Задачі з міжнародного приватного права з відповідями (ціна за 1 задачу) (ID:1070052)

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про міжнародне приватне право», при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування i доктриною відповідній іноземній державі. Чи можна стверджувати, що норми іноземного права були неправильно застосовані, якщо суд не встановив їх офіційного тлумаченням та практики застосування? Відповідно до ч. 2 ст. 8 3У «Про міжнародне приватне право» з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Хто, на ваш погляд, може бути експертом у даному випадку? Чи повинна ця особа бути судовим експертом у розумінні ст. 10 ЗУ «Про судову експертизу»? До яких «компетентних органів та установ» може звернутися суд для встановлення змісту іноземного права? Чи зобовʼязаний суд спочатку звернутися до Мінюсту України для встановлення змісту іноземного права? До вирішення спору по суті український суд зобов’язаний застосувати право ФРН. Позивач надав суду висновок однієї німецької юридичної фірми, в якому, з посиланням на норми німецького законодавства, були викладені рекомендації щодо того, як слід вирішити спір. Чи повинен суд керуватися таким висновком при винесенні рішення? Які документи можуть підтверджувати зміст норм права іноземної держави? Якщо особи, які беруть участь у справі, подають суду документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, чи може суд вирішити справу лише на підставі цих документів?