішенні на підставі наукового аналізу проблем застосування норм, що регулюють укладення та реалізацію мирової угоди з урахуванням сучасного розвитку диспозитивних засад у господарському судочинстві. Укладення мирової угоди допомагає у вирішенні судових справ ще на самих початкових стадіях, знання механізму, підстав та наслідків укладення мирової угоди необхідне для того, щоб уникнути можливих ускладнень в розгляді судової справи, саме в цьому полягає актуальність обраної теми роботи. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що характеризуються диспозитивним методом правового регулювання, зокрема, виникають у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, визнанням її судом та закриттям провадження у справі. Предметом дослідження є норми господарського процесуального права, що визначають порядок укладення та виконання мирової угоди як одного з характерних проявів принципу диспозитивності, правові наслідки її укладення тощо, судова практика, яка пов’язана з укладенням мирової угоди, а також праці вчених присвячені даній проблематиці. Завдання дослідження: - розглянути теоретико-правові аспекти поняття мирової угоди в господарському процесі; - дослідити мирову угоду як спосіб врегулювання господарського спору; - проаналізувати проблеми застосування мирової угоди в Україні та шляхи подолання цих проблем. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження слугував загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу, які у сукупності були застосовані для з’ясування сутності та правової природи мирової угоди, засад її регулювання, визначення особливостей даного інституту в залежності від виду процесу. При цьому діалектичний метод застосовувався при аналізі історичного розвитку та правової природи мирової угоди. Системно-структурний метод використовувався при дослідженні змісту мирової угоди. Логічний метод слугував для з’ясування особливостей правового регулювання мирової угоди у процедурі банкрутства. Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести принципово важливе порівняння головних положень інституту мирової угоди в Україні та за кордоном. Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.