Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Права і свободи людини й громадянина, їх гарантії визначають спрямованість та зміст функціонування держави. Держава є відповідальною перед громадянами за свою діяльність.
Основоположними принципами такої держави виступають верховенство права, соціальна цінність прав і свобод людини й громадянина.
Україна, як суверенна і незалежна держава, орієнтується на демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти, продовжує формувати місцеве самоврядування, державні інституції, систему національного права. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (1, ст. 1 Конституції України).
Конституційне закріплення такого підходу до людини і громадянина та права вимагає здійснення та організації діяльності держави, її органів та посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами. Такі ж вимоги повинні бути показниками для кожного громадянина. Процеси розбудови суверенної української держави, створення національної системи права та усе зазначене вище, окрім, глибокого знання і розуміння змісту чинного законодавства, вимагають ще й обізнаності основних принципів, ідей, напрямків та закономірностей розвитку фундаментальних державно-правових явищ.
Дане дослідження стосується розкриття такого правового поняття, як правова поведінка, яка включає в себе поняття правомірної поведінки, її структуру, ознаки та нестабільність. Питання правомірної поведінки є надзвичайно актуальним. Важко знайти іншу правову проблему, яка б такою мірою порушувала більшість розділів юриспруденції та впливала на них, як безпосередньо, так і побічно. Правомірна поведінка – необхідний компонент багатьох понять сучасної теорії держави і права, та і саме право все більш характеризується не інакше як право в дії, право, здатне реалізовуватись в масовій діяльності людей і їхніх колективах у правомірній поведінці.
Правомірна поведінка є типовим і повсякденним способом прояву активності для більшості членів сучасного громадянського суспільства, а також точним критерієм можливості держави здійснювати належним чином правове регулювання суспільних відносин. Завдяки правомірній поведінці забезпечується прогресивний розвиток людства, створюється вся сукупність матеріальних і духовних благ, без яких важко уявити сучасне цивілізоване суспільство.
Поняття «правомірна поведінка» має цілий ряд відносно самостійних тлумачень, через що неможливо дати йому єдиного визначення, але це не спростовує його фундаментального характеру. Фундаментальність поняття полягає в тому, що за допомогою правомірної поведінки право можна характеризувати як із соціологічної, так і з юридичної, психологічної та аксіологічної сторони.
Політика кожної держави у сфері правового регулювання суспільних відносин спрямована на те, щоб їх учасники в усій своїй діяльності неухильно дотримувалися приписів закону, узгоджували з ними свої дії, тобто здійснювали їх правомірно. Не є винятком у цьому питанні й Україна.
Теоретичне та практичне значення вивчення правомірної поведінки учасників суспільних відносин полягає в тому, що люди часто не оцінюють адекватно свої вчинки, однак право, врешті-решт, виступає потужним регулятором їхньої поведінки. Звідси виникає необхідність пізнання шляхів, форм і методів правового впливу на людську поведінку та процесу трансформації її в правомірну поведінку.
Але перш за все існує нагальна потреба не досліджувати правомірну поведінку взагалі, а конкретно охарактеризувати її поняття та ознаки в контексті поглиблення демократичних засад в українському суспільстві.
У зв’язку з цим більш ніж очевидна надзвичайна актуальність проблеми правомірної поведінки всіх суб’єктів, її роль у вирішенні основних питань теорії та практики правового регулювання.
Ось чому важливо визначити, що таке правомірна поведінка, у чому полягає її сутність, якими ознаками вона характеризується, як проявляється в реальній дійсності. При цьому необхідність комплексного вивчення питань правомірної поведінки обумовлена сьогодні не тільки прагненням вчених заповнити прогалини в галузі теорії права, а й потребами практики. Знання різних аспектів цієї проблеми важливе як для правотворчих органів, так і для посадових осіб, які застосовують це право на практиці.
Фундаментальні основи теорії правомірної поведінки розробляли: Шарце М.Г., Олейников С.М., Абдулаєв М.І., Авраменко Л.В., Венгеров А.Б., Четвернин В.А., Стрекозов В.Г., Петришин О.В., Хропанюков В.Н., Тодоров І.Я, Марков К.А., Цвік М.В., Протасов В.Н., Марченко М.Н., Мурашин О.Г., Волинко К.Г., Рабіновіч П.М., Малько А.В., С. Алексєєв, В. Баранов , О. Скакун, Є. Нупреїсов, А. Заєць, С. Бобровник, О. Богініч, О. Варич, В. Головченко, В. Сіренко, Кельман М.С, О. Ющик, Ю. Шемшученко, О.В. Бабкіна та ін.
Метою дослідження є з’ясування поняття і ознак, структури здійснення, видів, критеріїв та класифікації правомірної поведінки, її співвідношення з правовою поведінкою та її нестабільність.
Предметом є правомірна поведінка, спосіб її існування та функціонування.
Об’єктом є теоретико-прикладні засади правомірної поведінки.
Структура роботи зумовлена метою і завданням дослідження. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 30 сторінок, з яких 20 основний текст.
