Зразок роботи
Актуальність теми. Скеровані волею вчинки людей, які вони здійснюють, проходять в процесі їх реалізації окремі етапи. В кримінальному праві, що має справу з діяннями, які несуть небезпеку суспільству, юридичним вираженням цих етапів людських вчинків є стадії вчинення злочину.
Злочин є антисоціальним вчинком людини, він посягає на відносини, які склалися в суспільстві, та становить велику небезпеку суспільному розвитку. Це суспільно небезпечне діяння є наслідком нездатності суб'єктів знайти дозволені форми вирішення життєвих проблем. Саме поняття «злочин» має декілька значень. З одного боку, цей термін охоплює всі передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні дії, які через їх суспільну небезпеку передбачають покарання. З іншого боку, злочин – це закінчене діяння. Однак, розуміння злочину є неповним, якщо даним поняттям не охоплюється незакінчене злочинне діяння, інакше кажучи попередня злочинна діяльність. В чинному законодавстві передбачена (ст.ст. 14, 15 КК України) незавершеність злочинного діяння та кримінальна відповідальність за неї (ст. 16 КК України).
Так як, боротьба зі злочинною діяльністю є ефективною, коли з нею боряться не в загальному, а в кожному конкретному випадку вчинення злочину, незалежно від того чи закінчений злочин, чи ні. Тому, не останню роль відіграє вірне визначення в кримінальному законі поняття незакінченого злочину, стадій вчинення злочину та відповідальності за попередню злочинну діяльність.
Дане дослідження стосується розкриття такого правового поняття, як стадії вчинення кримінального правопорушення та види цих стадій, критерії і значення їх виділення. Питання стадій кримінального правопорушення є досить актуальним. Дана кримінально-правова проблема порушує багато розділів юриспруденції та впливає на них, як безпосередньо, так і побічно. Визначення стадій злочину має дуже важливе кримінально-правове значення для розмежування закінченого та незакінченого злочину, і відповідальності за них, що є важливим для правильної кваліфікації діяння, визначення суспільної небезпечності діяння і особи винного.
Стадії вчинення злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.
У зв'язку з тим, що злочином є тільки суспільно небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, кожна стадія вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не є стадіями вчинення злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, прояв намірів, їх формування і виявлення. Це ще не діяння, у якому об'єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під загрозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом. Ступінь реалізації умислу виражається в різноманітних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об'єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим повніше реалізовано умисел, тим повніше здійснено злочин і тим більшу шкоду може завдати чи завдає винний. Так, ступінь реалізації умислу вбивці, який прицільно навів зброю на потерпілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший за той, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).
Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Винний може закінчити діяння, але його вчинення може не вдатися, а тому припинитися на попередніх стадіях (готування до злочину чи замаху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) вчинення, вони не мають самостійного значення та не впливають на кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, якщо злочин незакінчений з причин, які не залежали від волі винного. У цих випадках його діяння кваліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.
Кримінальний кодекс України визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину; 2) замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин; 3) закінчений злочин. Ознаки готування до злочину і замаху на злочин передбачені відповідно у ст. 14 і ст. 15, а закінчених злочинів – у диспозиціях статей Особливої частини ККУ. Якщо злочин закінчений, то він поглинає всі стадії його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію.
Ось чому важливо визначити, що таке стадії вчинення злочину та їх види, у чому полягає їх сутність, якими ознаками вони характеризується і які критерії і значення їх виділення. При цьому необхідність комплексного вивчення питань, котрі стосуються стадій вчинення злочину обумовлена сьогодні не тільки прагненням вчених заповнити прогалини в галузі кримінального права, а й потребами практики. Знання різних аспектів цієї проблеми важливе як для правотворчих органів, так і для посадових осіб, які застосовують це право на практиці.
Фундаментальні основи теорії правомірної поведінки розробляли: Шарце М.Г., Олейников С.М., Абдулаєв М.І., Авраменко Л.В., Венгеров А.Б., Четвернин В.А., Стрекозов В.Г., Петришин О.В., Хропанюков В.Н., Тодоров І.Я, Марков К.А., Цвік М.В., Протасов В.Н., Марченко М.Н., Мурашин О.Г., Волинко К.Г., Рабіновіч П.М., Малько А.В., С. Алексєєв, В. Баранов , О. Скакун, Є. Нупреїсов, А. Заєць, С. Бобровник, О. Богініч, О. Варич, В. Головченко, В. Сіренко, Кельман М.С, О. Ющик, Ю. Шемшученко, О.В. Бабкіна та ін.
Метою дослідження є з’ясування поняття стадій вчинення кримінального правопорушення та видів, таких як готування, замах на злочин, що разом з готуванням до злочину становлять незакінчений злочин й закінчений злочин, також з’ясування та висвітлення понять добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні і кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення.
Предметом є стадії вчинення кримінального правопорушення та види цих стадій.
Об’єктом є кримінальне законодавство України.
Структура роботи зумовлена метою і завданням дослідження. Курсова робота складається зі вступу, шести розділів, висновку, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 30 сторінок, з яких 20 основний текст.
Магістр